Главная | Обратная связь

Термінологічний словник

Автономність підприємства (згідно з П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності») – принцип формування фінансової звіт­ності, за яким кожне підприємство розглядається як юридична особа, відо­кремлена від її власників; тому особисте майно і зобов’язання влас­ників не повинні відображатися у фінансовій звітності підпри­ємства.

Активи (згідно з П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звіт­ності») – ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання еко­номічних вигод у майбутньому.

Аудит фінансової звітності – підтвердження вірогідності по­каз­ників, що відображені в балансі (Ф. № 1) та інших формах фінансової звітності.

Баланс (згідно з П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звіт­ності») – звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов’язання і власний капітал.

Безперервність діяльності (згідно з П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності») – принцип формування фінансової звітності, що передбачає оцінку активів та зобов’язань підприємства, виходячи з припущення, що його діяльність триватиме далі.

Бухгалтерська звітність(згідно з П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності») – звітність, що складається на підставі даних бухгалтерського обліку для задоволення потреб певних користувачів.

Бухгалтерський облік (згідно із ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні») – процес виявлення, вимірювання, ре­єстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інфор­ма­ції про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користу­ва­чам для прийняття рішень.

Власний капітал (згідно з П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінан­со­вої звітності») – частина в активах підприємства, що залишається піс­ля вирахування його зобов’язань.

Внутрішньогосподарський (управлінський) облік (згідно з ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні») – сис­тема обробки та підготовки інформації про діяльність підприємства для внутрішніх користувачів у процесі управління підприємством.

Господарська операція(згідно із ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні») – дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов’язань, власному капіталі підприємства.

Економічна вигода (згідно із ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні») – потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів.

Єдиний грошовий вимірник – (згідно з П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності») – принцип формування фінансової звіт­но­сті, який передбачає вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства у його фінансовій звітності в єдиній грошовій одиниці.

Звіт про власний капітал(згідно з П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності») –звіт, який відображає зміни у складі влас­ного капіталу підприємства протягом звітного періоду.

Звіт про рух грошових коштів (згідно з П(С)БО 1 «Загальні ви­моги до фінансової звітності») – звіт, який відображає надходження і видаток грошових коштів у результаті діяльності підприємства у звіт­ному періоді.

Звіт про фінансові результати (згідно з П(С)БО 1 «Загальні ви­моги до фінансової звітності») – звіт про доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства.

Зобов’язання (згідно з П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності») – заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок ми­нулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Історична (фактична) собівартість (згідно з П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності») – принцип формування фінансової звітності, який визначає пріоритет оцінки активів, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання.

Консолідована фінансова звітність (згідно з П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності») – звітність, яка відображає фінан­со­ве становище, результати діяльності та рух грошових коштів юри­дич­ної особи та її дочірніх підприємств як єдиної економічної одиниці.

Користувачі звітності (згідно з П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності») – фізичні або юридичні особи, що потребують інформації про діяльність підприємства для прийняття рішень.

Нарахування та відповідність доходів і витрат (згідно з П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності») – принцип формування фі­нансової звітності, за яким для визначення фінансового результату звітного періоду, за яким необхідно зіставити доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фі­нан­совій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надход­ження або сплати грошових коштів.

Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку (згід­но із ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні») – нормативно-правовий акт, затверджений Міністерством фінансів України, що визначає принципи та методи ведення бухгал­терського обліку і складання фінансової звітності, що не суперечать між­народним стандартам;

Обачність (згідно з П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звіт­ності») – принцип формування фінансової звітності, за яким методи оцінки, що застосовуються в бухгалтерському обліку, повинні запо­бігати заниженню оцінки зобов’язань та витрат і завищенню оцінки активів та доходів підприємства.

Періодичність (згідно з П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності») – принцип формування фінансової звітності, що припус­кає розподіл діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності.

Повне висвітлення (згідно з П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінан­сової звітності») – принцип формування фінансової звітності, за яким вона повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні на­слідки господарських операцій і подій, яка може вплинути на рішення, що приймаються на її основі.

Послідовність (згідно з П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності») – принцип формування фінансової звітності, який пе­ред­бачає постійне (з року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики повинна бути обґрун­то­вана й розкрита у фінансовій звітності.

Превалювання змісту над формою (згідно з П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності») – принцип формування фінансової звітності, за яким операції повинні обліковуватись відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Примітки до річної фінансової звітності – складова фінансової звітності, яка на поточний момент включає п’ятнадцять розділів (таблиць).

Примітки до фінансових звітів(згідно з П(С)БО 1 «Загальні ви­мо­ги до фінансової звітності») – сукупність показників і пояснень, яка забезпечує деталізацію й обґрунтованість статей фінансових звітів, а також інша інформація, розкриття якої передбачено відповідними по­ложеннями (стандартами).

Принцип бухгалтерського обліку (згідно з П(С)БО 1 «Загальні ви­моги до фінансової звітності») – правило, яким слід керуватися при вимірюванні, оцінці та реєстрації господарських операцій і при відо­бра­женні їх результатів у фінансовій звітності.

Розкриття (згідно з П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звіт­ності») – надання інформації, яка є суттєвою для користувачів фі­нансової звітності.

Стаття(згідно з П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звіт­ності») –елемент фінансового звіту, який відповідає критеріям, ус­тановленим П(С)БО 1.

Суттєва інформація (згідно з П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фі­нан­сової звітності») – інформація, відсутність якої може вплинути на рішення користувачів фінансової звітності; вона визначається відпо­відними П(С)БО та керівництвом підприємства.

Фінансова звітність (згідно з П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фі­нансової звітності») – бухгалтерська звітність, що містить інфор­ма­цію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.