Здавалка
Главная | Обратная связь

Інформаційні джерела: 1, 2, 6, 16, 21, 33, 28, 43, 58, 66, 68.



[До змісту] [Попереднє] [Наступне]

[До змісту] [Попереднє] [Наступне]

Тема 10. Реалізація матеріалів аудиту

Методичні рекомендації

Під час вивчення цієї теми слід розглянути порядок видачі ре­зультатів аудиту замовникам для прийняття рішень. Спочатку необ­хідно зупинитися на правилах видачі меморандуму виправлених ауди­тором помилок за результатами перевірки. Значну увагу необхідно приділити з’ясуванню видів відповідальності суб’єктів аудиторської діяльності (професійна, дисциплінарна, майнова та кримінальна) за результатами здійснення перевірки і тими наслідками, що виникають за ними.

Далі розглядаються дії аудитора при виявленні зловживань і за не­можливості подальшого проведення аудиту.

Останнім питанням теми є використання результатів аудиту замов­никами перевірки та іншими користувачами звітності.

10.1. Методичні поради до вивчення теми

Перелік питань

1. Меморандум виправлених аудитором помилок за результатами пе­ревірки.

2. Відповідальність суб’єктів аудиторської діяльності.

3. Дії аудитора при виявленні зловживань і за неможливості прове­дення аудиту.

4. Використання результатів аудиту замовниками перевірки та ін­ши­ми користувачами звітності.

1. Меморандум виправлених аудитором помилок
за результатами перевірки

Меморандум виправлених аудитором помилок може складатися для запобігання різним конфліктам між державними структурами та об’єднаннями підприємців і профспілками у сфері стандартизації та сертифікації якості продукції. Цей документ повинен активно залу­чати громадськість до вироблення державної регуляторної політики.

Меморандум може бути оформлений у вигляді доповідної записки, пояснювальної письмової довідки, листа з приводу визначених питань тощо.

Меморандум може бути самостійним документом листування між аудитором і клієнтом або бути додатком до особистого або вер­баль­ного спілкування.

Цей вид офіційного документа часто є детальним вираженням фак­тів і аргументів, які з них випливають, і практично не відрізняється від аудиторського звіту (за винятком того, що Меморандум не почи­на­ється й не завершується формулою ввічливості й не повинен мати підпису). Іноді Меморандум доречно супроводжувати короткою пояс­нювальною запискою.

Якщо Меморандум направляється клієнтові факсом чи поштою, то він друкується на окремому бланку фірми (аудитора), місце та дата не вказуються, печатка не ставиться.

Якщо Меморандум передається особисто або відправляється кур’є­ром, то під текстом вказується місце й дата відправлення, печатка не ставиться.

2. Відповідальність суб’єктів аудиторської діяльності

Аудитори несуть відповідальність за неналежне виконання своїх обов’язків перед:

– клієнтом;

– органами, що видали дозвіл (сертифікат) на заняття ауди­тор­ською діяльністю;

– аудиторською фірмою;

– третіми особами.

Під час аудиту відповідальність, згідно з договором, розпо­ді­ля­ється між аудитором, замовником (клієнтом) і третіми особами за певними зобов’язаннями (власниками, акціонерами, інвесторами, кре­диторами, постачальниками тощо).

Аудитор несе відповідальність перед замовником за професійну думку, замовник – перед аудитором за фінансову звітність і вхідні залишки за рахунками та перед третіми особами в порядку черговості погашення боргів.

Стаття 22 Закону України «Про аудиторську діяльність» [16] свід­чить: «За неналежне виконання професійних обов’язків до аудитора (аудиторської фірми) можуть бути застосовані Аудиторською палатою України:

– стягнення у вигляді попередження,

– зупинення чинності сертифіката на строк до одного року або

– анулювання сертифіката, виключення з Реєстру.

Порядок застосування до аудиторів (аудиторських фірм) стягнень визначається Аудиторською палатою України.

Рішення Аудиторської палати України щодо застосування до ауди­торів (аудиторських фірм) стягнень можуть бути оскаржені у суді».

Рішенням АПУ від 26.04.2007 р. № 176/9.2 затверджено Дисцип­лі­нарну комісію АПУ, Положення про неї та головні завдання.

Згідно з цитованою вище ст. 22 Закону України «Про аудиторську діяльність», «до аудиторів можуть бути застосовані інші види від­по­відальності відповідно до закону». Тому аудитор, як і будь-який гро­ма­дянин України, який займається підприємницькою діяльністю, несе юридичну відповідальність.

Юридична відповідальність поділяється на такі види:

– кримінальна;

– адміністративна (адміністративно-правова);

– дисциплінарна;

– цивільно правова (майнова).

