Походження і еволюція риб

Марченко Світлана 52в

Риби походять від спільних з безщелепними предків, нащадки яких розвивалися в двох напрямках. Одна гілка (Agnatha) дала початок щитковим і круглоротим, друга гілка (Gnathostomata) – рибам і всім іншим хребетним.

Безпосередні предки риб досі не відомі,хоч перші їх ознаки у вигляді луски знайдені у давньосилурійських відкладах, а в девонських відкладах виявлено представників різних груп. Однією з найдавніших груп риб є панцирні (Placodermi), які разом з примітивними особливостями характеризувалися і прогресивними ознаками: наявністю кісткових щелеп, кісткового панциря на тілі, внутрішнього скелета(в основному хрящового), парних плавців (передні з яких частіше були розчленовані на відділи і прикриті кістковими пластинками). Ці тварини жили як у прісних, так і в солонуватих водоймах. Нещодавно (в 1999 р.) знайдені в Китаї викопні пра-риби стали найдавнішими відомими істотами надкласу Pisces — ці знахідки датуються раннім Кембрієм, близько 530 мільйонів років тому. Ці ранні форми є прямими або опосередкованими попередниками взагалі майже всіх хребетних, і їхня знахідка свідчить, що хребетні брали участь у «вибуху» біорізноманіття тканинних організмів (Metazoa) в Кембрії. Обидві викопні рештки є невеликими за розміром (25 та 28 міліметрів), і містять хрящевий череп, від п'яти до дев'яти пар зябрових міхурів, велике серце позаду останньої пари зябрових міхурів, нотохорд, зигзагоподібні блоки м'язів (міомери) та спинний плавець(одна з двох знахідок), підтримуваний плавцевими променями. Одна з істот, Myllokunmingia, визнана загальним попередником всіх черепних, окрім міксин. Інша істота, Haikouichthys, визначена як близький родич міног. На відміну від більшості інших безщелепних риб, ці ранні форми не мали луски, або захисту з шкіряних кісткових пластин.

В силурійський і девонський періоди (420-350 млн. років до н.е.) панцирні риби були пануючою групою серед хребетних і дожили до кам'яновугільного періоду.

Власне хрящові риби (Chondrichthyes) відомі з девону. Деякі з них (Acanthodii) – мешканці прісноводних водойм мали дрібні розміри. Тіло було вкрите кістковими пластинками, плавці мали широку основу. Між грудними і черевними плавцями тягнувся ряд додаткових плавців також з широкою основою, що являли собою залишки суцільної складки, яка існувала колись по боках тіла і дала початок парним кінцівкам. Примітивними особливостями цих риб є також членистість щелепних дуг. Так звані первинні акули з пізнього девону (Proselachii) мали широкі в основі плавці (залишки бічної складки); рострума, як і парувальних органів, не було. З цієї групи відомою є пізньодевонська акуло подібна риба (Cladoselache).

Пластинчастозяброві (Elasmobranchii) знайдені у відкладах кам’яновугільного періоду. Це були акулоподібні риби. Скати як спеціалізована гілка природних поперечноротих з'явились лише в мезозої (юра), трохи раніше – в тріасі, виділились суцільного лові. Існували кількома групами. Найбільш давні – палеонісциди (Paleoniscoidei), які характеризувалися наявністю зовнішніх шкірних скостенінь, гетероцеркального хвостового плавця, рострума, ганоїдної луски і V-подібних лусок (фулькри) на спинному і хвостовому плавцях. Усі ці ознаки зближують цих риб з ганоїдними, зокрема осетровими. Від палеонісцид у тріасі виникли ганоїдні кісткові (Holostei), які займають проміжне місце між палеонісцидами і кістковими рибами. Всередині мезозою вони досягли значного розквіту, але тепер представлені лише амією і каймановою рибою.

Власне кісткові риби з'явилися на початку мезозою – 200 млн. років до н.е. Їх еволюція відбувалась різними шляхами. Тепер ця група досягла значного розквіту. Китичнопері і дводишні виникли в девоні від різних предків, близьких між собою. Найбільшого розквіту ці риби досягли у верхньому девоні і на початку кам’яновугільного періоду. Китичнопері, будучи хижаками, зберегли властивість до швидкого плавання і своєрідного захоплювання здобичі. Дводишні перейшовши до живлення придонними безхребетними, втратили добре розвинені плавці і стали малорухливими. Очевидно, у зв’язку з цим, у них зникли зуби, а також верхньощелепні і міжщелепні кістки: череп став аутостилічним. Китичнопері риби більше, ніж інші, наближаються до вихідної групи наземних хребетних – панцирних амфібій.

Ліворуч — зуб акули білої (Carcharodon carcharias) — найбільшої з сучасних хижих акул; Праворуч — викопний зуб близько спорідненої з нею вимерлої Гігантської Білої акули (Carcharodon megalodon)

Викопні рештки примітивної риби Osteolepis macrolepidotys, що жила в середині Девонського періоду близько 300 млн. р. тому. Оркнейські острови (Великобританія).

Скам'янілість панцирної риби Bothriolepis panderi або астеролепіса

Реконструкція вимерлої дводишної риби цератода

Реконструкція вимерлої давньокембрійської риби Myllokunmingia

Відбитки вимерлої давньокембрійської риби Haikouichthys