 |
|
За характером перевірки
1. Підтверджуючий
2. Системно-орієнтований
3. Аудит, що базується на ризику
Внутрішній аудит - організована на економічному суб'єкті в інтересах його власників і регламентована його внутрішніми документами система контролю над дотриманням встановленого порядку ведення бухгалтерського обліку та надійності функціонування системи внутрішнього контролю.
Основними об'єктами внутрішнього аудиту є рішення окремих функціональних завдань управління, розробка та перевірка інформаційних систем підприємства. Внутрішній аудит - невід'ємна частина управлінського контролю підприємства, він може бути і незалежним, тобто безпосередньо підкорятися не виконавчому органу підприємства, а зовнішнім засновникам.
Незважаючи на здаються відмінності, внутрішній і зовнішній аудит багато в чому доповнюють один одного. Багато функцій внутрішніх аудиторів можуть бути виконані запрошеними незалежними аудиторами; при вирішенні багатьох завдань внутрішні і зовнішні аудитори можуть використовувати однакові методи - різниця полягає лише в ступені точності і детальності застосування цих методів.
По відношенню до вимог законодавстварозрізняють обов'язковий та ініціативний аудит . Аудит поширюється на всіх економічних суб'єктів, включаючи органи державної влади і управління, органи місцевого самоврядування. Будь-який економічний суб'єкт має право за власною ініціативою запросити аудиторів. Аудит, проведений за ініціативою економічного суб'єкта (його керівництва, власників, акціонерів і т.п.), вважається ініціативним (добровільним); характер і масштаби такого аудиту визначає замовник.
Обов'язковий аудит регламентується державою. Законом України «Про аудиторську діяльність» встановлено основні критерії діяльності економічних суб'єктів, за якими їх бухгалтерська (фінансова) звітність підлягає обов'язковій щорічній аудиторській перевірці.
По об'єктах аудиту розрізняють:
- банківський аудит;
- аудит страхових організацій;
- аудит бірж;
- інвестиційних інститутів і позабюджетних фондів;
- загальний аудит;
- державний аудит.
На всі ці види аудиту (крім державного) необхідно мати сертифікат відповідного виду.
Залежно від призначення аудит поділяється на декілька видів.
Аудит фінансової звітності - являє собою перевірку звітності суб'єкта з метою винесення висновку щодо відповідності її встановленим критеріям і загальноприйнятим правила бухгалтерського обліку. Цей аудит проводиться сторонніми аудиторами, запрошеними компанією, звіти якої перевіряються.
Податковий аудит - це аудиторська перевірка правильності, повноти нарахування і сплати податків, дотримання податкової політики.
Аудит на відповідність вимогам - це аналіз визначення фінансової або господарської діяльності суб'єкта з метою визначення її відповідності зазначеним умовам, правила чи законам. Якщо такі умови (наприклад, внутрішні правила контролю) встановлені адміністрацією, то цей вид аудиту здійснюють співробітники підприємства, що виконують функції внутрішніх аудиторів. Якщо ж умови встановлені кредиторами (наприклад, вимога підтримки певного співвідношення між оборотним капіталом і короткостроковими зобов'язаннями), то оскільки виконання цих умов часто знаходить відображення у фінансових звітах компанії, цей вид аудиту проводиться разом з аудитом фінансових звітів або як спеціальний аудит.
Управлінський (виробничий) аудит - це перевірка і вдосконалення організації та управління підприємством, якісних сторін виробничої діяльності, оцінка ефективності виробництва і фінансових вкладень, продуктивності, раціональності використання коштів, їх економії.
Аудит господарської діяльності , досить близький до управлінського аудиту і являє собою систематичний аналіз господарської діяльності організації, що проводиться для окремих цілей.
Спеціальний аудит (екологічний, операційний та ін) - це перевірка конкретних аспектів діяльності господарюючого суб'єкта, дотримання певних процедур, норм і правил, зазвичай з метою підтвердити законність, сумлінність та ефективність діяльності керуючих, правильність складання податкової звітності, використання соціальних фондів та ін
За часом здійсненнярозрізняють початковий, узгоджений (повторюваний) і оперативний аудит.
Оригінальний аудит проводиться аудитором (аудиторською фірмою) вперше для даного клієнта. Це істотно збільшує ризик і трудомісткість аудиту, так як аудитори не мають у своєму розпорядженні необхідною інформацією про особливості діяльності клієнта, його системі внутрішнього контролю.
Погоджений (повторюваний) аудит здійснюється аудитором (аудиторською фірмою) повторно або регулярно і заснований тому на знанні специфіки клієнта, його позитивних і негативних сторін в організації бухгалтерського обліку, результати тривалого співробітництва з клієнтом (консультування, допомога в організації системи внутрішнього контролю).
Оперативний аудит - це короткочасна аудиторська перевірка для винесення загальної оцінки стану обліку, звітності, дотримання законодавства, ефективності внутрішнього контролю, оцінки діяльності.
