Здавалка
Главная | Обратная связь

Розрахунок виробничої потужності підприємства.



 

1.Виробнича потужність підприємства характеризується максимальним обсягом виробництва продукції встановленого асортименту, який може бути вироблений підприємством в одиницю часу при встановлених умовах виробництва. Одиницею часу виступають рік, квартал, місяць, доба, зміна, година. Відповідно до вибору періоду виділяють виробничу потужність за рік, квартал, місяць, добу, зміну, годину.

Видами показників виробничої потужності також є наступні: вхідна, вихідна, введена, виведена та середньорічна виробничі потужності.

Вхідна виробнича потужність – виробнича потужність підприємства на початок планового періоду (року).

Вихідна виробнича потужність – виробнича потужність на кінець планового періоду (року).

Введена виробнича потужність – виробнича потужність яка буде введена в виробничий процес протягом планового періоду (року). Визначається у відповідності до введення в дію обладнання протягом планового періоду (року).

Виведена виробнича потужність – виробнича потужність яка буде виведена із виробничого процесу протягом планового періоду (року). Визначається у відповідності до виведення (демонтажу) з підприємства обладнання протягом планового періоду (року).

Середньорічна (середня за період) виробнича потужність (Мср) розраховується як середня арифметична між розмірами виробничих потужностей на окремі моменти часу.

Також середньорічна виробнича потужність (Мср) розраховується як сума вхідної виробничої потужності (Мвх) та середньорічної введеної виробничої потужності (Мсрвв) за мінусом середньорічної виведеної виробничої потужності (Мсрвив).

Середньорічна введена виробнича потужність розраховується множенням введеної виробничої потужності (Мвв) на число місяців з моменту введення до кінця року (Квв) і діленням на 12 місяців. В разі коли невідомий момент (день) введення потужності, а відомий лише місяць, приймається, що потужність збільшиться починаючи з наступного місяця.

Середньорічна виведена виробнича потужність розраховується множенням виведеної виробничої потужності (Мвив) на число місяців з моменту вибуття потужності до кінця року (Квив) і діленням на 12 місяців. В разі коли невідомий момент (день) виведення потужності, а відомий лише місяць, приймається, що потужність виводиться з 1 числа вказаного місяці.

Таким чином, розрахунок середньорічної виробничої потужності можна представити наступним чином:

ср) = Мвх + Мсрвв – Мсрвив = Мвх + (Мвв * Квв / 12) – (Мвив * Квив / 12) . (5.1)

 

Показник середньорічна виробнича потужність є основним за допомогою якого підприємство характеризує розмір виробничої потужності. Також за допомогою саме середньорічної виробничої потужності підприємство розраховує один із основних показників який характеризує ефективність діяльності підприємства – коефіцієнт використання виробничої потужності підприємства (Квп).

Коефіцієнт використання виробничої потужності підприємства (Квп) розраховується як відношення обсягу товарної продукції підприємства за рік (Отп) до середньорічної виробничої потужності підприємства (Мср):

Квп = Отп / Мср . (5.2)

 

Крім вищеозначених, також виділяють наступні види показників виробничої потужності:

1. проектна – визначається у процесі проектування;

2. поточна – фактично досягнута виробнича потужність;

3. резервна – для покриття „пікових” навантажень у деяких галузях: енергетика, харчова промисловість тощо.

Одиницями виміру виробничої потужності можуть бути:

1. натуральні одиниці виміру (кг., метри погонні, метри квадратні тощо);

2. умовно-натуральні одиниці виміру (різні види умовних виробів – умовний зошит, банка тощо);

3. вартісні одиниці виміру (грн);

4. ресурсні одиниці.

Натуральні одиниці виміру використовуються в разі коли підприємство виробляє один або кілька видів продукції. Умовно-натуральні одиниці виміру використовуються в разі коли підприємство виробляє один або кілька видів продукції в асортименті, що призводить до вибору умовної одиниці продукції по кожному з її видів. Вартісні одиниці виміру використовуються при широкій номенклатурі й асортименті виробляємої продукції за умови встановленої структури виробництва. Ресурсні одиниці виміру використовуються при неможливості визначити точно структуру виробництва по окремим видам продукції, що призводить до необхідності вимірювати виробничу потужність у кількості наявних на підприємстві ресурсів.

Оскільки більшість підприємств можуть виробляти продукцію в широкому асортименті і номенклатурі, а також на підприємствах відсутня встановлена (незмінна) структура виробництва за видами, саме ресурсні показники використовуються підприємствами для визначення розміру виробничої потужності частіш за все.

В разі коли підприємство вимірює виробничу потужність в ресурсних одиницях, для оцінки ступеня завантаженості підприємства або ступеня використання виробничої потужності використовується показник коефіцієнт використання наявного ресурсу (Кнр).

Коефіцієнт використання наявного ресурсу розраховується відношенням розміру необхідного ресурсу (Рнеоб) до розміру наявного ресурсу підприємства (Рнаяв):

Кнр = Рнеоб / Рнаяв . (5.3)

 

Розмір необхідного ресурсу розраховується за допомогою переведення обсягу виробництва продукції (Отп) із натуральних одиниць виміру в ресурсні за допомогою показників ресурсоємності (трудоємності тощо) (Рє) одиниці продукції:

Рнеоб = Отп * Рє . (5.4)

 

Розмір наявного ресурсу розраховується додаванням наявного ресурсу (Рнаяв і) всіх однорідних видів матеріально-технічних ресурсів (груп станків, обладнання тощо).

