Главная | Обратная связь

Загальні засади проведення енергетичного аудиту

Лекція 11

 

Тема: Аудит раціональності та безпеки використання енергетичних ресурсів (енергетичний аудит)

 

План:

1.Загальні засади проведення енергетичного аудиту

2.Зв'язок екологічного та енергетичного аудиту

3.Методологія проведення енергоаудиту

 

 

Загальні засади проведення енергетичного аудиту

 

Енергетичний аудит –це один із видів технічного галузевого екологічногоаудиту, запровадження якого в Україні здійснюється за підтримкою Мін­енерго в межах міжнародної програми надання технічної допомоги країнам СНД –TACIS.

Головна мета цього аудиту – обґрунтувати зниження рівня споживання енергії із збереженням обсягів виробництва та рівня негативного впливу на навколишнє середовище.

Проведення енергетичного аудиту – це перший крок керівника підприємства, який прийняв рішення про скорочення енергетичних витрат,тобто рішення про підвищення конку­рентоспроможності та інвестиційної привабливості підприємства. Проведення енергетичного аудиту дає змогу отримати [14]:

- правдиву, об'єктивну інформацію про ефективність використання енер­гетичних ресурсів (пального), про основні збитки та їх причини;

- кваліфіковані обґрунтування і рекомендації щодо конкретних першочергових (некапіталомістких) заходів, які дадуть змогу знизити ви­трати енергії (палива) на 1—75 % з терміном окупності не більш року;

- інформацію про енергоефективне та екологічно безпечне обладнання та його постачальників;

- програму і кошти для модернізації виробництва, в тому числі еколо­гічної.

Досвід проведення енергетичних обстежень у Росії та Україні, як промислових підприємств, так і об'єктів енергетичного комплексу, показує, що прагнення кожного об'єкта (підприємства) самостійно вирішити зазначені проблеми, у цілому знижує ефективність інвестиційних вкладень у енергоекологічні заходи. Зокрема :

- тверде впорядкування характеру електричних навантажень промислових і муніципальних підприємств, дозволяє «енергосистемі» чітко регламентувати режими роботи енерговиробляючого устаткування, і дає їй маневреність в організації планово-попереджувальних робіт (включаючи капітальні ремонти) цього устаткування. Передумовою реалізації цього напрямку є система споживачів-регуляторів, як електричного навантаження, так і енергоспоживання. Але на сьогодні на багатьох підприємствах немає об'єктивно складених переліків споживачів-регуляторів.

- прагнення знизити обсяги споживаного на підприємстві палива у власних котельнях, за рахунок підвищення ККД котлів (включаючи їхню заміну). При цьому, усунення втрат енергії у теплових мережах підприємства і якість її використання у технологічному циклі та у системі опалення і вентиляції розглядається в другу чергу.

- забезпечення зниження втрат енергії у локальних зворотних циклах води і поліпшення ефективності використання води в технологічному циклі виявляється більш ефективним, ніж установка комплексних, дорогих очисних споруд «хвостового» типу, що випускається з полю зору керівництва підприємства.

- відсутність на багатьох підприємствах прогресивної системи нормування і системного енергетичного моніторингу не забезпечує ефективний контроль енерговикористання, незважаючи на наявність сучасних систем обліку енергоносіїв. У результаті використання енергоносіїв не досягається оптимальний рівень і, у підсумку, виражається більш високою питомою витратою енергоносіїв і, як наслідок, підвищеними «викидами» у навколишнє середовище або енергоустановками підприємства, або енергооб`єктами енергетичних компаній.

- впровадження окремих енергозберігаючих заходів здійснюється без належного розуміння всіх можливих наслідків їхньої реалізації (включаючи негативні результати). Зокрема , таке поширене відключення цехових трансформаторів знижує рівень надійності електропостачання, ускладнює систему обліку електроенергії та веде до передчасного зносу самих трансформаторів і вимикачів.