За характером перевірки розрізняють:
- підтверджує аудит (перевірка та підтвердження достовірності бухгалтерських документів і звітності);
- системно-орієнтований аудит (аудиторська експертиза на основі аналізу системи внутрішнього контролю. Доведено, що при ефективній системі внутрішнього контролю ймовірність помилок незначна й необхідність у дуже детальній перевірці відпадає; при наявності неефективної системи внутрішнього контролю клієнта даються рекомендації щодо її поліпшення);
- аудит, що базується на ризику (концентрація аудиторської роботи в областях з більш високим можливим ризиком , що значно спрощує аудит в областях з низьким ризиком).
5.Одним із важливих питань загальної теорії аудиту є визначення його предмета. Виходячи з загального положення про предмет науки можна зробити висновок, що визначення предмета аудиту і його змісту потребує системного підходу, тобто має охоплювати економічні, організаційні, інформаційні та інші характеристики систем, що перебувають у сфері аудиторських послуг. Сам зміст предмета аудиту повинен розкривати його значення та роль у системі ринкових відносин.
Аудит як складова економічного контролю виявляє і розкриває нові можливості підприємницької діяльності, визначає її ефективність та відповідність чинному законодавству, правовим документам, досліджує організацію виробництва, планування, збереження фінансових ресурсів, дотримання технологічної і трудової дисципліни, якість випущеної продукції, достовірність відображення господарсько-фінансових операцій в обліку та звітності у межах окремого підприємства. Крім цього, предметом аудиту є договірні відносини, виконання договорів, тобто здійснення контролю за усіма формами обороту суспільне необхідного продукту.
Метод аудиторської діяльності. Метод - шлях пізнання, дослідження. Загальний метод пізнання - діалектика. Метод - це спосіб дослідження явищ, процесів створених людиною систем та сукупність прийомів, за допомогою яких оцінюється стан об'єкта, що вивчається.
В аудиті застосовуються загальнонаукові методичні прийоми дослідження: спостереження й експеримент, ідеалізація і формалізація, аналіз та синтез, індукція та дедукція, гіпотеза й аналогія, вимірювання та обчислення, опитування і порівняння тощо.
За останні роки в науку увійшли методичні прийоми соціології, математичної логіки, теорії та інформації. Систематичні завдання і мистецтво аудиторів полягає в тому, щоб застосовувати під час проведення аудиторських послуг найефективніші методичні прийоми для успішного виконання поставлених завдань.
У межах загального діалектичного методу застосовуються дедуктивні та індуктивні методи. За індуктивного методу об'єкт вивчають, поступово переходячи від малого, часткового до загального. Загальні положення при цьому ґрунтуються на багатьох фактах.
Дедуктивний метод, котрий передбачає логічне виведення конкретних положень із загальних, використовують при вивченні фінансово-господарської діяльності підприємства для оцінки напрямку й ефективності системи управління, в межах якої діє об'єкт. А для оцінки окремих господарських операцій, розв'язання різних локальних завдань використовується в основному індуктивний метод. Об'єкти аудиторської діяльності. Під об'єктами аудиторської діяльності розуміють окремі і взаємозв'язані економічні, організаційні, інформаційні та інші форми функціонування системи, що вивчається, стан яких може бути оцінено кількісно та якісно.
Об'єкти аудиту можуть бути різними за складом і структурою, належністю до різних сфер діяльності, за іншими характеристиками. До об'єктів аудиту, зокрема, відносять:
- установчі документи організації (підприємства), які визначають відносини щодо регулювання її (його) фінансової діяльності, формування та змін статутного капіталу;
- розрахунки з оплати праці;
- ресурси - засоби і предмети праці, трудові ресурси, фінансові ресурси, матеріальні активи;
- господарські процеси - економічні процеси впровадження нової техніки, забезпечення робочою силою, матеріально-технічне забезпечення, технічне, енергетичне й господарське обслуговування, основне й допоміжне виробництво і забезпечення фінансовими ресурсами та ін.;
- економічні результати діяльності;
- організаційні форми управління;
- методи управління - системи стимулювання, внутрішньовиробничий госпрозрахунок;
- функції управління
- планування, облік, контроль, економічний аналіз і регулювання, стимулювання та ін.
Необхідно розрізняти об'єкти, стан яких оцінюється в минулому, теперішньому та в майбутньому часі.
Минулий стан об'єкта аудиту оцінюється тоді, коли необхідно мати висновок про достовірність бухгалтерської звітності і доцільність господарських операцій, ефективність використання ресурсів.
Фактичний (теперішній) стан об'єктів оцінюють під час перевірки наявності матеріальних цінностей і коштів, тобто коли з'ясовують реальний стан бухгалтерського обліку, систем планування і стимулювання.
Оцінка майбутнього стану об'єкта - результат аудиторського дослідження проблем удосконалення відповідних сторін системи управління.
Віднесення об'єктів до конкретної групи часто залежить від завдань, котрі вирішує аудитор. Якщо він оцінює стан бухгалтерського обліку з погляду достовірності звітності, тоді облік розглядається в теперішньому часі, але якщо аудитор досліджуватиме його з метою вдосконалення, то він буде визначати майбутній стан.