Здавалка
Главная | Обратная связь

До складу інформаційних джерел при аудиті власного капіталу не



відносять:

– Головну книгу;

– статут підприємства;

+ звіти про використання коштів, наданих на відрядження або підзвіт;

– протоколи загальних зборів засновників підприємства.

93. До програми аудиту обліку основних засобів не включають:

– правильність оцінювання та введення в експлуатацію;

– правильність нарахування зносу;

– правильність визначення витрат на капітальний ремонт;

+ правильність формування резерву сумнівних та безнадійних боргів.

94. До складу інформаційних джерел при аудиті запасів не відносять:

– прибутковий ордер;

– приймальний акт;

– картку складського обліку;

– інвентарну картку.

95. Під час відпускання матеріальних цінностей на сторону аудитор перевіряє такий первинний документ:

– вимога;

– лімітно-забірна картка;

+ накладна;

– дорожній лист.

96. Назвіть прийом контролю, який застосовується для перевірки наявності товарів на складах:

– документальний контроль оптових товарних операцій;

– прийом зіставлення даних синтетичного обліку товарних операцій з даними складського обліку товарів;

– прийоми контрольно-вибіркового зіставлення даних на підставі товарних документів;

+ фактичний контроль за допомогою інвентаризації товарів.

97. Назвіть орган, за рішенням якого до аудитора застосовується стягнення у вигляді зупинення чинності сертифіката:

+ Аудиторська палата;

– Рахункова палата;

– Міністерство юстиції;

– Міністерство фінансів.

98. Сертифікація (визначення кваліфікаційної придатності) аудиторів здійснюється:

– Державною податковою адміністрацією України;

+ Аудиторською палатою України;

– Державною казначейською службою України;

– Національним банком України.

99. У перекладі з латинської слово «audio» означає:

– аудит;

– говорити;

+ слухати;

– перевіряти.

100. Назвіть документи, якими оформляються результати інвентаризації каси:

– інвентаризаційний опис;

– порівняльна відомість;

+ акт інвентаризації наявності грошових коштів;

– акт інвентаризації каси.

101. Назвіть документ, яким оформляються вилучення первинних документів:

– розпорядженням;

– накладною;

+ протоколом (актом);

– наказом.

102. Викривлення, що виявлені під час аудиту бухгалтерського обліку та фінансової звітності, можуть бути у вигляді:

– відображення результатів реалізації;

– складання балансу;

– складання інших форм звітності;

+ шахрайства.

103. Види планування аудиторської діяльності:

– коригування планових завдань;

– розробка і складання бізнес-плану;

+ стратегічний, поточний, оперативний;

– планування аудиту та інших послуг.

104. Аудиторські докази відносно до об’єктів аудиту поділяють на:

– теоретичні, практичні;

– документальні;

+ прямі, непрямі;

– матеріальні.

105. Основною метою контролю якості роботи аудитора є:

– підвищення кваліфікації аудиторів;

+ відповідність здійснення аудиту прийнятим стандартам;

– зменшення аудиторського ризику;

– підтвердження складання акта виконаних робіт.

106. Суб’єктом аудиту є:

+ аудитор, аудиторська фірма;

– клієнт;

– економічний суб’єкт;

– правильна відповідь відсутня.

107. Аудит – це:

– державний фінансовий контроль;

– фінансовий контроль, який здійснюють органи місцевої влади;

– незалежний фінансовий контроль вищої організації;

+ незалежна перевірка фінансових звітів або фінансової інформації об’єкта з метою висловлення думки про неї.

108. Аудиторській фірмі дозволяється здійснювати аудиторську діяльність за умови:

+ що в ній працює хоча б один сертифікований аудитор;

– що директором цієї фірми є особа, яка має економічну освіту;

– що штат працівників фірми – не менше 10 осіб;

– що це є товариство з повною відповідальністю.

109. Обов’язковий аудит здійснюють :

+ у випадках, передбачених законодавством;

– за рішенням господарюючого суб’єкта;

– за рішенням аудиторської фірми;

– за рішенням Спілки аудиторів України.

110. Аудитору забороняється:

+ займатися торговельною і посередницькою діяльністю, виробничою діяльністю;

– займатися науковою і викладацькою діяльністю;

– отримувати дивіденди від акцій;

– займатися методичною роботою.

111. Аудиторські фірми в Україні можуть бути:

– будь-якої організаційно-правової форми господарювання;

+ будь-якої організаційно-правової форми, за винятком форми акціонерного товариства відкритого типу;

– організаційно-правової форми акціонерного товариства;

– у формі кооперативу.

 

112. Основним законодавчим актом, що визначає загальні правові положення аудиторської діяльності є:

+ Закон України «Про аудиторську діяльність»;

– Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність»;

– Стандарти аудиту;

– Господарський кодекс України.

113. Загальний розмір частки внесків засновників, які є сертифікованими аудиторами, повинен бути не менший ніж:

+ 70%;

– 30%;

– 50%;

– необмежений.

114. Директором аудиторської фірми може бути:

– особа, що має 30% акцій аудиторської фірми;

+ сертифікований аудитор;

– особа, що пропрацювала на посаді головного бухгалтера не менше 3 років;

– всі відповіді правильні.

