 |
|
Структура біогеоценозу (екосистеми).
ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Імені. В.Н.КАРАЗІНА
ФІЗИКО-ЕНЕРГЕТИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ
Кафедра безпеки життєдіяльності
ЗАТВЕРДЖУЮ
ЗАВІДУЮЧИЙ КАФЕДРИ
_________________________________
“_____”____________________________20___р.
________д.т.н.,_доцент Адаменко М.І.____________
(науковий ступінь, наукове звання, прізвище та ініціали автора)
Лекція №3
Екосистеми
(повне найменування теми лекції)
З навчальної дисципліни __ Основи екології_________________________
Обговорено на засіданні кафедри
“______”________________20__р.
Протокол №__________________
ЗМІСТ
ВСТУП
ОСНОВНА ЧАСТИНА
Екосистеми
2 Ланцюги живлення, екологічні піраміди.
ЗАКЛЮЧЕННЯ
ЛІТЕРАТУРА
1. Абрамов И.Б. «Овосология» : Науч. Издание. Харьков, 2010 – 195 с.
2. Білявський Г.О., Фурдій Р.С., Костіков І.Ю. «Основи екології»: Підручник. К: «Либідь» 2006.– 408 с.
3. Биченок М.М. Основи інформатизації управління регіональною безпекою: Наук. видання К: 2005.– 194 с.
4. Гончарук В.Є., Качан С.І., Орел С.М., Пуцило В.І., «Оцінка обстановки у надзвичайних ситуаціях». Навчальний посібник, Видавництво НУ «Львівська політехніка». Львів, 2004р.,-136с.
5. Джигирей В.С. «Екологія та охорона навколишнього середовища» Навчальний посібник, К: «Знання» 2007.– 422 с.
6. Потіш А.Ф., Медвідь В.Г., Гвоздецький О.Г., Козак З.Я. Екологія: основи теорії і практикум. Навчальний посібник, - Львів: «Магнолія плюс»: 2003.– 295 с.
7. Солошенко О.В., Фесенко А.М., Кочетова С.І. та ін.. Основи екології: Підручник / О.В. Солошенко, А.М. Фесенко, С.І. Кочетова, Н.Ю. Гаврилович, Л.С. Осипова, В.І. Солошенко – Х.: Парус, 2008. – 371 с.
ВСТУП
На сьогоднішній лекції ми розглянемо сутність поняття екологічна система, наведемо класифікацію екосистем та висвітлимо значення ланцюгів живлення.
Екосистеми
Об'єктом вивчення екології є екосистеми. Цей термін запропонований у 1935 році англійським ботаніком А. Тенслі. В це поняття входить не лише комплекс організмів, а й комплекс факторів навколишнього природного середовища. Популяції різних організмів тісно взаємопов’язані не тільки між собою, але і з умовами фізичного середовища існування. Зокрема, вони дістають з довкілля певні речовини, потрібні для забезпечення їхньої життєдіяльності та виділяють туди продукти обміну. Таким чином угруповання організмів утворюють із фізичним середовищем певну систему - екосистему. В кожній екосистемі відбувається колообіг речовин та обмінні енергетичні процеси. Екосистема - це сукупність організмів різних видів, які взаємодіють між собою і з фізичним середовищем існування, завдяки чому виникає потік енергії, який створює певну трофічну структуру і забезпечує колообіг речовин усередині системи. Термін екосистема близький до терміна біогеоценоз, введеного в обіг російським ученим В. Сукачовим у 1940 році. Біогеоценоз - природна ділянка земної поверхні з певним складом живих і неживих компонентів і динамічною взаємодією між ними. Ці два поняття майже ідентичні, можливо, перше ширше і останнім часом воно більш уживане.
Структура біогеоценозу (екосистеми).
Біогеоценоз містить два компоненти:
біотоп (грец. топос - місце) - сукупність на певній території абіотичних факторів - кліматичних і ґрунтових;
біоценоз - сукупність живих організмів: I - рослин (фітоценоз), II - тварин (зооценоз); III - мікроорганізмів (мікробіоценоз); IV - грибів (мікоценоз) - біотичний фактор.
Кожний біоценоз має:
видову структуру (різноманітність видів, співвідношення їх чисельності);
просторову структуру, яка визначається ярусним розташуванням різних видів рослин;
екологічну структуру, яка визначається співвідношенням популяцій різних екологічних груп організмів за типом живлення.
Розрізняють автотрофи - організми, що здатні утворювати органічні речовини з неорганічних за допомогою сонячного світла (фотосинтез) або енергії хімічних реакцій (хемосинтез). Гетеротрофи - організми, що живляться готовими органічними речовинами. У кожній екосистемі можна виділити такі компоненти:
1) неорганічні речовини (вуглець, азот, вуглекислий газ, вода та ін.), які вступають у колообіг;
2) органічні речовини (білки, вуглеводи, ліпіди та ін.), які об’єднують біотичну та абіотичну частини екосистеми;
3) клімат (температура, вологість, тиск та ін.);
4) продуценти - автотрофні організми, здатні утворювати органічні сполуки з неорганічних;
5) консументи - гетеротрофні організми, які споживають готову органічну речовину;
6) редуценти (деструктори) - гетеротрофні організми, які розкладають органічну речовину до неорганічних сполук.