 |
|
Будова і розташування гіпофіза
Гіпофіз — невелике утворення овальної форми, розташоване біля основи мозку, в заглибині турецького сідла основної кістки черепа. У новонародженого маса гіпофіза 0,1... 0,15 г, до 10 років вона досягає 0,3 г. Значно збільшується маса гіпофіза в період статевого дозрівання (до 0,7 г), під час вагітності маса гіпофіза збільшується до 1 г.
Гіпофіз пов'язаний із підзгірною областю мозку. Розрізняють передню, проміжну і задню частки гіпофіза. Згідно з Міжнародною анатомічною номенклатурою передню і проміжну частку називають аденогіпофізом, а задню нейрогіпофізом.
Гормони гіпофіза
Соматотропін, або гормон росту, зумовлює ріст кісток у довжину, прискорює процеси обміну речовин, що приводить до посилення росту, збільшення маси тіла. Нестача цього гормону виявляється в малорослості (зріст менше 130 см), затриманні статевого розвитку, пропорції тіла при цьому зберігаються. Психічний розвиток гіпофізарних карликів звичайно не порушений. Серед гіпофізарних карликів зустрічалися і видатні люди.
Надлишок гормону росту в дитячому віці веде до гігантизму. В медичній літературі описані гіганти, які мали зріст 2 м 83 см і навіть більше (3 м 20 см). Гіганти характеризуються довгими кінцівками, недостатністю статевих функцій, зниженою фізичною витривалістю.
Інколи надмірне виділення гормону росту в кров починається після статевого дозрівання, тобто коли епіфізарні хрящі уже окостеніли і ріст трубчастих кісток у довжину більше неможливий. Тоді розвивається акромегалія: збільшуються кисті і стопи, кістки лицьової частини черепа (вони окостенівають пізніше), посилено ростуть ніс, губи, підборіддя, язик, вуха, голосові зв'язки товщають, тому голос стає грубим; збільшується об'єм серця, печінки, травного каналу.
Адренокортикотропний гормон (АКТГ) впливає на діяльність кори надниркових залоз. Збільшення кількості АКТГ у крові зумовлює гіперфункцію кори надниркових залоз, що приводить до порушення обміну речовин, збільшення кількості цукру в крові. Розвивається хвороба Іценка-Кушінга з характерним ожирінням обличчя і тулуба, волоссям, яке надмірно росте на обличчі і тулубі; нерідко при цьому у жінок ростуть борода і вуса; збільшується артеріальний тиск; розпушується кісткова тканина, що веде інколи до мимовільних переломів кісток.
В аденогіпофізі утворюється також гормон, необхідний для нормальної функції щитовидної залози (тиреотропін).
Кілька гормонів передньої частки гіпофіза впливають на функції статевих залоз. Це гонадотропні гормони. Одні з них стимулюють ріст і дозрівання фолікулів у яєчниках (фолітропін), активізують сперматогенез. Під впливом лютропіна у жінок відбувається овуляція і утворення жовтого тіла; у чоловіків він стимулює вироблення тестостерона. Пролактин впливає на вироблення молока в молочних залозах; при його нестачі вироблення молока знижується.
Із гормонів проміжної частки гіпофізу найбільше вивчений меланофорний гормон, або меланотропін, який регулює забарвлення шкірного покриву. Цей гормон діє на клітини шкіри, які містять зернятка пігменту. Під впливом гормону ці зернятка поширюються по всіх відростках клітини, внаслідок чого шкіра темнішає. При нестачі гормону забарвлені зернятка пігменту збираються в центрі клітин і шкіра блідне.
Під час вагітності в крові вміст, меланофорного гормону збільшується, що спричинює посилену пігментацію окремих ділянок шкіри (плями вагітності).
Гормони задньої частки гіпофіза (нейрогіпофіз) часто застосовують при пологах, коли треба посилити скорочення матки при слабкій пологовій діяльності, для зганяння посліду і припинення маткової кровотечі. При цьому діє гормон окситоцин. Він стимулює не тільки гладеньку мускулатуру матки, а й скоротливі клітини молочних залоз.
Найскладніша дія властива гормону задньої частки гіпофіза. Цей гормон називають антидіуретичним (АДГ); він посилює зворотне всмоктування води із первинної сечі в канальцях нирок, внаслідок чого зменшується кількість сечі, а також впливає на сольовий склад крові.
При зменшенні кількості АДГ у крові настає нецукрове сечове виснаження (нецукровий діабет), при якому за добу виділяється до 10... 20 л сечі. Разом з гормонами кори надниркових залоз АДГ регулює водно-сольовий обмін в організмі.