115. Витрати на здійснення обов’язкового аудиту несе:

– держава;

+ підприємство, що перевіряється;

– аудит проводиться безкоштовно;

– один із кредиторів або в порядку солідарної відповідальності.

116. Аудит є обов’язковим для:

– малих підприємств;

+ підприємств з іноземними інвестиціями, довірчих товариств, страхових і холдингових компаній;

– державних банків;

– фірм, що надають консультаційні послуги з оподаткування.

117. Для оцінювання внутрішнього контролю використовують:

+ тести надійності системи внутрішнього контролю;

– тести на відповідність;

– тести слабких місць;

– всі відповіді правильні.

 

118. Документи, яким необхідно надати перевагу під час аудиторського підтвердження залишку на поточному рахунку підприємства:

– усному повідомленню адміністрації підприємства;

– письмовому повідомленню керівництва підприємства;

+ випискам банку;

– документам бухгалтерського обліку.

119. Проведення інвентаризації дає можливість переконатись у:

– правильності оцінювання активів;

+ реальній наявності активів;

– наявності права власності підприємства на активи;

– арифметичній точності облікової інформації.

120. Випадки, в яких використовують лабораторний аналіз в аудиті:

– у разі необхідності встановлення фактичної наявності майна на підприємстві;

– у разі необхідності виявлення фактичних витрат сировини та матеріалів;

+ у разі необхідності контролю якості сировини, матеріалів та готової продукції;

– всі відповіді правильні.

121. Батьківщиною аудиту є:

– США;

+ Велика Британія;

– Німеччина;

– Франція.

122. Суб'єкти внутрішнього аудиту призначаються:

– аудиторською фірмою;

– фіскальними органами;

+ власником або управлінським персоналом суб'єкта господарювання;

– головним бухгалтером.

123. Термін чинності сертифіката аудитора серії «А», що встановлено законодавством України:

– 6 років;

– необмежений;

+ 5 років;

– 10 років.

124. Аудиторські послуги надаються:

+ на підставі договору;

– на підставі письмового звернення замовника до аудитора;

– за рекомендацією попереднього замовника;

– всі відповіді правильні.

125. Для здійснення аудиторської перевірки комерційного банку:

+ достатньо мати сертифікат серії «Б»;

– достатньо мати сертифікат серії «А»;

– необхідно обов’язково мати сертифікат серії «А» і «Б»;

– правильна відповідь відсутня.

126. Основним об’єктом аудиту є:

– статистична звітність;

+ фінансова звітність господарюючого суб’єкта;

– внутрішня звітність керівництва господарюючого суб’єкта;

– податкова та спеціалізована звітність господарюючого суб’єкта.

127. Об’єктами аудиту можуть бути:

– активи, пасиви, господарські процеси;

– економічні результати, організаційні форми управління, функції управління;

– методи управління;

+ всі відповіді правильні.

128. Реєстрацію суб’єктів аудиторської діяльності в Україні здійснюють:

– органи місцевої влади;

+ Аудиторська палата України;

– Федерація професійних бухгалтерів і аудиторів України;

– Спілка аудиторів України.

129. Документ, у якому визначається відповідальність аудитора перед замовником:

– у загальному плані аудиту;

– у робочій програмі;

+ у договорі на проведення аудиту;

– в аудиторському висновку.

130. Відповідальність за правильність складання фінансової звітності несе:

– директор аудиторської фірми;

– аудитор, що здійснював перевірку;

+ керівник підприємства;

– Податкова адміністрація.

131. Вимоги до форми і змісту договору визначені:

– у Кодексі законів про працю;

+ у Господарському та Цивільному кодексі України, Законі України «Про аудиторську діяльність»;

– законодавчо не визначені;

– визначаються аудиторською фірмою.

132. Згідно з МСА 210 документ, що містить погоджені умови на проведення аудиторської перевірки, – це:

– лист-пропозиція;

+ лист-зобов’язання;

– лист-пояснення;

– лист-домовленість.

 

133. Модель аудиторського ризику має вигляд:

+ ЗАР = ВР х РК х РН;

– ЗАР = ВР + РК – РН;

– ЗАР = ВР х РК + РН;

– ЗАР = ВР х РК – РН.

134. Неможливе значення ризику контролю (РК) –– це:

– РК=1;

+ РК = 0;

– РК = 0,8;

– РК = 0,5.

135. Форми організації аудиторської роботи за ознакою кількісного складу виконавців –– це:

– загальні, часткові;

+ колективні, індивідуальні;

– державні, відомчі;

– документальні, фактичні.

136. Види економічного контролю –– це:

– ревізія, перевірка;

– моделювання, конкретизація;

+ державний, відомчий, незалежний;

– зустрічний, взаємний.

137. Аудиторські докази -– це:

– маніпуляція обліковими записами;

+ інформація, одержана аудитором, на підставі якої ґрунтується підготовка аудиторського висновку;

– помилка в дотриманні повноти обліку;

– оформлення наперед неправильних або фальсифікованих документів.

138. Коефіцієнт, який використовується під час розрахунку матеріального збитку в разі нестачі паливо-мастильних матеріалів:

– 5;

+ 2;

– 4;

– 3.

