Закон України про оборонуСтр 1 из 2Следующая ⇒
Червня 1991 року
Закон гарантує кожному громадянину України право на свободу совісті. Це право включає свободу мати, приймати і змінювати релігію або переконання за своїм вибором і свободу одноособово чи разом з іншими сповідувати будь-яку релігію, або не сповідувати ніякої, відправляти релігійні культи, відкрито виражати і вільно поширювати свої релігійні або атеїстичні переконання. Ніхто не може встановлювати обов'язкових переконань і світогляду. Не допускається будь-яке примушування при визначенні громадянином свого ставлення до релігії, до сповідання або відмови від сповідання релігії, до участі або неучасті в богослужіннях, релігійних обрядах і церемоніях, навчання релігії.
Батьки мають право виховувати своїх дітей відповідно до своїх власних переконань та ставлення до релігії.
Закон забороняє вимагати від священнослужителів відомостей, одержаних ними при сповіді віруючих.
Забороняється будь-яка дискримінація осіб та обмеження прав і свобод громадян залежно від їх ставлення до релігії.
Усі релігії, віросповідання та релігійні організації є рівними перед законом. Не допускається встановлення будь-яких переваг або обмежень однієї релігії щодо іншої.
Згідно Закону церква в Україні відокремлена від держави. Система освіти в Україні відокремлена від церкви, має світський характер.
Релігійні організації в Україні створюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати та поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури. До релігійних організацій Закон відносить:
Релігійні організації діють на підставі статуту (положення). Статут релігійної організації приймається на загальних зборах віруючих громадян або на релігійних з'їздах, конференціях. Статут релігійної організації повинен містити відомості про:
Релігійним організаціям забороняється:
Законом встановлюється порядок реєстрації статутів (положень) релігійних організацій.
Діяльність релігійної організації може бути припинено у зв'язку з її реорганізацією (поділ, злиття, приєднання) або ліквідацією. Передбачаються випадки коли діяльність релігійної організації припинятиметься у содовому порядку.
Релігійні організації мають право засновувати і утримувати вільно доступні місця богослужінь або релігійних зібрань, а також місця паломництва.
Релігійні організації мають право для виконання своїх статутних завдань засновувати видавничі, поліграфічні, виробничі, реставраційно-будівельні, сільськогосподарські та інші підприємства, а також добродійні заклади (притулки, лікарні, інтернати тощо).
Передбачаються у Законі повноваження Державного органу у справах релігій.
Також Закон визначає правовий режим майна релігійних організацій. Закон України про оборону У цьому Законі терміни вживаються у такому значенні: оборона України - система політичних, економічних, соціальних, воєнних, наукових, науково-технічних, інформаційних, правових, організаційних, інших заходів держави щодо підготовки до збройного захисту та її захист у разі збройної агресії або збройного конфлікту; обороноздатність держави - здатність держави до захисту у разі збройної агресії або збройного конфлікту. Вона складається з матеріальних і духовних елементів та є сукупністю воєнного, економічного, соціального та морально-політичного потенціалу у сфері оборони та належних умов для його реалізації; збройна агресія - застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій: вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України; блокада портів, узбережжя або повітряного простору, порушення комунікацій України збройними силами іншої держави або групи держав; напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України; засилання іншою державою або від її імені озброєних груп регулярних або нерегулярних сил, що вчиняють акти застосування збройної сили проти України, які мають настільки серйозний характер, що це рівнозначно переліченим в абзацах п'ятому - сьомому цієї статті діям, у тому числі значна участь третьої держави у таких діях; дії іншої держави (держав), яка дозволяє, щоб її територія, яку вона надала в розпорядження третьої держави, використовувалася цією третьою державою (державами) для вчинення дій, зазначених в абзацах п'ятому - восьмому цієї статті; застосування підрозділів збройних сил іншої держави або групи держав, які перебувають на території України відповідно до укладених з Україною міжнародних договорів, проти третьої держави або групи держав, інше порушення умов, передбачених такими договорами, або продовження перебування цих підрозділів на території України після припинення дії зазначених договорів; 6)Закон України про військовий обовязок та військову службу 1. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісностіУкраїни є конституційним обов'язком громадян України. 2. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки 3. Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку. 4. Громадяни України мають право на заміну виконання 5. Від виконання військового обов'язку громадяни України 6. Військовий обов'язок не поширюється на іноземців та осіб 7. Виконання військового обов'язку громадянами України 8. Порядок утворення та повноваження територіальних центрів, 9. Щодо військового обов'язку громадяни України поділяються допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для резервісти - військовозобов'язані, які у добровільному 10. Громадяни України, які приписані до призовних дільниць прибувати за викликом районного (міського) військового проходити медичний огляд та лікування в проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати правила військового обліку, встановлені 11. Жінки, які мають фах, споріднений з відповідною 12. Жінки, які перебувають на військовому обліку, можуть бути Стаття 2. Військова служба і виконання військового обов'язку 1. Військова служба є державною службою особливого характеру, 2. Порядок проходження громадянами України військової служби, 3. Військова служба в Україні організується з дотриманням 4. Види військової служби: строкова військова служба; військова служба за контрактом осіб рядового, сержантського і військова служба (навчання) курсантів (слухачів) вищих військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу. 5. Строкову військову службу громадяни України проходять 6. Виконання військового обов'язку в запасі полягає в 7. Громадяни України в добровільному порядку можуть проходити 8. Структура військового резерву людських ресурсів 9. Громадяни України, які призвані або добровільно вступили 10. Громадяни України, які приписуються до призовних Особлива роль у системі народовладдя в Україні належить референдумові, як найбільш органічній і природній формі народовладдя. Ви́борче право — в об'єктивному сенсі;— система правових норм, що регулюють суспільні відносини, пов'язані з виборами органів держави й місцевого самоврядування. Об'єктивне виборче право регулює виборчу систему в широкому значенні. Зазвичай, предметом виборчого права вважаються пов'язані з виборами суспільні відносини, в яких прямо або опосередковано беруть участь громадяни[1]. Основними принципами виборчого права у більшості країн є: 1) вибори є вільними. Людина сама вирішує йти їй на вибори чи ні, ніхто її не може примусити. Небажання громадян брати участь у виборах має назву — абсентеїзм . У деяких країнах передбачено адміністративні штрафи за небажання брати участь у виборах. 2) вибори є загальними (загальне виборче право). Мають право брати участь у виборах всі громадяни, що відповідають вимогам виборчого права держави 3) вибори є рівними (рівне виборче право). Один виборець має право 1 голосу; 4) вибори можуть бути прямими та непрямими. Прямі вибори — система, за якою виборці мають можливість прямо висловити своє ставлення до кандидата шляхом подачі голосів (Україна, Росія, Франція, Польща). Непрямі вибори — система, за якою безпосереднє право обрання кандидата належить колегії виборщиків, на праві делегування їм своїх повноважень усіма виборцями . 5) вибори є таємними. Таємне голосування — порядок подачі голосів, при якому виборець заповнює бюлетень у ізольованому приміщенні і особисто вкидає його в скриньку. ©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.
|