Основною підставою для притягнення особи до юридичної відпо­відальності є вчинення нею протиправного діяння (дії чи бездіяль­но­сті), причому за наявності вини такої особи. Тільки в окремих випад­ках можлива відповідальність незалежно від наявності вини.

Крім того, додатковою підставою для виникнення матеріальної (майнової) відповідальності є такий негативний наслідок про­ти­прав­них дій працівника, як заподіяння шкоди підприємству. Причому від­повідальність настає виключно за наявності причинного зв’язку між порушенням трудових обов’язків та завданою шкодою. З іншого боку, наявна шкода також дуже часто виступає необхідною підставою для притягнення до кримінальної відповідальності.

До кримінальної та адміністративно-правової відповідальності при­­тягаються особи, які вчинили діяння, передбачені Кримінальним кодексом України (ККУ) [77] та законодавством України про адмі­ні­стративні правопорушення.

Кримінальна відповідальність завжди має особистий характер (тобто: хто вчинив, той і відповідає) і передбачає вину особи як обов’язкову підставу такої відповідальності.

При розгляді кримінальної відповідальності будь-якого працівника, в тому числі й аудитора, необхідно більш детально зупинитися на ко­мерційній таємниці.

За ст. 30 Закону України «Про інформацію» [80], комерційна та­ємниця є конфіденційною інформацією.

Згідно з Частиною А Розділу 140 КЕПБ [6], принцип конфі­ден­цій­ності зобов’язує професійного бухгалтера (аудитора) утримуватись від:

«а) розкриття конфіденційної інформації, отриманої в результаті професійних та ділових стосунків, без отримання відповідного та кон­кретного дозволу, за межами фірми або організації, що винаймає його, крім випадків, коли розкриття інформації є юридичним або про­фе­сій­ним правом чи обов’язком; та

б) використання конфіденційної інформації, отриманої в результаті професійних та ділових зв’язків, на власну користь чи на користь тре­тіх сторін».

Адміністративна відповідальність пов’язана із застосуванням пе­ред­бачених законом засобів впливу (порівняно менш жорстких, ніж у випадку з кримінальною відповідальністю) щодо особи, яка вчинила адміністративне правопорушення.

Основна частина складових адміністративних правопорушень і санкцій за їх учинення передбачена у кодифікованому нормативно-пра­вовому акті – Кодексі України про адміністративні право­пору­шення (КУпАП) [76]. Але деякі з них містяться і в інших законо­дав­чих актах.

Аудитори та інші співробітники аудиторської фірми як наймані пра­цівники можуть притягатися до дисциплінарної відповідальності.

Основним нормативним документом, де регламентовано трудові відносини в Україні, є Кодекс законів про працю (КЗпП) [75].

Перед клієнтом і третіми особами аудитор несе майнову відпо­ві­даль­ність. Так, у статті 21 Закону України «Про аудиторську діяль­ність» [16] сказано: «За неналежне виконання своїх зобов’язань ауди­тор (аудиторська фірма) несе майнову та іншу цивільно-правову від­по­відальність відповідно до договору та закону. Розмір майнової від­повідальності аудиторів (аудиторських фірм) не може перевищувати фактично завданих замовнику збитків з їх вини».

Оскільки аудитор не вважається матеріально відповідальною осо­бою і з ним не укладається відповідного договору, то, за загальним правилом, він несе обмежену матеріальну відповідальність за шкоду підприємству, завдану невиконанням чи неналежним виконанням своїх обов’язків.

3. Дії аудитора при виявленні зловживань і за
неможливості проведення аудиту

МСА [8] розглядають дії аудитора при виявленні двох типів зло­вживань:

– шахрайства (МСА 240 «Відповідальність аудитора стосовно шахрайства під час аудиту фінансових звітів»);

– невідповідність законам і нормативним актам (МСА 250 «Вра­хування законів та нормативних актів під час аудиту фінансових звітів»).

Так, за п. 38 МСА 240, якщо аудитор стикається з винятковими об­ставинами, які ставлять під сумнів можливість продовжувати вико­нання аудиту внаслідок певних викривлень, які є результатом шахрай­ства, або він підозрює, що було заподіяно шахрайство, необхідно:

«­– визначити професійну та юридичну відповідальність, застосов­ну за даних обставин, включаючи те, чи існує вимога до аудитора інформувати про це особу чи особи, які замовили аудит, або, у деяких випадках, регулювальні органи;

– розглянути, чи доцільно відмовитись від завдання, якщо відмова від завдання дозволена законом;

– якщо аудитор відмовляється:

– обговорити з управлінським персоналом відповідного рівня і найвищим управлінським персоналом відмову від завдання та причини цієї відмови;

– визначити, чи є професійна або юридична вимога інфор­му­вати особу чи особи, які замовили аудит, або, у деяких випад­ках, регулювальні органи про відмову від завдання і причини цієї відмови».