139. Обґрунтована гарантія – це:

– відповідальність управлінського персоналу за підготовку та достовірне представлення звітності;

– процедура засвідчення фінансової звітності підписом і печаткою аудитора;

+ процес збирання доказів, необхідних для складання висновку про те, що немає суттєвих перекручень у звітності;

– відповідальність аудитора перед замовником за свій аудиторський висновок.

140. Згідно з МСА 700 висновок аудитора може бути:

– позитивним, негативним;

+ безумовно-позитивним, модифікованим;

– повним, неповним;

– достовірним, суперечливим.

141. Дата аудиторського висновку проставляється:

+ на день завершення аудиту, коли аудитор зобов’язаний доповісти керівництву підприємства про результати перевірки;

– після ознайомлення та погодження замовника з результатами аудиторського висновку;

– після проведення розрахунку замовником за надані аудиторські послуги;

– на дату укладання угоди про замовлення аудиторських послуг.

142. Висновок аудитора відповідно до вимог МСА «Аудиторський висновок» повинен мати такі обов’язкові розділи:

– назва документа, місце складання, дата складання, гриф погодження, гриф затвердження, номер, заголовок, основна частина, висновок, підпис, печатка;

– назва документа, назва фірми, адресат, перелік перевіреної звітності, основна частина, висновок, дата, підпис, печатка;

+ заголовок, вступ, масштаб перевірки, висновок про фінансову звітність, дата висновку, адреса аудиторської фірми, підпис;

– правильна відповідь відсутня.

143. Процедури вивчення внутрішнього контролю слід здійснювати на етапі:

+ планування аудиторської діяльності;

– оцінювання ризику суттєвого викривлення;

– складання аудиторського звіту;

– формування аудиторського висновку.

144. Аудиторські докази –– це інформація:

– яку використовує аудитор для формування висновків;

– на якій ґрунтується аудиторська думка;

– яка міститься в облікових записах, що є основою фінансових звітів та іншої інформації;

+ всі відповіді правильні.

145. Вимоги щодо форми, змісту та порядку складання робочої документації зазначено у:

– Законі України «Про аудиторську діяльність»;

– Кодексі етики професійних бухгалтерів;

+ МСА 230 «Документація»;

– Міжнародному стандарті контролю якості «Контроль якості для фірм, що виконують аудит та огляд історичної фінансової інформації, a також інші завдання з надання впевненості, та надають супутні послуги».

146. Після завершення аудиту робочі документи:

– залишаються у клієнта;

+ залишаються у аудитора;

– підлягають знищенню;

– передаються до місцевого архіву.

147. Аудитор видає негативний висновок у випадку, коли:

– існують обставини, які порушують незалежність аудитора;

– існує нефундаментальна невпевненість щодо порядку відображення в обліку деяких господарських операцій;

+ існує фундаментальна незгода щодо способу відображення у обліку деяких господарських операцій;

– правильна відповідь відсутня.

148. До модифікованих висновків відносять:

– негативний висновок;

– умовно-позитивний висновок;

– безумовно-позитивний висновок з пояснювальним параграфом;

+ всі відповіді правильні.

149. Тести контролю призначені для:

+ отримання розуміння про підприємство та його середовище, включаючи його систему внутрішнього контролю;

– перевірки операційної ефективності процедур контролю в запобіганні або виявленні та виправленні суттєвих викривлень на рівні тверджень;

– виявлення суттєвих викривлень на рівні тверджень;

– усі варіанти правильні.

 

150. Робоча документація є власністю:

+ аудитора;

– замовника аудиту;

– суб’єкта господарювання, на якому проводилася перевірка;

– правильна відповідь відсутня.

151. До підсумкової аудиторської документації відносять:

– аудиторський звіт;

– план, програму, аудиторський висновок;

– аудиторський висновок;

+ аудиторський звіт та аудиторський висновок.

152. Аудиторський звіт носить:

+ конфіденційний характер;

– є власністю замовника, а тому не може носити конфіденційний характер;

– є публічним документом;

– належить до публічної фінансової звітності.

153. Зміст та структура негативного висновку визначається:

– МСА 200;

+ МСА 700;

– МСА 701;

– Законом України «Про аудиторську діяльність».

 

154. Документ, що складений відповідно до стандартів аудиту та передбачає надання впевненості користувачам щодо відповідності фінансової звітності або іншої інформації концептуальним основам, які використовувалися під час її складання:

– звіт про виконану роботу аудитора;

+ аудиторський висновок;

– загальні відомості про перевірку;

– правильна відповідь відсутня.

155. Залежно від змісту висловленого судження аудиторські висновки поділяються на:

– безумовно-позитивні, модифіковані, умовно-позитивні, негативні;

+ безумовно-позитивні і модифіковані;

– безумовно-позитивні, модифіковані, умовно-позитивні;

– безумовно-позитивні, умовно-позитивні, негативні.

156. Всі висновки про фінансову звітність, структура яких відрізняється від структури безумовно-позитивного висновку, – це:

+ модифіковані висновки;

– умовно-позитивні висновки;

– безумовно-позитивні висновки;

– негативні висновки.

157. У разі встановлення фактів обмежень або незгод, що не носять суттєвого характеру, аудитор надає:

– модифікований висновок;

+ умовно-позитивний висновок;

– безумовно-позитивний висновок;

– негативний висновок.

