 |
|
Огляд проблеми гендерних стереотипів
Кураторська година
Тема: «Бунтар проти себе самої». Чи жінка – слабка стать?»
Мета: Виховувати повагу до жінки, її вибору; руйнувати стереотипи щодо сприйняття жінки як безвольного, слабкого суб’єкта.
Обладнання: мультимедійна дошка, фото видатних українок.
Література: 1. Семенова Л. Гендерные архетипы детской литературы// Человек. – 2006. – №1. – С. 89-99.
2. Скнар О. Соціально-психологічне дослідження гендерних характеристик політичних лідерів// соціальна психологія. – 2006. – № 3. – С. 47-51.
3. Лысова А. Гендерные исследования: женская агрессия и насилие в семье// Общественные науки и современность. – 2008. – №3. – С. 167-175.
4. Шведова Н. Гендерное равенство и цели развития// США. Канада: экономика, политика, культура. – 2007. – № 3. – С. 3-18.
План
І Вступна частина
ІІ Основна частина
2.1 Огляд проблеми гендерних стереотипів
2.2 Обговорення жіночих образів в літературі
2.3 Бесіда про видатних жінок України з демонстрацією ілюстрацій
ІІІ Підсумкова частина
Хід заняття
І Вступна частина
Студент:
«Кожна жінка – бунтар за вдачею, причому бунтує вона виключно протии себе самої»
О. Вайльд
Одним з найбільш фундаментальних і таких, що посідають онтологічний статус, членувань людського буття упродовж тисячоліть історії був його поділ на дві протилежні сутності - чоловіче та жіноче. Сучасні дослідження культури ґрунтуються на тому твердженні, що «жіночі» і «чоловічі» засади можна виявити в різних культурах. Перевага чоловічого початку в культурі обумовлює пріоритет влади, цінності речей, суверенності і незалежності, амбіцій і показовості. Жіночий початок у культурі забезпечує інші цінності: якість життя, дбайливість, взаємозалежність й у вищому значенні людяність. Обидва ці культурні типи відіграють однакову за значенням роль у житті людства. Становлячи дві протилежні характеристики культури вони призводять до майже діалектичного розвитку: боротьба і співіснування протилежностей породжує поступ.
Переважання патріархального типу збереглося до теперішніх часів.
Поняття ґендерних стереотипів чи не найпоширеніше у ґендерних студіях.
Парсонс вважає, що основним для жінок є статус дружини свого чоловіка, матері його дітей і особи, відповідальної за домашнє господарство. Соціально престижна професійна діяльність чоловіка зумовлює його верховенство у сім’ї. Парсонс вважав, що такий розподіл ролей запобігатиме можливому змаганню між подружжям за владу, статус, що може призвести до руйнівних для шлюбу наслідків. Жінка може займатися професійною діяльністю лише в тому випадку, якщо це не загрожує «змаганням» із чоловіком.
Частково складається враження, що такий розподіл ролей у сім’ї слугує не для збереження сімейного затишку, а для задоволення честолюбних потреб самих чоловіків, можливо, навіть певним чином компенсовувати комплекс меншовартості в тому разі, коли дружина досягає значних кар’єрних успіхів у порівнянні із чоловіком.
Вирішальну роль у виникненні принципово нової наукової парадигми у дослідженнях статі зіграв фемінізм. На даний момент фемінізм – це, як вважає Фурман, альтернативна філософська концепція соціокультурного розвитку. Теоретики фемінізму почали формувати свої теоретичні претензії до традиційного західного знання і нові теоретико-методологічні підходи до аналізу культури. Це виявилося і у критиці психоаналітичного підходу Фрейда з його теорією «кастраційного комплексу», і у відстоюванні наявності жіночої культури, як рівноправної чоловічій, а не як субкультури і зрештою у руйнуванні стереотипів, пов’язаних із соціальними ролями жінок. Феміністична критика культури намагається зясувати марґінальне становище жінок у культурі та винайти шляхи подолання цієї ситуаціії. Представники фемінізму розробляють жіночу мову культури, теоретично – у філософії, літературознавстві, культурній антропології, психоаналізі, теоретично – у літературі, візуальному мистецтві, кінематографі.