Порівняно недавно вдалося довести, що окситоцин і АДГ не утворюються в задній частці гіпофіза. Тут вони тільки накопичуються і, можливо, дозрівають. Утворюються ці гормони в нейросекреторних клітинах переднього відділу підзгір'я, звідки по нервових волокнах транспортуються в задню частку гіпофіза. У зв'язку з цим окситоцин і АДГ називають нейрогормонами.
Функції гіпофізу
Передня частка впливає на ріст і розвиток всього тіла (соматотропний гормон). При її пухлинах відбувається посилений ріст пальців, носа і губ (акромегалія). Передня частка також стимулює діяльність інших залоз внутрішньої секреції: щитовидної (гіреотропний гормон), кори наднирника (адренокортикотропний гормон) і статевих залоз (гонадотропи-ний гормон).
Задня частка підсилює роботу гладкої мускулатури судин, підвищуючи кров'яний тиск (вазопрессіи), і матки (окситоцин), а також впливає па реабсорбцію води в нирці (антидіуретичний гормон). При руйнуванні задньої долі гіпофіза виникає несахарное мочеизнурение.
Нейросекреція (Від грец. Neuron - нерв, лат. Secretio - відділення) - це процес синтезу і секреції гормонів спеціалізованими нервовими клітинами. Утворені в процесі нейросекреції речовини називаються нейрогормонами, які беруть участь у здійсненні життєво важливих функцій (ріст і розвиток організму, діяльність залоз внутрішньої секреції, діяльність центральної нервової системи та ін.) Нейрогормони виробляються клітинами гіпоталамічних ядер і надходять в гіпофіз. Зважаючи на це гіпоталамус і гіпофіз об'єднують під ім'ям особливої нейрогор-монального гіпоталамо-гіпофізарної нейросекреторну системи - ГГНС.
Оскільки гіпофіз виробляє гормони, що стимулюють розвиток і функцію інших залоз внутрішньої секреції, його вважають центром ендокринного апарату.
Судини (кровопостачання) гіпофіза. Нерви (іннервація) гіпофіза.
Особливістю кровопостачання гіпофізу є наявність в його передній долі ворітної (портальної) системи: численні (20 - 25) гілочки артеріального кола швидко розпадаються в гіпофізарної ніжці на капіляри, які збираються в портальні вени, що входять у ворота гіпофіза, і вдруге розгалужуються на капіляри - синусоїди в речовині залози. Від останніх йдуть відводять вени гіпофіза. Передня і задня частки отримують гілочки від внутрішньої сонної артерії. Обидві частки мають окреме кровопостачання, проте між судинами їх є анастомози.
Артеріальні анастомози й з'єднання капілярного русла частин гіпофіза можна розглядати як потенційні колатеральних шляху кровопостачання органу; вони забезпечують можливість перерозподілу крові при мінливій інтенсивності діяльності гіпофіза, а також в процесі нейрогуморальних кореляцій функціонально різних компонентів цього органу. Венозна кров відтікає в сплетення на підставі мозку і далі в v. cerebri magna. Нерви (симпатичні) підходять від сплетінь м'якої оболонки головного мозку.
Висновки
У цілому залози внутрішньої секреції, не дивлячись на невеликі розміри, невелику кількість гормонів, що вони продукують, мають великий вплив нажиттєдіяльність організму і тісно взаємодіють між собою. Разом знервовою системою вони відносяться до біологічних регуляторів вищогоряду і забезпечує нейрогуморальну регуляцію.
5. Список використаної літератури:
1.Анатомія та фізіологія людини / За ред. М.Р. Сапін, В.І. Сівоглазова., М., 1997.
2.Іваницький М.Д. Анатомія людини. М. 2003.
3.Синельников Р.Д.. Атлас анатомії людини в 3 томах. М., 1969.
4.Симонов П. В. Лекції про розвиток головного мозку. - М.: Інститут психології РАН, 1998. - 98 с.
5.http://referat.repetitor.ua/%D0%97%D0%B0%D0%BB%D0%BE%D0%B7%D0%B8_%D0%B2%D0%BD%D1%83%D1%82%D1%80%D1%96%D1%88%D0%BD%D1%8C%D0%BE%D1%97_%D1%81%D0%B5%D0%BA%D1%80%D0%B5%D1%86%D1%96%D1%97
6.http://ru.osvita.ua/vnz/reports/biolog/26131/
7.http://i-medic.com.ua/index.php?newsid=7051
8.http://www.ukrreferat.com/index.php?referat=24398&pg=1