Главная | Обратная связь

Типологія самоврядних систем

Щоб зрозуміти, як функціонують місцеві уряди в різних країнах, зверні­мося до порівняльної характеристики систем місцевого самоврядування. Традиційно розглядають дві базові моделі, які загалом відповідають діючим правовим системам: англосаксонську (англійську або англ о-американську) та континентальну (європейську, французьку) модель⁶⁷. Класифікаційними ознаками є принципи, на яких вибудовується система стосунків між органа­ми місцевої влади та центральним урядом та відмінності в системах управ­ління відповідно до типу права.

Англосаксонська система місцевого врядуванняпритаманна англомов­ним країнам: Великій Британії - батьківщині класичних муніципальних форм, країнам Британської Співдружності (Австралія, Нова Зеландія, Кана­да), Сполученим Штатам Америки. Вона бере свій початок від місцевих гро­мад та міст середньовічної Англії, управління якими поступово «вмонтову­валося» в державну вертикаль управління країною.

Одна з характерних рис цієї системи — відсутність на місцях повноважних представників уряду, шо опікають місцеві виборні органи. Муніципалітети

розглядаються як автономні утворення, що здійснюють владу, покладену на них парламентом. Тобто характерним тут є відсутність ієрархічного поряд­ку: місцеві представницькі органи діють автономно в межах переданих пов­новажень і не підпорядковані вищому рівню (хоча в деяких випадках така незалежність органів міського самоврядування досить формальна). Конт­роль за діяльністю місцевих органів влади здійснюють судові органи та цент­ральні міністерства і комітети. Поряд із представницькими органами міське населення може безпосередньо обирати посадових осіб (мерів). Муніци­пальна влада діє автономно в межах компетенції, наданої законом, а на міс­цевих рівнях — регламентом.

Для англосаксонської системи головним є принцип так званого «позитив­ного регулювання». Обсяг повноважень місцевих владних органів встанов­люються законодавством шляхом переліку їхніх прав і обов'язків, і вони мо­жуть робити лише те, про шо прямо сказано в законі. Будь-який вихід за рамки встановленої законом компетенції розцінюється як перевищення повноважень. За додатковими повноваженнями місцеві органи у Великій Британії можуть звернутися до парламенту з проханням про прийняття «приватного» закону (але ця процедура складна й довготривала) або до держсекретаря, накази якого затверджує парламент.

Отже, англосаксонській моделі притаманні:

- значна автономія органів місцевого самоврядування стосовно держави;

- відсутність прямого підпорядкування центрові органів територіального
(субнаціонального) рівня;

- відсутність уповноважених представників центральної влади на місцях,
які б опікали органи місцевого самоврядування;

- здійснення контролю за діяльністю органів місцевого самоврядування
переважно непрямим шляхом (через центральні міністерства) та через

суд;

- виборність ряду посадових осіб місцевого самоврядування територіаль­ною громадою;

- функціонування органів місцевого самоврядування в межах закріпленої в
законі компетенції.

Континентальна (французька) модель місцевого врядуванняотримала свою назву через поширеність у країнах континентальної Європи й у фран­комовному світі, а також у деяких країнах Латинської Америки та Близько­го Сходу. Вона базується на поєднанні принципів державного управління і місцевого самоврядування. В основу цієї системи покладено принцип «при­родного права». Всі територіальні утворення країни поділяються на «штуч­ні» (засновані державою з тією чи іншою метою) та «природні», що виникли

в процесі історичного розвитку: міста, селища, села. При управлінні штуч­ними утвореннями до уваги беруть насамперед загальнодержавні інтереси. Стосовно ж «природних» місцевих громад діє принцип пріоритетного враху­вання їхніх власних інтересів. Вони володіють «природними» правами са­моврядування.

При визначенні повноважень самоврядування континентального типу застосовується принцип «негативного регулювання», яким керуються са­моврядні органи Німеччини та Франції. їм дозволяється робити все, що не заборонено законом. Отже, муніципалітети можуть виконувати на підпо­рядкованій їм території будь-які управлінські функції, якщо вони не є пре­рогативою держави.

В Європейській хартії про місцеве самоврядування принцип негативного регулювання зафіксовано в такому вигляді: «...органи місцевого самовряду­вання в межах, встановлених законом, мають свободу дій у здійсненні своїх ініціатив з будь-якого питання, яке не вилучене з їх компетенції або не на­дане іншому органу влади».

Принцип «негативного регулювання» не означає, що органам самовряду­вання надається більша автономія. Навпаки, сучасна континентальна мо­дель організації місцевої влади характеризується:

- значно вищим ступенем централізації у порівнянні з англосаксонською
моделлю та наявністю вертикальної (ієрархічної) підпорядкованості;

- поєднанням місцевого самоврядування і прямого державного управління
на місцях і функціонуванням на одному й тому ж територіальному рівні
органів місцевого самоврядування, обраних територіальною громадою,
та уповноважених осіб, призначених центральною владою. Останні здій­
снюють адміністративний нагляд за діяльністю органів місцевого само­
врядування.

В обох моделях діє основний демократичний принцип - виборність пред­ставницького органу місцевого самоврядування.

Крім охарактеризованих систем англо-американського та континенталь­ного типів, у Європі існує багато змішаних систем самоврядування (наприк­лад, в Австрії, Німеччині), діють гібридні моделі міського самоврядування. Усі вони відповідають базовим принципам Європейської хартії місцевого самоврядування, яка проголошує:

- адекватність системи самоврядування цілям, що стоять перед містом (мі­сія міста), і завданням, які розв'язуються місцевою громадою;

- право міської громади визначати структуру органів місцевої влади, вста­новлювати регламент, правила і процедури;

- особливий статус службовців міської виконавчої влади, відмінний від статусу державного службовця.

Більшість тюсттоталітарних країн Центральної та Східної Європи, відмо­вившись від жорстко централізованої моделі місцевої влади, сприйняли континентальну модель місцевого врядування, яка більше наближена до правових систем цих країн.