Здавалка
Главная | Обратная связь

Розбудова української держави.

Національно-державне відродження українського народу.

План:

( 2 год.)

1. УРСР в умовах Горбачовської перебудови. Чорнобильська катастрофа.

2. Здобуття незалежності.

3. Державотворчі процеси в Україні в 1991-1994 рр.

4. С/О. Розпад СРСР. Утворення співдружності незалежних держав.

5. Конституційний процес, прийняття конституції України.

6. Зовнішня політика України.

7. Державотворчі процеси в Україні в 1994-2005 рр.

8. Характерні ознаки релігійного життя. (Бойко. Стор. 638-640).

 

1. УРСР в умовах Горбачовської перебудови.

(1985-1991 рр.)

Після смерті Л.І.Брежнєва в 1982 р. нове керівництво партії: Ю. Андропов (1982-1984) та К. Чернетко (1984-1985) – виявилося не взмозі належним чином відреагувати на вимоги часу.

Загальна криза суспільства загострювалася. Питання змін перетворилося в питання життя чи смерті радянської системи.

У березні 1985 р. новим генеральним секретарем ЦК КПРС було обрано М. Горбачова, з ініціативи якого в СРСР почалася перебудова суспільства.

Перебудова – це курс на оновлення життя країни, реформи в усіх сферах суспільного життя, модернізацію суспільства, корінні зміни в економіці, політиці, національних відносинах, соціальному житті.

Мета перебудови:

1. Зберегти радянську систему через її вдосконалення та оновлення.

2. Побудувати суспільство, яке спирається на ефективну економіку, високі досягнення науки і техніки, культури, демократизацію всіх аспектів суспільного життя, створити умови для активного творчого життя і діяльності людей.

Перебудова– це спроба партійно-державного керівництва СРСР вивести країну з кризи, що охопила всі сфери життя суспільства, відмовитися від авторитарно-бюрократичної системи і встановити справді демократичне суспільство.

Особливості перебудови в Україні.

1. Процеси реформування відбувалися повільніше, ніж у центрі та інших республіках.

2. Відбудовчим процесам чинив сильний опір партійно-державний апарат на чолі з В. Щербицьким.

3. На здійснення перебудови великий вплив мала катастрофа на Чорнобильський АЕС у квітня 1986 р.

4. Перебудова в Україні гальмувалася економічною, політичною і духовною залежністю від центру.

5. Процеси перебудови відбувалися без кровопролиття, яке сталося в Прибалтиці, Грузії, Азербайджані, Узбекистані, Таджикистані та інших республіках тодішнього СРСР.

6. Гласність в Україні була не повною.

Від громадськості приховували страшну правду про катастрофу на Чорнобильській АЕС, внаслідок чого мільйони людей зазнали радіоактивного випромінювання і не було вжито необхідних заходів щодо медичної профілактики.

Величезний вплив на події в Україні мала аварія на Чорнобильській АЕС в ніч з 25 на 26 квітня 1986 р., яка призвела до небаченого забруднення біосфери, радіоактивного опромінювання тисяч людей, появі на території України мертвої 30-ти кілометрової зони. Аварія на ЧАЕС була справжнім потрясінням для республіки, вона обумовила активізацію суспільного руху проти існуючого режиму, проти Компартії України, яка дала згоду на будівництво ЧАЕС, замовчувала страшні масштаби і наслідки катастрофи.

Це була катастрофа глобального масштабу. Радянські власті намагалися приховати її розміри. Від радіоактивного випромінювання потерпіло 10 млн. осіб, 9 млн. га сільськогосподарських угідь, в тому числі 7,3 млн. га орних земель. З сільськогосподарського обороту вилучено близько 190 тис. га земель. Унаслідок катастрофи різко збільшилась кількість онкологічних захворювань.

На ліквідацію аварії тільки 1988-1990 рр. витрачено 20 млрд. карбованців. Щорічно на її ліквідацію за рішення Верховної ради республіки виділялося 5 млрд. карбованців.

Зростаюча політична активність суспільства багато в чому залежала від політики гласності.

Гласність – це можливість отримання правдивої інформації про те, що відбувається у країні та світі, пом’якшення цензури, можливість критики державних і партійних органів, можливість говорити, писати і знати правду, не боячись наслідків, можливість дізнатися про історичне минуле свого народу, відкрити людям те, що від них приховували.

У 1990 р. після ліквідації статті 6 Конституції СРСР, яка юридично закріплювала керівну роль КПРС в радянському суспільстві, виникли умови для формування багатопартійності в Україні. З короткий час було створено кілька десятків партій різного спрямування.

 

2. Здобуття незалежності.

 

16 липня 1990 р.Верховна Рада УРСР прийняла історичний документ – Декларацію про державний суверенітет України.

Декларація – офіційне проголошення державою, партією, міжнародними, міждержавними організаціями основних принципів.

«Державний суверенітет України – верховенство, самостійність, повнота і неподільність влади республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах».