Шановні студенти, кого з українських письменниць-феміністок ви знаєте?
Чому ж виникла така потреба захищати права жінки?
ІІ Основна частина
Огляд проблеми гендерних стереотипів
Початок формування теорії стереотипізації заклали американські вчені. У 1922 році вийшла книга Уолтера Ліппмана «Суспільна думка». Саме ця книга і ввела до наукового обігу поняття «стереотип». «Стереотипи, – писав Ліппман, - це упереджені думки, які рішуче керують усім процесом сприйняття. Вони маркують визначені об’єкти як знайомі або незнайомі, так що ледь знайомі здаються добре відомими, а незнайомі далекими. Вони збуджуються знаками, які можуть варіювати від точного індексу до невизначеної аналогії [7; с.285]. Будь-яке суспільство характеризується набором стереотипів як знаків, що полегшують і спрощують процес соціальної комунікації. Вони – «один з інструментів, що допомагає людині орієнтуватись у подіях, які виникають повсякденно» [2; с.9]
Тупіцина І.А. виділяє три групи ґендерних стереотипів:
Стереотипи маскулінності –фемінності
Відповідно до цих стереотипів чоловікам притаманні активні творчі характеристики, інструментальні риси особистості, такі як активність, домінантність, агресивність, впевненість у собі, логічне мислення, здатність до лідерства.
Жінкам, навпаки, притаманні риси повністю протилежні. Жінки вважаються пасивно-репродуктивним началом, їм притаманна залежність від інших, турботливість, тривожність, низька самооцінка, емоційність.
Уявлення про розподіл сімейних і професійних ролей:
Жінка – домогосподарка, мати, основним життєвим простором є приватна сфера життя. Іншими словами так зване правило 4 К: Kirche (церква), Kьche (кухня), Kinder (діти), Kleid (одяг).
Чоловіки, відповідно створені для суспільного життя. Їм притаманна професійна успішність, на їх плечах лежить відповідальність за забезпечення сім»ї.
Жінці притаманний виконавчий характер праці – прислужниця, часто експресивна сфера діяльності. Жіночі професії належать до сфери освіти, медицини, торгівлі.
Чоловікам притаманна творчість та схильність до лідерства, відповідно чоловічими професіями є професії інструментальної сфери діяльності.
Американський соціальний психолог Г.Тешфелл вважав, що виникнення соціальних стереотипів і гендерних зокрема пов’язане з психологічними особливостями людської природи. Люди схильні категоризувати оточуючих по грубих неточних ознаках, результати цього мають високу міцність. Соціальні стереотипи змінюються з часом, за умови економічних і політичних змін в державі, але дуже повільно. Коли виникає соціальна напруженість, соціальні стереотипи загострюються.
Розрізняють психологічні та соціальні функції гендерних стереотипів. До психологічних функцій відносяться:
Когнітивна функція. Гендерні стереотипи, як і всі соціальні стереотипи, економлять зусилля індивіда при сприйнятті складних об’єктів, спрощуючи і систематизуючи знання, одержувані індивідом з навколишнього середовища. Крім того, гендерні стереотипи допомагають передбачити подальшу поведінку групи або члена цієї групи.
Ціннісно-захисна функція пов’язана з створенням і підтримкою цінностей індивіда і групи. Так, стереотипні уявлення про чоловічий егоїзм і бездушність стають тлом для того, щоб жінки підкреслювали власні дбайливість і милосердя. Підтримуючи ідентичність та цінності, стереотипи сприяють проведенню чітких меж між Своїми і Чужими.