158. У разі встановлення фактів обмеження обсягу перевірки, що не дозволяє отримати достатньо обсягу доказів із суттєвих аспектів фінансової звітності, аудитор надає:

 

– модифікований висновок;

+ відмову від висловлення думки;

– безумовно-позитивний висновок;

– негативний висновок.

 

159. Стратегія проведення аудиту основних засобів розробляється, зважаючи на норми:

– МСА 230 «Документація»;

+ МСА 300 «Планування»;

– МСА 500 «Аудиторські докази»;

– МСА 710 «Зіставлення».

160. З метою оцінювання ефективності внутрішнього контролю основних засобів аудитор проводить:

– економічний аналіз;

– розмову з фахівцем облікового відділу;

+ тестування;

– інвентаризацію.

161. Термін дії сертифіката на здійснення аудиторської діяльності не може перевищувати:

– 2 роки;

– 3 роки;

– 4 роки;

+ 5 років;

162. Строк корисного використання (експлуатації) об’єкта основних засобів може бути переглянуто:

– у разі суттєвих розходженостей між залишковою і справедливою вартістю;

+ у разі зміни очікуваних економічних вигод від його використання;

– у разі зміни методу нарахування амортизації;

– у разі збільшення первісної вартості за результатами переоцінювання.

163. Перевірка правильності застосування тарифних ставок, розцінок та розрахунку сум нарахованої заробітної плати проводиться методом:

– опитування;

+ вибірковим;

– контрольного обміру виконаних робіт;

– взаємної перевірки господарських операцій.

164. Аудитори і аудиторські фірми під час здійснення аудиторської діяльності не мають права:

– перевіряти наявність майна, грошей, цінностей, вимагати від керівництва суб’єкта господарювання проведення контрольних оглядів, замірів виконаних робіт, визначення якості продукції, щодо яких здійснюється перевірка документів;

– залучати на договірних засадах до участі в перевірці фахівців різного профілю;

+ користуватися у власних цілях інформацією, яку він отримав від посадових осіб клієнта;

– самостійно визначати форми і методи проведення аудиту та надання інших аудиторських послуг на підставі чинного законодавства, стандартів аудиту та умов договору із замовником.

165. Необхідність укладання договору між аудитором та замовником визначається:

– МСА315;

+ Законом України «Про аудиторську діяльність»;

– Кодексом етики для професійних бухгалтерів;

– МСА210.

166. У договорі на проведення аудиту та надання інших аудиторських послуг обов’язково зазначається:

– термін договору, обсяг аудиторських послуг, розмір і умови оплати, відповідальність сторін;

– термін договору, термін перевірки, розмір і умови оплати, відповідальність сторін;

– термін договору, термін перевірки, обсяг аудиторських послуг, розмір і умови оплати, відповідальність сторін;

+ термін договору, мета перевірки, термін перевірки, обсяг аудиторських послуг, розмір і умови оплати, відповідальність сторін.

167. Процедури вивчення внутрішнього контролю слід здійснювати на етапі:

+ планування аудиторської діяльності;

– оцінювання ризику суттєвого викривлення;

– складання аудиторського звіту;

– формування аудиторського висновку.

168. Аудит залежно від об’єкта поділяють на:

– внутрішній і зовнішній;

– обов’язковий і необов’язковий;

+ фінансової звітності, операційний, аудит на узгодженість;

– періодичний і неперіодичний.

169. План аудиту складається на стадії:

– дослідній;

+ організаційній;

– завершальній;

– правильна відповідь відсутня.

 

170. Суб’єктами аудиту є :

– аудитори і аудиторські фірми;

– органи державного контролю;

– служба внутрішнього контролю підприємства;

+ аудитори і аудиторські фірми, служба внутрішнього контролю підприємства.

171. Організацію аудиторської діяльності в Україні очолює:

– Спілка аудиторів України;

– Кабінет міністрів України;

+ Аудиторська палата України;

– Верховна Рада України.

172. Проведення аудиту підприємства здійснюється на підставі:

– листа-замовлення;

+ договору;

– листа-зобов’язання;

– наказу.

173. Документ, що засвідчує кваліфікаційну придатність на проведення аудиту, має назву:

– свідоцтво;

+ сертифікат;

– ліцензія;

– патент.

174. Внесені до Реєстру суб’єкти аудиторської діяльності не повинні:

– дотримуватися вимог чинного законодавства;

– звітувати перед АПУ;

+ вносити щорічні платежі;

– повідомляти про зміни в документах, поданих до АПУ.

175. Прийомом документального контролю є:

– інвентаризація;

+ зустрічна перевірка;

– контрольний запуск сировини;

– спостереження.

176. Прийомом фактичного контролю не є:

– експертна оцінювання;

– контрольний замір;

– обстеження;

+ взаємний контроль операцій.

177. До складу АПУ не входить:

– комісії;

– секретаріат;

– спостережна рада;

+ рада директорів.

178. Рік прийняття Закону України «Про аудиторську діяльність»:

– 2005р.;

– 1995р.;

+ 1993р.;

– 1991р.

179. Аудит – це:

+ перевірка даних обліку і показників звітності з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність та відповідність вимогам законів України;

– перевірка даних обліку і показників звітності з метою висловлення незалежної думки аудитора про її доцільність та відповідність вимогам законів України;

– перевірка даних обліку і показників звітності з метою висловлення думки суб’єкта контролю про її достовірність та відповідність вимогам законів України;

– перевірка даних обліку і показників звітності з метою висловлення незалежної думки аудитора про її обґрунтованість в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України.

