Ринок грошей та цінних паперів.
Суб’єкти, об’єкти та структура національного ринку. Національний ринок — це сукупність соціально економічних відносин у сфері обміну, за посередництвом яких здійснюється реалізація товарів і послуг, обіг капіталу, купівля-продаж робочої сили. Структура національного ринку Основними складовими частинами національного ринку є ринок товарів та платних послуг, ринок грошей та цінних паперів, ринок робочої сили. Суб’єктами національного ринку виступають всі макроекономічні суб’єкти: держава, підприємства, домашні господарства, закордон.
Ринок товарів та платних послуг. Ринок товарів та платних послуг являє собою систему економічних відносин між продавцями та покупцями з приводу руху товарів та послуг, які задовольняють споживний та інвестиційний попит макроономічних суб’єктів. Споживчий попит – платоспроможний попит домогосподарств на: · товари тривалого користування (транспортні засоби, предмети побуту та інше); · товари поточного споживання (продукти харчування, одяг, енергія та інше); · послуги (житло, охорона здоров’я, особисті слуги, освіта та інше). Інвестиційний попит — попит підприємців на блага для: · відновлення зношеного капіталу; · збільшення реального капіталу. Основою взаємодії фірм та домашніх господарств на цьому ринку товарів та платних послуг є пропорція, в якій доход (Y) розподіляється на споживання (С) та заощадження (S): Y=C+S Споживання представляє собою індивідуальне та сумісне використання споживчих благ, яке направлене на задоволення матеріальних та духовних потреб людей. Заощадження — економічний процес пов’язаний з інвестуванням. Це частина доходу, яка залишається невикористаною після відрахування коштів у фірм на поточні виробничі потреби, а у домашніх господарств на споживчі потреби. Рівновага на ринку товарів та платних послуг у відкритій економіці досягається, коли пропозиція заощаджень дорівнює інвестиційному попиту. Пропозиція заощаджень (S) є функцією від доходу (Y): S=S(Y) Умови рівноваги товарного ринку у відкритій економіці з урахуванням діяльності держави: I=S-ΔZB-G Де, I – інвестиції; S – заощадження; ΔZB – зовнішньоторговельне сальдо; G – державні витрати.
Ринок грошей та цінних паперів. Грошовий ринок– це ринок короткострокових кредитних операцій (до 1 року), на якому попит на гроші та їхня пропозиція визначають рівень процентної ставки (тобто ціну грошей). Ринок грошей утворюється в результаті взаємодії Національного банку з комерційними, а також у результаті взаємодії комерційних банків. Попит на гроші пред’являють комерційні банки, підприємства, домашні господарства, держава. Пропозицію грошейнадає Національний банк. Попит на гроші визначається бажанням економічних суб’єктів мати в своєму розпорядженні певну кількість платіжних засобів (касу). Виділяють два основних мотиви попиту на гроші: 1. операційний; 2. спекулятивний. Операційний попитна гроші, основою якого є операції купівлі-продажу, залежить від інтервалу часу між моментами отримання і використання грошових коштів. Чим цей інтервал коротший, тим менший попит на гроші, і навпаки. M1=r·P·Q Де, M1 – операційний попит на гроші; r – запізнення між отриманням і використанням грошових коштів; P – рівень цін; Q – обсяг виробництва. Спекулятивний попит на гроші визначається нормою процента (і): M2 = M2(і) Якщо норма процента низька, спостерігається високий курс цінних паперів, що послаблює стимули до вкладання в них ліквідних коштів через ризик, пов’язаний з падінням курсу цінних паперів у зв’язку із зростанням норми процента (і), і навпаки. Курс акції = Дивіденди / Норма процента 100% Існує така процентна ставка, за якої економічні об’єкти перестають вкладати ліквідні кошти в цінні папери. Спекулятивний попит на гроші необмежено зростає (ліквідна пастка і’) (графік 4.1). Графік 4.1 Залежність спекулятивного попиту від норми процента.
©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.
|