 |
|
Лекція на тему: Синтетичні антибактеріальні засоби
План:1.Загальна характеристика сульфаніламідних препаратів
2. Сульфаніламідні препарати, що всмоктуються в кишечнику
3. Сульфаніламідні препарати, що не всмоктуються в кишечнику
4. Препарати сульфаніламідів для місцевого застосування
5. Комбіновані препарати
6. Синтетичні антибактеріальні препарати різної хімічної будови
а) похідні нітрофурану
б) похідні 8-оксихіноліну
в) похідні нафтиридину
г) фторхінолони
Сульфаніламідні препарати – це синтетичні хіміотерапевтичні засоби, що є похідними аміду сульфанілової кислоти. Їх було впроваджено в медицину німецьким фармакологом Домагком. Спочатку сульфаніламідні препарати були дуже ефективними, але до них швидко розвивається резистентність мікроорганізмів при повторних введеннях, тому на сьогодні вони втрачають своє практичне значення. ефективними є комбіновані препарати з саліциловою кислотою і триметопримом.
| Препарати, що всмоктуються в кишечнику | Препарати, що не всмоктуються в кишечнику | Препарати для місцевого застосування | Комбіновані препарати |
| Фталазол Сульгін Фтазин | Сульфацил-натрій (альбуцид) Мазь стрептоцидова Комбіновані: Стрептонітол Нітацид Інгаліпт |
|
Механізм дії –конкурентний антагонізм з параамінобензойною кислотою (ПАБК). Сульфаніламідні препарати за хімічною будовою подібні до ПАБК, яка входить до складу дигідрофолієвої кислоти, що синтезують мікроорганізми. Призначення сульфаніламідних препаратів( в ударній дозі) перешкоджає включенню ПАБК в дигідрофолієву кислоту, внаслідок чого порушується метаболізм мікроорганізмів.
Сулфаніламідні препарати мають широкий спектр дії. До них чутливі патогенні коки, кишкова паличка, холерний вібріон, збудники сибірки, дифтерії, хламідії.
Тип дії – бактеріостатичний( за виключенням ко- тримоксазолу, що діє бактерицидно).
Фармакокінетика: при пероральному введенні всмоктування препаратів відбувається в тонкій кишці, біозасвоєння складає 70-90%.
Сульфаніламідні препарати(особливо тривалої та надтривалої дії) добре проникають у легені, аденоїди і мигдалики, тканини і рідини середнього і внутрішнього вуха, через плацентарний бар’єр і в грудне молоко. Препарати короткої і середньої тривалості дії ацетилюються в слизовій оболонці травного каналу, печінці та нирках. При цьому утворюються метаболіти, які в кислому середовищі кристалізуються і випадають в осад, пошкоджуючи канальці нирок (кристалурія).
Застосування: інфекції жовчовивідних шляхів(сульфапіридазин, сульфадиметоксин за схемою: на перший прийом 1-2 грами, а потім по 0,5-1 г на день, курс лікування – 5-7 діб); інфекції органів дихання, ЛОР- інфекції; інфекції сечових шляхів, коліт, коліентерит, дизентерія (сульгін, фталазол); блефарит, кон’юктивіт(сульфацил-натрій у формі 20-30% водного розчину). Комбіновані сульфаніламіди з триметопримом використовують при внутрішньоклітинній локалізації збудників хвороби.
Сульфаніламідивикористовують також для лікування захворювань, що рідко зустрічаються: малярія (сульфален, сульфадіазин), лепри, глибоких мікозів, трахоми (хронічне інфекційне захворювання кон’юктиви).
Побічна дія:
- дисбактеріоз(призводить до посилення процесів бродіння і гниття, а також до гіповітамінозу В, К);
- алергічні реакції;
- кристалурія – випадання кристалів у нирках(цьому сприяють запальні процеси сечовивідних шляхів і їжа кислого характеру);
- лейкопенія, агранулоцитоз – сульфаніламіди пригнічують активність кісткового мозку;
- токсичний вплив на ЦНС – нудота, блювання, запаморочення.
Протипоказання:вагітність, жінкам, що годують грудьми( можуть викликати у дитини розвиток метгемоглобінемії).
Особливості роботи з сульфаніламідними препаратами:
- призначати за схемою: перша доза ударна, наступні – підтримувальні;
- одночасне приймання сульфаніламідів з похідними ПАБК приводить до зменшення їх активності – це часто трапляється при застосуванні сульфаніламідів з пеніциліном, який розчиняють у новокаїні(похідне ПАБК);
- сульфаніламідні препарати не сумісні із засобами, що пригнічують кровотворення(анальгін, левоміцетин та ін.); α, та β- адреноміметиками; фолієвою кислотою, новокаїном, новокаїнамідом, з пероральнимми цукрознижуючими засобами (похідні сульфонілсечовини), дифеніном, ПАСК, діуретиками;
- при кислотній реакції сечі сульфаніламідні препарати випадають в осад у вигляді кристалів у сечових шляхах; враховуючи це, під час їх вживання слід пити велику кількість лужної води;
- сульфапіридазин доцільно приймати до їди, бісептол – після їди;
- для зменшення токсичних проявів сульфаніламідів необхідно зменшити дозу або відмінити препарат, призначити вітаміни В, С, фолієву кислоту;
- стрептоцид несумісний з дігітоксином, ізадрином, соляною кислотою, кофеїном, фенобарбіталом;
- протимікробна дія сульфаніламідів знижується за наявності гною, крові, продуктів розпаду тканин організму, в яких містяться в достатніх кількостях ПАБК і фолієвої кислоти;
- приймання сульфаніламідів на фоні антикоагулянтів може привести до розвитку кровотеч.