180. Метою аудиту відповідно до МСА є:

– визначення та запобіганням помилкам;

– надання допомоги керівництву в підготовці фінансової звітності;

+ перевірка фінансової звітності і висловлення про неї думки;

– правильна відповідь відсутня.

 

181. Аудитор не має права надавати такі послуги:

– консультування клієнта з приводу розміщення власних активів у цінні папери інших підприємств;

+ поновлення бухгалтерського обліку під час проведення аудиту;

– оцінювання об’єктів нерухомості;

– представлення інтересів клієнта в судових органах.

182. Суб’єкти, звітність яких підлягає обов’язковому щорічному аудиту, ––це:

– сільськогосподарські підприємства;

+ публічні акціонерні товариства;

– товариства з обмеженою відповідальністю;

– господарюючі суб’єкти з річним господарським оборотом менш як двісті п’ятдесят неоподатковуваних мінімумів.

183. Керівники та інші посадові особи підприємства, що перевіряється, повинні:

+ надавати аудитору роз’яснення у письмовій та усній формі за запитом аудитора;

– обмежувати коло питань, які належить з’ясувати;

– обов’язково виконувати всі рекомендації аудитора щодо підвищення ефективності виробництва;

– стежити за ходом проведення аудиту.

184. Фізична особа може:

– не може займатись аудиторською діяльністю;

– може займатись аудиторською діяльністю після реєстрації як приватний підприємець;

+ може займатись аудиторською діяльністю після отримання сертифіката аудитора та подвійної реєстрації: як приватний підприємець та як суб’єкт аудиторської діяльності;

– може займатися аудиторською діяльністю після проходження сертифікації.

185. Офіційний документ, який засвідчує право фізичної особи на здійснення аудиту підприємств і банків на території України, –– це:

+ сертифікат аудитора;

– посвідчення аудитора;

– свідоцтво аудитора;

– диплом аудитора.

186. Аудитор, який є засновником підприємства, що перевіряється, може проводити перевірку:

+ не може;

– може;

– може, якщо аудитора включено до Реєстру суб’єктів аудиторської діяльності;

– може, на безоплатній основі.

187. Аудитор самостійно визначає форми і методи аудиту:

– ні, це визначається нормативними актами України;

– ні, форми і методи аудиту визначає керівництво суб’єкта перевірки;

+ так, це його право;

– ні, це визначає АПУ.

188. Аудиторський ризик має такі складові:

+ властивий ризик, ризик контролю, ризик невиявлення;

– властивий ризик, ризик контролю;

– ризик контролю, ризик невиявлення;

– ризик контролю, ризик невиявлення, ризик аналітичного огляду.

189. Аудиторський ризик – це:

– імовірність невиявлення помилок системою внутрішнього контролю;

– імовірність невиявлення суттєвих помилок у процесі проведення вибіркової перевірки;

+ імовірність складання неправильного висновку про перевірену фінансову звітність;

– ризик, притаманний бізнесу клієнта, зумовлений характером і умовами діяльності організації.

190. Залежність між рівнем суттєвості та аудиторським ризиком:

– пряма;

+ обернена;

– суттєва;

– немає залежності.

191. Суттєвість в аудиті – це:

– обсяг помилок в обліку і звітності;

+ гранично допустимий рівень можливого перекручення окремої статті чи показника фінансової звітності;

– попередня оцінювання ймовірності перекручень звітності;

– правильна відповідь відсутня.

192. Час, коли направляється клієнтом лист-зобов’язання про згоду аудиторської фірми на проведення перевірки:

+ до укладення договору на проведення аудиту;

– після укладення договору на проведення аудиту;

– одночасно з укладенням угоди на проведення аудиту;

– правильна відповідь відсутня.

193. Аудиторські процедури, в яких основну увагу приділяють дослідженню системі внутрішнього контролю, – це:

– анкета з внутрішнього контролю;

– перевірка залишків за рахунками на суттєвість;

+ тестування системи контролю;

– правильна відповідь відсутня.

194. Документ, що підтверджує згоду аудитора на проведення аудиту та супутніх аудиту послуг, –– це:

+ лист-зобов’язання;

– лист-погодження;

– лист-пропозиція;

– контракт.

195. Розділи договору на проведення аудиту:

– вступ, основна частина, висновок;

– мета, обсяг аудиту, гонорар, строки виконання, відповідальність сторін, юридичні адреси;

– обов’язки сторін, обсяг робіт, відповідальність тощо;

+ предмет договору, період перевірки, строк перевірки, мета і масштаб аудиту, права і обов’язки сторін, відповідальність сторін, реквізити сторін.

196. Дії аудитора на етапі оцінювання інформації про бізнес клієнта відповідно до вимог МСА:

– розроблення загального плану аудиту;

+ ознайомлення з інформацією про зовнішні чинники, що впливають на господарську діяльність економічного суб’єкта;

– розроблення програми перевірки;

– визначення витрат праці.