До соціальних функцій, спрямованим на підтримку соціального порядку, відносяться:
Функція соціального контролю. Гендерні стереотипи не тільки пояснюють існуючі в суспільстві відносини гендерної ієрархії, а й, неминуче набуваючи нормативність, підтримують соціально прийнятні зразки поведінки. У силу особливої значущості для індивіда гендерної ідентичності нормативність притаманна гендерним стереотипам більшою мірою, ніж, наприклад, етнічним, віковим, професійним.
Соціалізаціонна функція, яка полягає у навчанні нормам взаємин статей, що містяться в накопиченому суспільством соціальному досвіді.
Інтеграційна функція, яка полягає в забезпеченні інтеграції соціальної спільності. Колективні уявлення про чоловічі і жіночі якості сприяють створенню загального інформаційного простору, дозволяють відчути приналежність до соціуму і, отже, підтримують стабільність, стійкість соціальної системи. Консенсус досягається за рахунок дискримінаційних поглядів стосовно однієї з груп – жінок.
Функція встановлення і підтримки відносин влади і підпорядкування. Ефективним ресурсом влади, здійснюваної, як відомо, не тільки через фізичне насильство, а й через цінності і норми, стають стереотипні уявлення. В якості процесу встановлення відносин влади і підпорядкування стереотипізація розуміється в рамках теорії дискурсу. Гендерні стереотипи включаються до дискурсу в якості загальноприйнятого сталого коду, використання якого полегшує сприйняття.
Гендерні стереотипи стають затребуваними в різних сферах життя суспільства – політичній, економічній, соціальній в силу низки причин: стать легко ідентифікується індивідом; стереотипні уявлення про чоловіків і жінок співвідносяться з його або її особистим досвідом; відносини статей сприймаються як чи не найбільш очевидні, зрозумілі, а тому легітимні. Крім того, оскільки в якості мужніх або жіночних характеризуються не тільки індивіди, але й інші соціальні фактори, то гендерні стереотипи беруть участь у встановленні всього спектру соціальних відносин і у виробництві соціальних ієрархій.
За результатами досліджень вчених, гендерні стереотипи формуються ще в дошкільному віці: до 3-х років відсутні розбіжності в характері, особливостях поведінки хлопчиків і дівчаток. Найбільший вплив на формування гендерно-стреотипізованої поведінки мають дошкільні навчальні заклади.
Варто відмітити, що ні в біологічному, ні в психологічному сенсі не зустрічається чистої мужності чи жіночності. У кожної особистості спостерігається “суміш” біолого-психологічних ознак своєї і протилежної статі.
Серед інших, існує стереотип, що в насиллі в сім’ї винні чоловіки, у той час, коли жінки лише захищаються. Як показують дослідження, це не зовсім так. Російські науковці дійшли висновків, що насилля в сім’ї є результатом складної динаміки активних дій чоловіка й жінки. Часто причиною жіночої агресії стає пияцтво чоловіка, злидні, тривала депресія. За статистикою, агресивні дії жінок великою мірою спричинені станом афекту, адже емоційність притаманна більшою мірою жінкам. Проте жінки, які скоюють злочини проти членів сім’ї у стані спокою, не жалкують про вчинене. На жаль, таких прикладів досить багато. Чисельність їх більша, ніж тих, хто чинив подібні дії у стані емоційного збудження.
Отже, як доводить практика, хоча більшість учинених кримінальних злочинів припадає на чоловічу частину населення, у родинах жінки досить часто здатні на вивільнення своїх негативних почуттів та емоцій, зашкоджуючи рідним.
Думка про те, що жінка не може займати високі посади в суспільстві, також має місце. Дійсно, присутність жінки на керівних державних посадах не є надто поширено. Це стосується й України. Наприклад, на виборах до Верховної Ради 2002 було обрано лише близько 5% депутатів серед жінок.
То, можливо, дійсно, місце жінки за домашніми турботами. А може, в сучасному суспільстві немає жодних перешкод на шляху до успіху для жінки, а вона лише, як говорив О. Вайльд, «бунтує проти себе». Як ви вважаєте? (Обговорення особистих точок зору).