Порядок виконання роботи

Домішки природного походження надходять в атмосферу в результаті вулканічної діяльності (попіл, пил, вуглеводні тощо), вивітрювання ґрунтів та гірських порід, лісових та степових пожеж, розкладу рослин, згоряння метеоритів. Багато шкідливих речовин утворюється в результаті вторинних природних процесів. Так, хвойні дерева відділяють ефірні масла, які окислюючись, утворюють нові хімічні елементи. Встановлено, що джерелом синьої димки над лісами є терпени: ізопрен та інші. В лісах утворюється близько 1000 млн. Т. реакційно здатних вуглеводів: етилен, ізопрен, а також ненасичені вуглеводи; альдегіди, кислі та лужні речовини.

Антропогенні джерела забруднення в свою чергу поділяють на:

Ø стаціонарні ( енергетичні установки, що спалюють викопне паливо, промислове та комунальні підприємства);

Ø пересувні( всі види транспорту).

Промислові джерела забруднення атмосферного повітря поділяються на: джерела відділення та джерела викидів. До перших відносяться технологічні пристрої (апарати, установки тощо). В процесі експлуатації яких виділяються домішки. До других —труби, вентиляційні шахти, аераційні ліхтарі, за допомогою яких домішки яких надходять в атмосферу.

Промислові викиди поділяються на: організовані та неорганізовані. Організований промисловий викид надходить в атмосферу через спеціально споруджені газовідводи та труби, що дозволяє застосовувати що дозволяє застосовувати для очистки від забруднюючих речовин відповідні установи. Неорганізований промисловий викид надходить в атмосферу у вигляді несприятливих потоків газів в результаті герметичності обладнання. Неорганізовані викиди характерні для очистки споруд, золо відвалів, ділянок вантажно - розвантажувальних робіт та інших об’єктів.

До основних джерел промислового забруднення атмосферного повітря відносяться підприємства енергетики, металургії, будматеріалів, хімічної та нафтопереробної промисловості, виробництва добрив.

Рівень забруднення атмосфери залежить не лише від обсягу викидів промислових підприємств і автотранспорту, а й від метеоролічних умов. Жаркі безвітряні літні дні або безвітряна погода восени та взимку, коли майже не має циркуляції повітря, сприяє утворенню застійних явищ біля поверхні землі й різкому зростанню концентрацій шкідливих домішок, утворенню смогу в зонах транспортних розв'язок і на вулицях з напруженим автомобільним рухом.

Наслідки забруднення атмосфери носять, як регіональний, так і глобальний характер, при цьому шкідливо впливають на здоров'я людини, викликають різні захворювання. Тому з метою запобігання впливу на довкілля і організм людини шкідливих речовин, що потрапляють в організм людини шкідливих речовин, що потрапляють в атмосферу, їх кількість нормується.

В основному нормується покладено визначення граничнодопустимих концентрацій (ГДК). У відповідності з ГОСТ 17.2.104-77, ГДК – це максимальна концентрація домішок в атмосфері, віднесена до певного відрізка часу, яка при періодичному впливі або на протязі всього життя людини не впливає негативно як на людину, так і на довкілля.

Для кожної забрудненої речовини встановлюють два нормативи: максимально разова та середньодобова ГДК. Максимальна разова ГДК- це основна характеристика небезпечності шкідливої речовини. Вона встановлена для попередження рефлекторних реакцій: у людини (відчуття запаху, світлова чутливість зміна активності головного мозку) при короткочасному впливові атмосферних домішок. Середньодобова ГДК – встановлюється для попередження з0агальнотоксичного, мутагенного, канцерогенного та іншого впливу речовин на організм людини.

З метою екологічного стимулювання атмосферо охоронних заходів, упорядкування джерел їх фінансування, відшкодування народногосподарських збитків, завданих забрудненням атмосферного повітря, впроваджується плата за викиди забруджених речовин в атмосферу стаціонарними джерелами. Платежі за викидами в атмосферне повітря забруднюючих речовин компенсують економічні збитки від негативного впливу забруднення атмосфери на здоров'я людей, сільськогосподарські угіддя, лісові, рибні, реакційні ресурси тощо.