 |
|
Механізми перерозподілу доходів, що застосовуються в Україні.
Перерозподіл доходів здійснюється по кількох напрямах: 1) через державну податкову систему і державний бюджет; 2) через соціальне страхування; 3) через коливання ринкових цін як на фактори виробництва, так і на товари і послуги; 4) через добровільні внески до громадських, доброчинних, релігійних фондів і організацій.
Перерозподіл доходів – необхідний елемент функціонування економічної системи. Він дозволяє існувати державі за апаратом управління і функціями, утримувати непрацездатних, долати надмірну майнову нерівність, забезпечувати гармонію суспільних і особистих економічних інтересів.
В Україні створені умови для перерозподілу грошової маси у сфері обігу в “тіньовому” секторі,обходячи державний бюджет, з переважною доларизацією готівкової грошової маси. Так, продовжується зростання питомої ваги заощаджень населення у готівковій інвалюті, до того ж з перевищенням її придбання над продажем. Виникла парадоксальна ситуація, коли під час гострої нестачі фінансування промисловості та скорочення індуцированих інвестицій є велика кількість вільних грошових коштів, які вивозяться за кордон, обертаються в спекулятивних операціях чи резервуються в банках. У результаті в економіці України рівняння “витікання – ін’єкції” постіно деформується в бік перших (перевагає як імпорт так і відтік капіталу), а приведення його до необхідного вигляду відбувається шляхом позик уряду та валютних інтервенцій НБУ, покриваючих “витечені” кошти. Така тенденція створює умови для перетворення України в регіон дешевої робочої сили, до втрати ринків збуту та посилення економічної залежності.
Головним знаряддям перерозподілу чистого продукту є державний бюджет, через який проходить приблизно 60% національного доходу. Важливу роль у цьому розподілі відіграє податкова система, оплата населенням послуг, механізм цін, а також Добровільні платежі в громадські організації.
Найбільшою мірою перерозподіл суспільних доходів в країні стосується населення, що відбувається через механізм фіскального адміністрування доходів фізичних осіб. На загал, будь-який податок, як і податкову систему держави загалом, слід розглядати в аналітичному діапазоні на основі та згідно з принципами податкової політики щодо ефективності функціональної дії, зокрема, податок з доходів фізичних осіб як найбільш вагомий податок у складі податкової системи держави. Невідповідність неоподатковуваного мінімуму доходів громадян об’єктивним потребам населення в контексті державної політики доходів кардинально трансформує засади механізму фіскального адміністрування доходів фізичних осіб, ігноруючи принципи оподаткування.
У результаті розподілу й перерозподілу національного доходу складаються кінцеві доходи різних груп населення, держави, підприємств виробничої і невиробничої сфери. Формуванням фондів споживання і нагромадження завершується процес розподілу й перерозподілу чистого продукту, після чого він надходить у стадію кінцевого використання.