Похідні нітрофурану:
- фурацилін ;
- фуразолідон – таб. 0,05;
- фурадонін – таб. 0,05 і 0,1;
- фурагін(фуразідин) – таб. 0,05.
Механізм дії:відновлюють нітрогрупу в аміногрупу, порушують функцію ДНК, гальмують клітинне дихання мікроорганізмів.
Особливості групи:за дією близькі до антибіотиків широкого спектру дії; ефективні при стійкості мікроорганізмів до інших протимікробних засобів; рідко викликають дисбактеріоз; мають бактерицидну дію.
Застосування:
Фуразолідон –харчові токсикоінфекції, дизентерія, паратиф, трихомоноз, лямбліоз.
Фуразолідонмає здатність сенсибілізувати організм до дії алкоголю і використовується для лікування алкоголізму при недостатній активності інших засобів. Прийом алкоголю на фоні фуразолідона викликає відчуття жару в ділянці обличчя і шиї, печіння по всьому тілі, важкість у потилиці, крім того збільшується частота пульсу, падає АТ.
Побічна дія:нудота блювання, зниження апетиту, можливі алергічні реакції. Для зменшення побічної дії рекомендується запивати препарат великою кількістю рідини, призначають антигістамінні препарати, вітаміни групи В. Слід врахувати, що фуразолідон є інгібітором моноамінооксидази.
Фурадонінефективний при лікуванні інфекційних захворювань сечових шляхів, а також застосовують для попередження інфекцій при урологічних операціях, цистоскопії, катетеризації.
Фурагін –більш активний і менш токсичний препарат. Вживають всередину для лікування хворих на пієлонефрит, цистит, уретрит; після операцій в урологічній, гінекологічній практиці; призначають для зовнішнього застосування(1: 13000 на фізіологічному розчині натрію хлориду) при лікуванні гнійних ран, опіків, кон’юктивіту, після офтальмологічних операцій.
Особливості роботи з нітрофуранами:
- препарати необхідно приймати всередину після їди;
- пацієнтам слід виключати з дієти продукти, що містять кислоту тирозин(сир, вершки, банани), з якої утворюється норадреналін.
Похідні 8-оксихіноліну –характеризуються широким спектром дії, мають протимікробну(дизентерійна амеба, лямблії, балантидії), протигрибкову активність. Виділяються нирками, переважно в активному стані.
Нітроксолін(5-НОК) – відмічається його висока концентрація в сечі. Застосовують при інфекціях сечостатевих шляхів, для профілактики інфекцій після операцій на нирках і сечових шляхах.
Побічна дія: диспесичні явища (нудота), можлива алергічна висипка; сеча при лікуванні забарвлюється у шафраново-жовтий колір.
Інтетриксскладається із трьох компонентів. Має високу антимікробну активність по відношенню до грампозитивної і грамнегативної патогенної флори кишечника, а також проявляє протиамебну і протигрибкову дію.
Застосування:гостра діарея інфекційного походження, дисбактеріоз, різні види кишкового амебіазу. Випускають у капсулах по 0,05.
Побічна дія: периферичні невропатії, шкірний свербіж(дерматит), нудота, болі у животі.
Похідні нафтиридину –синтетичні протимікробні препарати. Ефективні при інфекціях, що викликані грамнегативними бактеріями: кишковим, дізентерійною паличкою. Діють бактеріостатично. Добре всмоктуються у ШКТ і біля 80% виділяються з сечею у незміненому вигляді.
Застосовуютьголовним чином при інфекційних захворюваннях нирок і сечовивідних шляхів, для профілактики інфекцій при операціях на нирках і сечовому міхурі.
Побічна дія:препарати добре переносяться, однак можливі нудота, блювання, пронос, головний біль, головокружіння.
Протипоказання: порушення функції печінки, пригнічення дихального центру, обережно при недостатній функції нирок, дітям до 2 років, жінкам в перші 3 місяці вагітності.
Препарати:
1. Кислота налідиксова (невіграмон) – таб. по 0,05;
2. Кислота оксолінієва (грамурин) – таб. по 0,25
3. Кислота піпемідиєва (палін, пімідель) – капсули по 0,1 і 0,2.
Фторхінолони– за хімічною будовою фторхінолони є похідними хінолону, які містять у структурі атоми фтору. Мають широкий спектр дії, бактерицидний тип дії, кислотостійкі. Препарати мають перевагу перед антибіотиками: добре проникають у тканини, клітини.
Механізм дії: інгібують ДНК-гідразу бактерій (фермент, який забезпечує суперспіралізацію ДНК), що приводить до порушення біосинтезу ДНК і РНК, білка в мікробній клітині.
Застосування: фармакологічні властивості фторхінолонів дозволяють застосовувати їх при будь-якій локалізації інфекційного процесу. Це інфекції дихальних шляхів, сечовивідних шляхів, кісток і суглобів, шкіри та м’яких тканин, кишкових інфекцій, сепсис, гонорея, менінгіт, простатит, туберкульоз, ранові ті опікові інфекції.
Побічні ефекти: добре переносяться хворими, але можливі розлади функції ШКТ(нудота, блювання, анорексія), алергічні реакції, дисплазія хрящової тканини у дітей, головний біль, запаморочення, дисбактеріоз.
Протипоказання: дітям до 14 років, вагітним і жінкам, що годують грудьми(фторхінолони порушують формування хрящової тканини), паркінсонізм, епілепсія(фторхінолони рідко, але можуть викликати збудження ЦНС), ниркова недостатність(це сприяє накопиченню фторхінолонів в організмі, крім пефлоксацину, який виводиться із жовчю).