Главная | Обратная связь

Термінологічний словник

Аудит установчих документів–перевірка юридичних основ на право функціонування економічного суб’єкта відповідно до чинного законодавства.

Договір(згідно з Цивільним кодексом України)– домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків

Договір господарський(згідно з Господарським кодексом Украї­ни)– договір, який відображає зобов’язання, що виникають між суб’єк­том господарювання та іншим учасником (учасниками) відно­син у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-гос­подарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утри­матися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони вико­нан­ня її обов’язку.

Договір засновницький (згідно з Цивільним кодексом України) – до­говір про заснування товариства; консенсуальний цивільно-пра­во­вий договір, що регулює відносини між засновниками у процесі ство­рення та діяльності юридичної особи як суб’єкта підприємницької ді­яльності.

Договір купівлі-продажу (згідно з Цивільним кодексом України) – договір, за яким одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а по­купець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Даний договір встановлює умови, обсяг купівлі, продажу товарів (продукції), ціни, умови й способи оплати, строки поставки, спосіб транспортування і відповідні розрахунки, від­повідальність сторін за порушення умов договору.

Договір оренди (згідно з Цивільним кодексом України) – договір, за яким наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Договір поставки (згідно з Господарським кодексом України) – договір, за яким одна сторона – постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір про наміри – двосторонній договір про співробітництво, в якому зафіксовані бажання і наміри обох сторін співпрацювати на до­говірній взаємовигідній основі, а в перспективі – укладання кон­крет­ного договору.

Інструкція по застосуванню Плану рахунків бухгалтерського об­ліку (згідно з Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгал­тер­ського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських опе­ра­цій підприємств і організацій) – нормативний документ, який вста­новлює призначення і порядок ведення рахунків бухгалтерського об­ліку для узагальнення методом подвійного запису інформації про на­явність і рух активів, капіталу, зобов’язань та факти фінансово-гос­подарської діяльності підприємств, організацій та інших юридичних осіб (крім банків і бюджетних установ) незалежно від форм власності, організаційно-правових форм і видів діяльності, а також виділених на окремий баланс філій, відділень та інших відособлених підрозділів юридичних осіб.

Код (шифр) рахунка(згідно з Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій) –зазначене у Плані рахунківумовне цифрове позначення рахунка, де першою цифрою коду визначено клас рахунків, другою – номер синтетичного рахунка, третьою – номер субрахунку. Контирування документів первинного обліку, ведення регістрів бухгалтерського обліку здійснюється із за­стосуванням, щонайменше, коду класу й коду синтетичного рахунка.

Облікова політика підприємства (згідно з П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності») – сукупність принципів, методів і процедур, які використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності.

Первісна вартість – вид оцінки, яка застосовується для всіх об’єк­тів обліку і якою визначається фактична (історична) собівартість акти­вів; вона включає суму всіх витрат, пов’язаних із придбанням (виго­товленням) активів і доведенням їх до придатного для використання стану: ціна придбання (купівельна ціна) або собівартість виго­тов­лен­ня, витрати на доставку, налагодження, установку, страхування ризи­ків доставки, розвантажувальні роботи.

План рахунків бухгалтерського обліку (згідно з Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, ка­піта­лу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій) – перелік рахунків і схем реєстрації та групування на них фактів фі­нан­сово-господарської діяльності (кореспонденція рахунків) у бухгал­тер­ському обліку. У ньому за десятковою системою наведені коди (но­ме­ри) й найменування синтетичних рахунків (рахунків першого поряд­ку) й субрахунків (рахунків другого порядку).

Робочий план рахунків–сукупність усіх рахунків підприємства, яка відображає специфіку галузі та виду діяльності, визначає зміст аналітичного обліку та характер форми обліку; складається і засто­со­вується підприємством самостійно.

Статут – кодифікований нормативно-правовий акт, що є зве­ден­ням правил, які регулюють діяльність організацій, установ, това­риств, громадян, їх відносини з іншими організаціями та гро­мадя­нами, права та обов’язки в певній сфері державного управління або гос­подарської діяльності.

Фактична (в англомовній редакції–історична) собівартість (згідно із ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Ук­раїні») – пріоритетність оцінки активів підприємства, виходячи з вит­рат на їх виробництво та придбання.

Форма бухгалтерського обліку – сукупність облікових регістрів для відображення господарських операцій у певній послідовності, певна організація записів на рахунках, а також рівнів використання технічних засобів реєстрації та обліку інформації.