Пунктами 32, 36 і 38 МСА 250 виділено такі види повідомлень про невідповідність законам і нормативним актам:

– управлінському персоналові – у якнайкоротший строк;

– користувачам аудиторського висновку щодо фінансових звітів – аудиторові краще відмовитись від висловлення думки;

– регулятивним і правоохоронним органам.

Необхідно пам’ятати, що існують конфіденційність і аудиторська таємниця, але за певних обставин це не є обов’язковим унаслідок ста­туту, закону або рішення суду. Однак за більш детальним рішенням щодо конкретних обставин певного повідомлення варто звернутись за консультацією до юриста.

4. Використання результатів аудиту замовниками перевірки
та іншими користувачами звітності

В умовах ринкової економіки значно розширилося коло корис­ту­вачів інформації, яку надає аудит. Оскільки саме користувач резуль­татів аудиту буде в подальшому приймати відповідні рішення, ґрун­туючись на результатах аудиту, які буде вважати достовірними.

Так, потенційних користувачів інформації найбільше цікавить, зо­крема:

– управлінський персонал підприємства – оцінка ефективності гос­подарських операцій;

– власників та акціонерів – прибутковість вкладених ними капі­талів та ризик їхньої можливої втрати;

– інвесторів – ефективність праці вкладених ними коштів;

– кредиторів – можливість своєчасного погашення заборгованості;

– працівників підприємства – здатність підприємства забезпечити належний рівень оплати праці, пенсій та зайнятість;

– державу (державні органи) – повнота і вчасність розрахунків із бюджетом та ін.

Як відомо, в кожного користувача різні економічні інтереси, однак усі вони зацікавлені в отриманні найбільш достовірної інформації про реальний стан суб’єкта господарювання.

Звичайно, максимальні повноваження щодо результатів аудиту має власник (замовник аудиту та інших послуг).

Представники державних контролюючих органів та інші контра­ген­­ти можуть використовувати інформацію аудиту лише в межах, наданих їм законодавством або визначених певними угодами (дого­ворами).

У процесі перевірки аудитор повинен інформувати управлінський персонал або орган, який на це уповноважений, щодо питань аудиту і проходження перевірки. Форми та характер цих повідомлень роз­гля­дає МСА 260 «Повідомлення інформації з питань аудиту найвищому управлінському персоналові», де сказано, що інформація може бути надана управлінському персоналу аудитором усно чи письмово, од­нак, незалежно від цього, все повинно бути задокументовано в робо­чих документах аудитора.

Після закінчення аудиту керівництво аудиторської фірми та під­при­ємства-клієнта повинно виконати такі дії щодо реалізації мате­ріа­лів перевірки:

– скласти Проект Рішення за матеріалами аудиту – підприємство-клієнт;

– розглянути його на Загальних зборах (акціонерів, учасників тощо) – підприємство-клієнт;

– скласти довідки, які необхідні для пояснення окремих питань користувачам аудиторського висновку, – аудиторська фірма;

– передати матеріали аудиту:

– звіт, висновок та рекомендації – замовнику;

– висновок – зацікавленим користувачам;

– опублікувати висновок у періодичній пресі.

10.2. Плани практичних занять

(практичні заняття за темою 10 відсутні)

10.3. Питання для самостійного вивчення

1. Меморандум виправлених аудитором помилок за результатами пе­ревірки.

2. Відповідальність суб’єктів аудиторської діяльності.

3. Дії аудитора при виявленні зловживань і за неможливості про­ве­дення аудиту.

4. Використання результатів аудиту замовниками перевірки та ін­ши­ми користувачами звітності.

5. Конспект МСА 260 «Повідомлення інформації з питань аудиту най­вищому управлінському персоналові».

6. Конспект МСА 580 «Пояснення управлінського персоналу».

Завдання 90 (для самостійної роботи за темою 10)

Визначити, які з поданих у табл. 10.1 форм реалізації матеріалів аудиту можна віднести до тих, що надаються аудитором у процесі аудиту, а які – до тих, що здійснюються керівництвом підприємства-клієнта або аудитором після закінчення аудиту.

