 |
|
Методи оцінки запасів при їх списання
При відпусканні запасів у виробництво, продажу та іншому вибутті оцінка їх здійснюється за одним із методів:
- ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів
- середньозваженої собівартості
- нормативних затрат
- ціни продажу.
Метод визначення вартості вибуття запасів за ідентифікованою собівартістю відповідної одиниці запасів застосовується при визначенні вартості відпущених запасів або наданих послуг, які виконуються для спеціальних замовлень і проектів. Затрати за цим методом відповідають витрачанню одиниць запасів. При використанні методу середньозваженої собівартості оцінка здійснюється по кожній одиниці запасів шляхом розподілу сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітнього місяця і вартості отриманих у звітному місяці запасів на сумарну кількість залишку запасів на початок звітнього місяця та отриманих у звітному місяці (п.18 П(с)БО 9).
Метод оцінки вибуття запасів за нормативними витратами (п.21П(с)БО 9) більш широко застосовується на підприємствах промисловості, які здійснюють масове виробництво різноманітної складної продукції з великою кількістю деталей і вузлів. Суть такої оцінки полягає згідно з п.21П(с)БО 9 в застосуванні норм затрат на одиницю продукції, які встановлені підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання: запасів; праці; виробничих потужностей…
Для забезпечення максимально наближення нормативних витрат до фактичних необхідно регулярно перевіряти і переглядати як норми затрат, так і норми цін.
Метод оцінки вибуття запасів за цінами продажу застосовуються підприємствами роздрібної торгівлі при використанні ними середнього відсотка торгівельної націнки товарів при значній і змінній номенклатурі товарів із приблизно однаковим рівнем торговельної націнки. Однак підприємства роздрібної торгівлі за своїм бажанням можуть використовувати й інші методи, прийняті для їх діяльності.
Для всіх найменувань запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується лише один із вищенаведених методів.
1..2.Мета, завдання та джерела аудиту запасів
Запаси є однією з найважливіших складових собівартості продукції, робіт, послуг (матеріальні затрати становлять 57-68% собівартості продукції). Від правильності ведення обліку запасів залежить достовірність даних про отриманий підприємством прибуток, збереження самих запасів, правильність визначення основних показників, які характеризують результати господарської діяльності та реальний фінансовий стан (залишки оборотних коштів, темпи їх обігу, собівартість). Тобто від об’єктивності, правдивості та повноти відображення господарських фактів, пов’язаних з рухом виробничих запасів, залежить правдивість і неупередженість усіх суттєвих для користувачів показників.
Виходячи з вимог чинного законодавства, метою аудиту виробничих запасів є висловлювання аудиторів думки про те, чи відповідає фінансова інформація щодо руху і залишків виробничих запасів на підприємстві в усіх суттєвих аспектах нормативних документам, які регламентують порядок її підготовки і надання користувачам.
Завдання аудиту
Бухгалтерський облік забезпечує відображення господарських фактів, а аудит підтверджує їх достовірність, законність та повноту відображення. Розглядаючи завдання аудиту виробничих запасів, необхідно пам’ятати, що область аудиторського дослідження виходить за межі бухгалтерського обліку.
Згідно з ЗУ »Про аудиторську діяльність» поняття аудиту розглядається як перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово – господарської діяльності суб’єктів господарювання, з метою визначення достовірності їх звітності , обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормам. Для досягнення основної мети аудиту, а також задоволення потреб користувачів в отриманні повної, правдивої інформації щодо виробничих запасів аудитору необхідно виконати такі завдання:
· перевірити правильність визнання запасів активами суб’єкта господарювання;
· перевірити, чи відповідають чинному законодавству методи оцінки і обліку виробничих запасів;
· встановити, чи дотримується підприємство прийнятих методів оцінки;
· оцінити стан внутрішнього контролю;
· встановити чи здійснюється контроль за виробничими запасами;
· перевірити чи правильно та своєчасно здійснюється документальне відображення господарських операцій;
· встановити чи немає на підприємстві протизаконних дій, пов’язаних з витрачанням виробничих запасів.
Загальне визначення завдання аудиту виробничих запасів полягає у встановленні достовірності й повноти відображення в бухгалтерському обліку та звітності господарських фактів відносно залишків і руху виробничих запасів.
Джерела інформації аудиту виробничих запасів являють собою предметну область дослідження. Це нормативні документи, облікова політика підприємства та джерела, в яких зафіксована інформація, що характеризує залишки і рух виробничих запасів. Для узагальнення інформації про наявність, рух належних суб’єкту господарювання предметів праці, призначені бухгалтерські рахунки класу 2 «Запаси», а для узагальнення інформації про наявність та рух виробничих запасів призначено рахунок 20 «Виробничі запаси». У ході аудиту використовуються акти ревізії та перевірок запасів, складені відповідними контролюючими органами, і також інформація одержана в ході аудиту.
Предметна область дослідження запасів включає:
1. Внутрішні нормативні та загальні документи клієнта.
2. Облікову політику з питань обліку виробничих запасів.
3. Договори з МВО.
4. Первинні документи та реєстри обліку по рахунках, призначених для ведення БО виробничих запасів (Журнал обліку надходження вантажів, довіреність, прибутковий ордер, товарно - транспортна накладна, акт про приймання матеріалів, накладна на внутрішнє переміщення матеріалів, реєстр приймання –здачі документів, відомість обліку залишків матеріалів на складі, лімітно – забірна картка, накладна на відпуск матеріалів на сторону).
5. Регістри зведеного синтетичного обліку.
6. Місця збереження виробничих запасів.
7. Технологічний процес виробництва.
Внутрішні нормативні та загальні документи клієнта, можна одержати інформацію про: підприємство, його діяльність, перелік виробничих запасів…Особлива увага приділяється вивченню наказів, про проведення заходів внутрішнього контролю – ревізій та інвентаризацій. Вивчення договорів
із матеріально відповідальними особами дає можливість аудитору скласти думку про дотримання вимог чинного законодавства у роботі з цією категорією працівників. Аналіз облікової політики дає змогу встановити , яких методів дотримується підприємство з питань оцінки виробничих запасів, їх переоцінки та методів оцінки виробничих запасів.
Аудитор у процесі свого дослідження повинен чітко відслідковувати інформаційні потоки, пов’язані з господарськими діями чи подіями, від прийняття рішення про здійснення господарської операції до відображення факту здійснення в первинних документах, зведених документах, регістрах обліку та звітності.