197. Форма, в якій аудитори мають право під час проведення аудиторських перевірок отримувати необхідну інформацію від третіх осіб, –– це:

+ в будь-якій формі;

– лише за письмовим запитом;

– не мають права;

– лише в усній формі.

198. Найбільший рівень надійності мають такі докази:

– внутрішні документи фірми;

– письмове пояснення, отримане від керівництва фірми;

– документи, отримані від третьої сторони;

+ інформація, отримана аудитором у результаті проведення аналітичних процедур.

 

199. До робочих документів аудитора згідно з МСА не належать:

– записи аудитора;

– лист-зобов’язання;

– пояснення клієнта;

+ установчі документи замовника аудиту.

200. Аудиторська фірма має право здійснювати обов’язковий аудит фінансової звітності суб’єкта господарювання, якому вона надає інформаційно-консультаційні послуги:

– так;

+ ні;

– так, у разі погодження з Аудиторською палатою України;

– ні, якщо це не передбачено договором на аудиторські послуги.

201. Аудитор як суб’єкт аудиторської діяльності має право після проведення обов’язкового аудиту фінансової звітності господарюючого суб’єкта надавати йому послуги з ведення податкового обліку:

– так;

– ні;

+ так, але він не має права проводити аудит у майбутньому;

– залежно від умов договору.

202. Служба внутрішнього аудиту на підприємстві виконує такі функції:

– контрольні;

+ контрольні та аналітичні;

– аналітичні (здійснює аудит ефективності);

– контрольні або аналітичні.

203. Аудит за вимогами законодавства поділяється на :

– суцільний і вибірковий;

+ обов’язковий та ініціативний;

– зовнішній і внутрішній;

– періодичний і постійний.

204. Аудит за способом проведення поділяється на :

+ суцільний, вибірковий і комбінований;

– обов’язковий та ініціативний;

– зовнішній і внутрішній;

– поточний і перспективний.

205. Реєстр аудиторів і аудиторських фірм веде:

– Міністерство фінансів;

+ Аудиторська палата;

– Рахункова палата;

– Податкова адміністрація.

206. До аудиторських процедур відносять:

+ спостереження, запит, підтвердження;

– складання робочих документів;

– формування аудиторського висновку;

– всі відпові правильні.

 

207. Не існує такого виду аудиторського висновку:

– умовно-позитивний;

+ умовно-негативний;

– негативний;

– позитивний.

208. Методи аудиторської перевірки – це:

– організація перевірки документів і записів;

+ система прийомів і способів, що використовуються для одержання аудиторських доказів;

– система прийомів і способів бухгалтерського обліку;

– правильна відповідь відсутня.

209. Під час перевірки аудитором операцій з придбання на повноту йому дасть найбільшу впевненість:

+ вибірка за документами на оплату, яку звірено з актом приймання товарів;

– вибірка за актами приймання товарів, яку звірено з рахунками-фактурами на купівлю;

– вибірка за документами на отримання товарів, яку звірено з замовленнями;

– всі відповіді правильні.

210. Процедура, з якої після укладення договору слід починати перевірку фінансової звітності:

– планування аудиту;

– запитання клієнта про наявність претензійних сум;

– отримання письмових пояснень від керівництва фірми-клієнта;

+ ознайомлення з організацією внутрішнього контролю.

211. Вид робочих документів, до яких слід віднести документи, що підтверджують залишки основних засобів клієнта на дату складання фінансової звітності:

– постійний архів;

– план аудиту;

– документи управління аудитом;

+ аудиторські докази.

212. Аудиторський висновок про фінансову звітність клієнта є:

– підтвердженням аудиторською фірмою правильності і точності визначення всіх показників бухгалтерської і статистичної звітності;

– актом перевірки фінансово-господарської діяльності;

+ думкою аудиторської фірми про достовірність фінансової звітності в усіх суттєвих аспектах;

– рекомендаціями з усунення виявлених недоліків у веденні бухгалтерського обліку.

213. Аудиторський звіт повинен бути адресований:

+ акціонерам, керівнику підприємства;

– головному бухгалтеру економічного суб’єкта;

– фінансовому директору економічного суб’єкта;

– голові місцевої податкової інспекції.

214. Особа, кому подається висновок аудиторською фірмою в обов’язковому порядку:

+ тільки клієнту;

– клієнту і місцевій податковій службі;

– клієнту і всім користувачам фінансової звітності клієнта за їх вимогою;

– клієнту і до Аудиторської палати.

215. Аудитори, які пройшли атестацію та бажають працювати самостійно, а також аудиторські фірми починають свою діяльність за умови:

– одержання сертифіката;

– одержання ліцензії;

+ державної реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності, одержання сертифіката та включення в державний Реєстр аудиторів;

– складання кваліфікаційного іспиту.

216. Аудиторський висновок про фінансову звітність –– це:

– інформація про своєчасність і повноту сплати податків;

– відомості про фінансовий стан суб’єкта, що перевіряється;

– думка про достовірність фінансової звітності;

+ думка аудитора про достовірність фінансової звітності в усіх суттєвих аспектах.

217. Після укладення договору на проведення обов’язкового аудиту з підтвердження річної фінансової звітності аудитор встановив факт незаконних операцій, що тягнуть за собою у найближчому майбутньому банкрутство підприємства-клієнта, дії, які має вжити керівник аудиторської фірми:

– розірвати договір на проведення аудиту;

– розірвати договір на проведення аудиту і повідомити відповідні органи;

+ провести аудиторську перевірку і видати відповідний аудиторський висновок;

– звернутись до суду.