В кінці 1990 – на початку 1991 р. внутрішнє становище СРСР загострюється. Лідери КПРС виступали з гаслами покінчити з сепаратизмом у республіках, терміново підписати союзний договір. Договір про утворення СРСР, що був підписаний в 1922 р. застарів за давністю часу і потребував переоформлення, особливо в зв’язку з прийняттям Декларацій про суверенітет всіма республіками СРСР.

Значне піднесення суспільно-політичної активності населення на всій території СРСР спричинило те, що партійне керівництво спробувало силоміць повернути країну до старих порядків.

19 серпня 1991 р. М. Горбачов перебував на своїй дачі в Криму (мис. Форос), заколотники вирішили діяти негайно. Із кремля на весь світ було повідомлено про «хворобу» М. Горбачова, його неможливість подальшого виконання обов’язків президента СРСР і про перехід повноважень глави держави до віце-президента Г. Янаєва.

Було заявлено про створення Державного комітету з надзвичайного стану (ДКНС).

Вони заявили про:

- призупинення діяльності політичних партій;

- заборону мітингів, страйків, демонстрацій;

- встановлення контролю над засобами масової інформації;

- запровадження в окремих районах СРСР надзвичайного стану.

Основні події пов’язані з путчем розгорнулися в Москві з 19 по 21 серпня 1991 р.

Президент Російської Федерації Б. Єльцин оголосив путч заколотом, а його організаторів – державними злочинцями. Десятки тисяч москвичів виступили на захист «Білого дому» (будинку російського парламенту).

Керівництво Верховної Ради України на чолі з Л. Кравчуком, посилаючись на пріоритет власного законодавства, зайняло нейтрально-вичікувальну позицію.

Після провалу заколоту в Москві, 24 серпня 1991 р. відбулася позачергова сесія Верховної Ради, яка ухвалила Акт проголошення незалежності України. У ньому зазначалося, що «на території України мають чинність виключно Конституція і закони України».

1 грудня 1991 р. відбувся референдум і вибори Президента України.

90,3 % громадян, які взяли участь у референдумі, підтвердили Акт проголошення незалежності України.

Вибори президента проходили на альтернативній основі. Президентом України став, колишній ідеолог КПУ Л.М. Кравчук, за якого віддали свої голоси 61,6 % виборців, що прийшли на виборчі дільниці.

Повернення історичної пам’яті народу.

1. З проголошенням Україною незалежності на перший план було висунуто гасло духовного відродження та повернення історичної пам’яті народу, національної свідомості.

Національна свідомість – це усвідомлення людиною себе як представника української нації, співпереживання і усвідомлення своєї причетності до долі свого народу, знання його історії, традицій.

2. Підвищується інтерес в Україні до історичного минулого українського народу. Сягаючи корінням у традиції попередніх поколінь, органічно поєднується позитивний досвід минулого з сучасним, а тому розробляються тенденції розвитку майбутнього.

3. Вивчення історичного минулого формує мудрість, любов, віру, розвиває творчість на засадах високих гуманістичних цінностей і пріоритетів.

4. Після проголошення незалежності люди відчули себе вільнішими і почали повертатися до традицій культури свого народу, в яких релігія посідає досить важливе місце.

 

3. Державотворчі процеси в Україні в 1991-1994 рр.

 

- Законом від 17 вересня 1991 р. назва «Українська Радянська Соціалістична Республіка» була замінена на споконвічну назву держави – «Україна».

- Законом від 8 жовтня 1991 р. «Про громадянство України» визначено правовий статус її населення. Громадянство України надавалося всім, хто проживав на її території, не був громадянином іншої держави і не заперечував проти цього.

- У листопаді 1991 р. прийнято закон «Про Державний кордон України», яким встановлювалися кордони, порядок їх охорони і перетину.

- Будівництво власних Збройних сил на основі закону «Про збройні сили України» від 6 грудня 1991 р. і прийнятої 19 жовтня 1993 р. воєнної доктрини України.

- Створення правоохоронного органу Служби безпеки України (СБУ), постановою верховної Ради від 20 вересня 1991 р., компетенція якого полягає у захисті державного суверені ту, конституційного ладу, територіальної цілісності, науково-технічного та оборонного потенціалу України, у боротьбі з організованою злочинністю у сфері управління й економіки.

- Запровадження власної грошової одиниці. З метою виходу з рубльової зони в 1992 р. на території республіки було започатковано обіг купонів багаторазового використання, а 2 вересня 1996 року відповідно до Указу Президента на зміну купону прийшла справжня національна валюта – гривня.

У січні-лютому 1992 р. Верховна Рада затвердила державну символіку України:

· Державний герб (тризуб);

· Державний прапор (синьо-жовтий);

· Державний гімн (музика М.Вербицького до національного гімну «Ще не вмерла України»).

Вже на початку 1992 р. Україна мала всі атрибути самостійної держави.





©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.