 |
|
Структура процесу навчання
Складові компоненти процесу навчання: цільовий, стимулююче-мотиваційний, змістовий, операційно-дійовий (форми, методи), контрольно-регулювальний, оцінювально-результативний. Ці компоненти характеризують завершений цикл взаємодії вчителя й учнів (від постановки цілей до досягнення результатів навчання).
1) Цільовий компонент – усвідомлення педагогом і прийняття учнями цілі і завдань теми, розділу, навчального предмету. Цілі і завдання визначаються на основі вимог навчальної програми, урахування особливостей учнів класу.
2) Стимулююче-мотиваційний компонент – використання системи прийомів із стимулювання в дітей зацікавленості, потреби у вирішенні поставлених перед ними навчальних завдань. Стимулювання повинно породжувати внутрішній процес виникнення в учнів позитивних мотивів учіння. Мотивація в навчанні виявляється на всіх етапах.
3) Змістовий компонент – визначається навчальною програмою і підручниками. Зміст конкретизується вчителем з урахуванням поставлених завдань, специфіки виробничого й соціального оточення, навчальних можливостей учнів.
4) Операційно-дійовий компонент відображає процесуальну суть навчання і реалізується за допомогою оптимальних методів, засобів і форм організації викладання й учіння.
5) Контрольно-регулювальний компонент передбачає одночасний контроль викладача за ходом вирішення поставлених завдань і самоконтроль учнів за правильністю виконання навчальних операцій, точністю відповідей. Контроль здійснюється за допомогою усних, письмових, лабораторних та інших практичних робіт, заліків й екзаменів, опитування.
6) Оцінювально-результативний компонент передбачає оцінку педагогами і самооцінку учнями досягнутих в процесі навчання результатів, встановлення відповідності їх навчально-виховним завданням, знаходження причин тих чи інших прогалин в знаннях учнів.
Всі компоненти навчального процесу взаємопов’язані. Мета потребує конкретизації у завданнях, вона визначає зміст; ціль і зміст потребують певних методів, засобів і форм стимулювання й організації.
Види навчання
Навчання- це пристосувальні (адаптивні) зміни індивідуальної поведінки в результаті попереднього досвіду. Стійкість набутих форм поведінки залежить від пам'яті, яка зберігає отриману інформацію.
Розрізняють такі види навчання: закарбування (імпринтинг), звикання, навчання шляхом «спроб и помилок», латентне навчання, осяяння (інсайт).
Імпринтинг, або закарбування, - це властивість новонароджених і немовлят під час розвитку аналізаторів фіксувати в пам'яті образи своїх батьків, оточення тощо. Вони не лише запам'ятовують образ матері, розрізняють його з-поміж інших, а й цілісну поведінку батьків, різні події, які приносять задоволення або ж небезпеку, а й відтворюють їх із дивовижною точністю. У подальшому ця набута форма поведінки перетворюється на вищий рівень - складну умовнорефлекторну діяльність.
В основі звикання - відсутність реакції на певний стимул. Його можна виробити в результаті тривалого повторення стимулів, які не підкріплюються покаранням або заохоченням. З цим ми часто зустрічаємося у житті. Якщо хтось обіцяє, але не виконує обіцяного, ми звикаємо і з часом не реагуємо на обіцянку.
Навчання шляхом «спроб і помилок» детально описав американський психолог Е. Торндайк. Наприклад, щоб навчитися бездоганно плавати, доводиться здійснювати безліч спроб, допускаючи й помилки. З часом досвіду стає більше та відповідно й помилок допускається менше. Цим методом іноді користуються творчі люди: вчені, художники, шукаючи шлях правильного розв'язання проблеми.
Приховане, аболатентне, навчання спрямоване на задоволення безпосередньої потреби, наприклад у додаткових знаннях. Під час читання науково-популярного журналу або участі в гуртках за інтересами ми отримуємо інформацію, яка, на перший погляд, ніби другорядна, але з часом може мати життєво або професійно важливе значення.
Осяяння (інсайт) - це вища форма навчання, основою якого є здогадка, раптове розуміння істотного у структурі, ситуації в цілому. За допомогою такого навчання ми маємо здатність осмислено розв'язувати проблему.
Більшість основних видів навчальної діяльності базується на повторенні в певній послідовності дій упродовж тривалого часу. Це сприяє утворенню єдиного ланцюга умовних рефлексив, у якому рефлекторна реакція на перший подразник є пусковим моментом для всього ланцюга. Так формується динамічний стереотип.
Методи навчання
Класифікація методів навчання – це впорядкована за певною ознакою їх система. Нині відомі десятки класифікацій методів навчання. Однак нинішня дидактична думка дозріла до розуміння того, що не варто прагнути до встановлення єдиної і незмінної номенклатури методів. Навчання – надзвичайно рухливий, діалектичний процес. Система методів повинна бути динамічною, щоб відображати цю рухливість, враховувати зміни, що постійно відбуваються в практиці використання методів. Розглянемо сутність і особливості найбільш обґрунтованих класифікацій методів навчання.
1. Традиційна класифікація методів навчання, що започаткована ще в стародавніх філософських і педагогічних системах і уточнена для нинішніх умов. В даній класифікації виділяється п'ять методів: практичний (досліди, вправи, навчально-продуктивна праця), наочний (ілюстрації, демонстрації, спостереження учнів), словесний (пояснення, роз’яснення, розповідь, бесіда, інструктаж, лекція, дискусія, диспут), робота з книгою (читання, вивчення, реферування, цитування, виклад, складання плану, конспектування), відео-метод (перегляд, навчання, вправи під контролем «електронного вчителя, контроль)
2. Класифікація методів за призначенням (М.Данилов, Б.Єсипов). Загальною ознакою класифікації є послідовні етапи процесу навчання на уроці. Виділяють такі методи:
— набуття знань;
— формування умінь і навичок;
— використання знань;
— творча діяльність;
— закріплення;
— перевірка знань, умінь і навичок.
3. Класифікація методів за типом (характером) пізнавальної діяльності.У даній класифікації виділяються наступні методи:
— пояснювально-ілюстративний (інформаційно-рецептивний);
— репродуктивний;
— проблемний виклад;
— частинно-пошуковий, або евристичний метод;
— дослідницький.
4. За дидактичними завданнями виділяють дві групи методів
навчання:
— методи, що сприяють початковому засвоєнню навчального матеріалу;
— методи, що сприяють закріпленню і вдосконаленню набутих знань
5.Найпоширенішою в дидактиці останніх десятиліть XX століття стала класифікація методів навчання, запропонована Ю.К.Бабанським. В ній виділяється три великі групи методів навчання:
— методи організації і здійснення навчально-пізнавальної діяльності;
— методи стимулювання і мотивації навчально-пізнавальної діяльності;
— методи контролю і самоконтролю за ефективністю навчально-пізнавальної діяльності.