 |
|
Соціальні стани українського суспільства
Соціальний стан –верства суспільства, права та обов’язки якої закріплені юридично.
І. Привілейовані стани (користувалися всіма правами та привілеями й не платили податків)
1. Шляхта – знатні люди, феодали в Речі Посполитій. Найзаможніших, знатних шляхтичів називалимагнатами.Також залишалися князі–нащадки колишніх удільних руських князів, які не підпорядковувалися місцевій польській адміністрації.
2. Духовенство –служителі церкви. Духовенство було вищим (митрополити, єпископи, архієпископи) та нижчим (звичайні священнослужителі). У Речі Посполитій привілейоване становище мало лише католицьке духовенство, оскільки поляки та литовці були католиками. Православні українські священики привілейованих прав не мали.
ІІ. Непривілейовані стани(не мали доступу до управління державою, платили податки та виконували різні повинності)
1. Міщани –мешканці міст. Населення міст не було однорідним. Найбагатших ремісників-майстрів та купців, міську аристократію називали патриціат. Ремісників та купців середнього ґатунку називали бюргерами. Міська біднота (чернь) отримала назву плебс.
2. Селяни становили близько 80% населення, найнижчий стан суспільства. Від 1588 р., після укладання Третього Литовського статуту більшість селян ставали кріпаками. Селяни сплачувалиренту – плата за користування землею. Рента була натуральною, грошовою, відробітковою. У XIV ст. панщина становила 14 днів на рік. У ХVII ст. панщина – 5-6 днів на тиждень. Були також і особисто вільні селяни, які виконували повинності на користь держави. Данники – особисто вільні та економічно незалежні селяни, сплачували державі податки (данину). Тяглові – працювали на державній або шляхетській землі, за що відпрацьовували панщину з власною худобою (тяглом).
Становище українських міст
Під час нових польських порядків покращився стан міського населення, оскільки запроваджувалося магдебурзьке право.
Магдебурзьке право – право місто на самоврядування. Назва походить від німецького м. Магдебург, яке вперше ще у ХІІІ ст. отримало право на самоврядування.
Перше українське місто, яке отримало самоврядування– м. Сянок.Але користь від магдебурзького права мали в основному поляки, а самоврядування українських міщан було значно обмежене.
Керівництво містом
Магістрат – орган міського самоврядування.
Лава – суд у кримінальних справах («лавники»).
Війт – шляхтич, що очолював Лаву.
Міська Рада – адміністративний орган і суд у цивільних справах («радники»).
Бурмістр – мав керувати діяльністю Ради (на квартал).
Магістрат формувався шляхом виборів, у яких брали участь заможні міщани (патриціат).
У середньовічних містах починає формуватися цехова організація ремісників.
Цех – самоврядна громада вільних ремісників однією чи кількох спеціальностей. Цех мав свій статут, герб та прапор. Очолював цех – цехмістер.
Найбільшими українськими містами в цей час були: Київ, Львів, Кам’янець (10-20 тис. мешканців)