218. Вчинки аудитора, якщо йому відмовлено в наданні додаткової інформації (пояснень) щодо об’єкта перевірки:

– розірвати договір на проведення аудиту;

– надати безумовно-позитивний висновок;

– надати умовно-позитивний висновок;

+ надати висновок за видом, відповідним рівню невпевненості або незгоди аудитора.

219. Під датою аудиторського висновку розуміють:

– дату, коли аудиторський висновок передається клієнту;

– дату опублікування річного фінансового звіту клієнта;

+ дату закінчення аудиторської перевірки;

– дату передачі аудиторського висновку за місцем вимоги.

220. Вислів у тексті «за винятком невідповідностей…» свідчить про такий вид аудиторського висновку:

– позитивний висновок (існує безумовна позитивна згода);

+ умовно-позитивний висновок;

– негативний висновок;

– відмова від надання висновку.

221. Відповідальність за достовірність фінансової звітності, перевіреної аудитором, несе:

– аудитор;

+ керівник підприємства, де проводилася перевірка;

– головний бухгалтер підприємства, де проводилася перевірка;

– всі відповіді правильні.

222. Найбільш достовірним доказом для підтвердження повноти обліку грошових коштів є:

+ інвентаризація;

– відомості, отримані від робітників підприємства;

– аналіз руху грошових коштів, проведений аудитором;

– контрольний замір.

223. Дії у разі виявлення за результатом інвентаризації надлишків грошових коштів у касі підприємства:

– перераховуються в бюджет;

– повертаються матеріально-відповідальній особі;

+ оприбутковуються підприємством у складі доходів;

– один із перерахованих варіантів за вибором.

224. Під час перевірки основних засобів за критерієм «існування» будуть використані такі аудиторські докази:

– акт приймання-передачі;

– товарно-транспортна накладна;

– платіжне доручення;

+ інвентарна картка.

225. Аудитор визнає правильним віднесення витрат на придбання необоротних активів на рахунок:

– адміністративних витрат;

+ капітальних інвестицій;

– довгострокових фінансових інвестицій;

– виробничих запасів.

226. Аудитор повинен віддавати перевагу під час перевірки рахунків клієнта у банках таким доказам:

– усним повідомленням клієнта;

– документам з обліку операцій на рахунках у банках;

– випискам банку;

+ результатам зустрічної перевірки.

227. Прийоми, які використовує аудитор під час перевірки своєчасності оприбуткування готівки, отриманої з рахунка в банку, та її збереження у касі підприємства:

– спостереження;

– інвентаризація;

– огляд приміщення каси;

+ звіряння записів у касовій книзі і виписок банку.

228. Завдання, що не належать до комплексу завдань з оплати праці, які необхідно перевірити аудитору:

– облік і контроль виробітку і нарахування заробітної плати працівників-відрядників;

– розрахунки з визначення середньої заробітної плати;

+ розрахунки з підзвітними сумами;

– розрахунки утримань із заробітної плати фізичних осіб.

229. Відхилення, які під час перевірки повноти і достовірності фінансової звітності класифікують як шахрайство чи помилку:

– відхилення від чинного законодавства;

– відхилення від нормативних актів, що визначають організацію і методологію обліку;

– недотримання протягом звітного періоду прийнятої облікової політики

відображення у бухгалтерському обліку окремих господарських операцій і оцінювання майна;

+ всі відповіді правильні.

230. Аудиторський висновок про результати аудиту фінансової звітності акціонерних товариств може мати форму:

– стандартну;

+ стандартну або модифіковану;

– модифіковану;

– модифіковану, крім безумовно-позитивного.

231. Під час дослідження системи внутрішнього контролю аудитор встановив, що на підприємстві більше двох років не проводилося інвентаризації матеріальних цінностей, що є недоліком системи:

– бухгалтерського обліку;

– контрольних процедур;

+ бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю;

– внутрішнього контролю.

232. У сучасних умовах використовують такі способи обробки інформації в аудиті:

– ручний;

– механічний;

– автоматизований;

+ всі відповіді правильні.

233. Вимоги, яких дотримуються під час перевірки облікової політики основних засобів:

– МСА 300;

+ П(С)БО 7;

– МСА 700;

– П(С)БО 16.

234. Обов’язковою умовою створення аудиторської фірми є:

+ наявність хоча б одного сертифікованого аудитора;

– наявність трьох сертифікованих аудиторів;

– штат працівників має становити не менше 10 осіб;

– директором має бути особа з вищою юридичною освітою.

235. Аудитор – це:

– інспектор ДПС;

– випускник ВНЗ за спеціальністю «Облік і аудит»;

+ особа, яка має сертифікат аудитора, здійснює діяльність у складі аудиторської фірми або самостійно;

– працівник міністерства.

236. Особа, яка визначає форми та методи проведення зовнішнього аудиту:

+ аудитор самостійно відповідно до мети аудиту;

– замовник на рівні підприємства;

– МСА;

– визначено Законом «Про аудиторську діяльність».