Умова завдання

Таблиця 10.1

Форми реалізації матеріалів аудиту та період їх подання

Форми Період
Проект рішення за матеріалами аудиту Після закінчення аудиту керів­ництвом підприємства-клієнта
Розгляд на загальних зборах  
Обов’язкові вказівки  
Публікація аудиторського висновку в періодичній пресі  
Складання довідок  
Рекомендації та пропозиції з виправ­лення виявлених недоліків  
Передача аудиторського висновку зацікавленим користувачам  
Доповідна записка  
Пропозиції з відшкодування збитків, завданих посадовими особами  
Передача матеріалів аудиту – звіту і висновку – замовнику  
Доповідь колективу підприємства  
Складання проекту наказу (рішення)  

Завдання 91 (для самостійної роботи за темою 10)

Визначити й описати, які документи та дії аудитора є свідченням про результат надання визначених у табл. 10.2 послуг аудиторських фірм.

Умова завдання

Таблиця 10.2

Результати надання послуг аудиторських фірм

Вид послуг Оформлення наданих послуг
Захист звітності в ДПІ або інших органах Письмовий висновок або виступ аудитора в певних органах (наприклад, господарсько­му суді)
Послуги експерта  
Організація бухгалтерського обліку  
Ведення бухгалтерського обліку  
Відновлення бухгалтерського обліку  
Складання бухгалтерської звітності (фінансової, по­даткової, статистичної)  
Удосконалення діючої системи обліку  
Автоматизація обліку  
Проведення економічного та фінансового аналізу  

Завдання 92 (для самостійної роботи за темою 10)

1. Класифікувати наслідки відповідальності аудитора за визна­че­ними ознаками.

2. Результати відобразити у табл. 10.3.

Умова завдання

Таблиця 10.3

Класифікація наслідків відповідальності аудитора

№ з/п Наслідки Відповідальність
вид перед ким за які дії
У межах збитків (1) майнова перед клі­єнтом за навмисне при­хо­вування істини та ви­дачу безумовно-по­зитивного ви­сновку, що при­зве­ли до шкоди
Догана      
Запобігання      
Позбавлення волі      
Звільнення      
Зупинення дії серти­фі­ката і дозволу на строк до 1 року      
У межах збитків (2)      
Анулювання серти­фі­ката і дозволу      
             

10.4. Тематика індивідуальних завдань

Завдання 93 (для індивідуальної роботи за темою 10)

Відновити ведення Касової книги або Реєстру виданих та отри­маних податкових накладних з ПДВ на досліджуваному підприємстві за місяць (підприємство та місяць студент обирає самостійно, доку­менти не повинні повторюватись на потоці).

Умова завдання

1. Для прикладу обирається до 10-ти первинних документів до­сліджуваного підприємства за субрахунками 301 «Каса в національній валюті» або 641 «Розрахунки за податком на додану вартість» (копії документів додаються до рішення).

2. Відобразити ці первинні документи у визначених звітах (чисті бланки звітів видає викладач).

3. За відображеними документами розрахувати умовні обороти і залишки на кінець місяця.

4. Письмово описати можливі та з’ясовані (у завданні) порушення чинного законодавства за обраним об’єктом.

Теми рефератів

1. Необхідність підсумкового контролю в аудиті.

2. Відповідальність аудитора та її види.

3. Дії аудитора при виявленні зловживань і за неможливості прове­дення аудиту.

Термінологічний словник

Адміністративна відповідальність – відповідальність осіб, які вчи­нили діяння, передбачені законодавством України про адміні­стра­тивні правопорушення.

Дисциплінарна відповідальність – відповідальність найманих пра­цівників, яка настає внаслідок порушення дисципліни, зокрема тру­дової.

Комерційна таємниця – право суб’єктів підприємницької діяль­ності не розголошувати, зберігати в таємниці відомості про власну діяльність чи діяльність з участю інших компаньйонів (виробничу, наукову, торговельну, фінансову та іншу діяльність), якщо ці відо­мості можуть нанести фінансові, матеріальні чи моральні збитки.

Користувач результатів аудиту – юридична чи фізична особа, яка зацікавлена у достовірності інформації, що підлягала аудиту.

Кримінальна відповідальність – відповідальність осіб, які вчи­ни­ли діяння, передбачені Кримінальним кодексом України (ККУ).

Матеріальна відповідальність – відповідальність, яка передбачає обов’язок відшкодувати шкоду, заподіяну підприємству (організації) внаслідок порушення покладених на неї трудових обов’язків.

Меморандум (від лат. memorandum – те, про що необхідно пам’я­тати) – дипломатичний документ, у якому ґрунтовно викладається фактичний та юридичний зміст будь-якого питання і наводяться від­повідні документи.

Юридична відповідальність – обов’язок особи зазнати певних обмежень державно-владного характеру, що передбачені законом за скоєні правопорушення.

Інформаційні джерела: 1, 2, 6, 16, 21, 33, 28, 43, 58, 66, 68.

[До змісту] [Попереднє] [Наступне]

[До змісту] [Попереднє] [Наступне]







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.