 

237. Документ, в якому зазначається рівень ризику та суттєвості:

+ план та програма аудиту;

– договір на проведення аудиту;

– лист-зобов’язання;

– лист-замовлення.

 

238. Розробка загальної стратегії й детального підходу до очікуваного характеру, часу та обсягу аудиту – це:

– тактика аудиту;

– методика аудиту;

+ планування аудиту;

– аудиторські процедури.

239. Критерії, яким мають відповідати аудиторські докази:

+ достатність і необхідність;

– законність і надійність;

– повнота і своєчасність;

– обмеженість і надійність.

240. Процедура одержання аудиторських доказів, яка відповідно до МСА 500 полягає у вивченні процесів або процедур, виконуваних іншими особами, має назву:

– інспектування;

– підрахунок;

– запит;

+ спостереження.

241. Процедура одержання аудиторських доказів, яка відповідно до МСА 500 полягає у перевірці записів, документів або матеріальних активів, має назву:

+ інспектування;

– підрахунок;

– запит;

– спостереження.

242. Процедура одержання аудиторських доказів, яка відповідно до МСА 500 полягає у пошуку і одержанні інформації в обізнаних осіб, має назву:

– інспектування;

– підрахунок;

+ запит;

– спостереження.

243. Питання визначення суттєвості в аудиті регламентує:

– МСА 700;

– Закон України «Про аудиторську діяльність»;

+ МСА 320;

– МСА 500.

244. Визначення мети під час аудиту регламентує:

– МСА 700;

– Закон України «Про аудиторську діяльність»;

+ МСА 200;

– МСА 500.

245. Здійснення планування в аудиті регламентує:

– МСА 700;

+ МСА 300;

– МСА 320;

– МСА 500.

246. Документ, яким встановлено фундаментальні принципи професійної етики аудиторів:

+ Кодексом професійної етики бухгалтерів;

– МСА 300;

– Законом України «Про аудиторську діяльність»;

– Положенням з контролю якості аудиторських послуг.

247. Заходи, які не є аудиторськими процедурами, такі:

– аналітичні процедури;

– процедури огляду;

– процедури по суті;

+ процедури прогнозування.

248. Твердження, яке використовує аудитор згідно з МСА 500, що передбачає відображення всіх операцій і подій, які мають бути відображені у фінансовій звітності, має назву:

+ повнота;

– відсікання;

– існування;

– відображення.

249. Твердження, яке використовує аудитор згідно з МСА 500, що передбачає відображення операцій і подій у відповідному звітному періоді, має назву:

– повнота;

+ відсікання;

– існування;

– відображення.

250. Твердження, яке використовує аудитор згідно з МСА 500, що передбачає відображення операцій і подій на відповідних рахунках, має назву:

– повнота;

– відсікання;

– існування;

+ відображення.

251. Рік, в якому Міжнародні стандарти аудиту прийняті АПУ як національні:

– 2010 р.;

– 1999 р.;

– 1993 р.;

+ 2004 р.

252. Аудиторські фірми згідно з чинним законодавством мають право:

+ залучати на договірній основі до аудиторської перевірки аудиторів, працюючих самостійно;

– вилучати первинні документи і облікові регістри за фактами виявлених порушень або зловживань;

– вимагати від керівництва клієнта звільнення з посади осіб, винних у виявлених зловживаннях;

– повідомляти державну податкову адміністрацію про всі факти виявлених порушень або зловживань.

253. Служби, перед якими звітують суб’єкти внутрішнього аудиту:

+ керівництвом підприємства;

– головним бухгалтером;

– економічною службою;

– службою безпеки.

254. Ненавмисне перекручення фінансової інформації як результат арифметичних або логічних помилок в облікових записах і розрахунках відповідно до МСА 240 має назву:

– шахрайство;

+ помилка;

– недбалість;

– злочин.

255. Дії, що не є шахрайством:

– маніпуляція обліковою політикою;

– фальсифікація бухгалтерських документів і записів;

+ неправильне представлення в обліку фактів господарської діяльності внаслідок несвідомих дій;

– невідповідне відображення записів в обліковій політиці.

256. Різниця між негативним висновком і відмовою від видачі висновку –– це:

– немає ніякої різниці.

+ підставою для негативного висновку є фундаментальна незгода, а для відмови - фундаментальна невпевненість;

– причини рішення одні й ті самі, але відмова для клієнта більш вигідніша;

– підставою відмови є несуттєвість виявлених відхилень.

257. Документ, що містить послідовний перелік робіт для досягнення мети аудиту, має назву:

– договір на проведення аудиту;

– лист-зобов’язання;

– тест внутрішнього контролю;

+ план аудиту.

258. Внутрішні стандарти, розроблені аудитором, мають бути спрямовані на:

– розкриття переліку робочої документації;

–затвердження процедур обмеження доступу та надійності збереження;

– стандартизацію вимог до складання документації;

+ всі відповіді правильні.

259. Впровадження внутрішнього контролю на підприємстві регулюється:

– незалежним аудитором;

+ керівником підприємства;

– податковою інспекцією;

– контрольно-ревізійним управлінням.

260. До етапу планування аудиторської перевірки не відносять:

– дослідження економічного стану підприємства;

– вивчення системи внутрішнього контролю;

+ перевірку інформаційних джерел по суті;

– дослідження організації обліку.







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.