Рнаяв = S Рнаяв і (5.4)

 

2. Під факторами в економіці розуміють умови, обставини, рухаючі сили економічних явищ та процесів. Збільшенню виробничої потужності підприємства можуть перешкоджати обмеженість у окремих видах ресурсів. Ресурсами підприємства є трудові, матеріально-технічні, матеріально-сировинні, фінансові й нематеріальні ресурси. Таким чином, кожне підприємство повинно визначити для себе вид ресурсу який обмежує зростання його виробничої потужності. Наприклад, якщо підприємство планує диверсифікувати сфери своєї діяльності, вийшовши на нові товарні ринки, розмір виробничої потужності нового підрозділу буде обмежуватись, в першу чергу, фінансовим й нематеріальними ресурсами, але після того, як підприємство перетворить фінансові й нематеріальні ресурси у відповідні технології, головним обмеженням стануть матеріально-технічні ресурси. Якщо підприємство планує збільшити виробничу потужність не змінюючи сфери діяльності, головним чинником виступає обмеженість в матеріально-технічних ресурсах (обладнання, станки, машини, приміщення тощо). Трудові та матеріально-сировинні ресурси можуть виступати основними чинниками виробничої потужності в разі, коли підприємство для розширення своєї діяльності потребує трудових і матеріально-сировинних ресурсів з унікальними якостями і такі ресурси відсутні на ринках, відповідно, праці і сировини.

Таким чином, головним ресурсним обмеженням для збільшення виробничої потужності підприємства є матеріально-технічні ресурси підприємства.

Розглянемо фактори виробничої потужності з точки зору забезпеченості матеріально-технічними ресурсами:

1. кількість і склад матеріально-технічних ресурсів (обладнання, станки, машини, приміщення тощо);

2. часові обмеження в використанні матеріально-технічних ресурсів (календарний, режимний, ефективний фонди часу роботи обладнання, станків, машин, приміщень тощо);

3. продуктивність матеріально-технічних ресурсів (обладнання, станків, машин, приміщень тощо);

4. ресурсоємність продукції (потреба в годинах роботи обладнання, станків, машин та квадратних метрах приміщень тощо).

Перші два фактори відносяться до екстенсивних останні два – до інтенсивних. Інтенсивні фактори, на відміну від екстенсивних, якісно впливають на зміну виробничої потужності. Екстенсивні фактори впливають кількісно, за рахунок зміни кількості одиниць та кількості годин роботи матеріально-сировинних ресурсів (обладнання, станків, машин, приміщень тощо).

Кожен з чотирьох розглянутих факторів характеризується відповідними показниками.

Кількість і склад матеріально-технічних ресурсів (обладнання, станки, машини, приміщення тощо) характеризується наступними показниками:

1. Середньорічна кількість матеріально-технічних ресурсів відповідного виду. Розраховується аналогічно середньорічній виробничій потужності (формула 4.1).

2. Частка діючих матеріально-технічних ресурсівд). Розраховується відношенням кількості діючих матеріально-технічних ресурсів (Дмт) до загальної їх кількості (Кмт):

Чд = Дмт / Кмт . (5.5)

 

Часові обмеження в використанні матеріально-технічних ресурсів (календарний, режимний, ефективний фонди часу роботи обладнання, станків, машин, приміщень тощо) характеризується наступними показниками:

1. Коефіцієнт екстенсивності використання матеріально-технічних ресурсівек). Розраховується відношенням часу фактичного використання матеріально-технічних ресурсів (Фф) до часу можливого їх використання у тому ж періоді (році) – режимного фонду робочого часу (Фр):

Кек = Фф / Фр , (5.6)

Фр = ((365 – С – В) * Тз – гн * Дп ) * З, (5.7)

де С – кількість святкових днів, В – кількість вихідних днів, З – кількість змін, встановлена згідно з режимом роботи підприємства, Тз – тривалість зміни, гн – кількість неробочих годин у передсвяткові дні, Дп – кількість передсвяткових днів.

 

2. Коефіцієнт змінності роботи матеріально-технічних ресурсівзм). Розраховується відношенням числа фактично відпрацьованих станко (ресурсо) - змін (Чф) до кількості матеріально-технічних ресурсів (Кмт) (обладнання, станків, машин, приміщень тощо):

Кзм = Чф / Кмт , (5.8), або

Кзм = (1 * К1 + 2 * К2 + 3 * К3) / Кмт , (5.9)

де К1 – кількість одиниць матеріально-технічних ресурсів, які працювали у одну зміну; К2 – кількість одиниць матеріально-технічних ресурсів, які працювали у дві зміни; К3 – кількість одиниць матеріально-технічних ресурсів, які працювали у три зміни.

Приклад: в одну зміну працювало – 200 од. обладнання, в дві зміни – 125 од., в три зміни – 72 од.

 

 

3. Коефіцієнт використання змінного режимувз). Розраховується відношенням коефіцієнту змінності роботи матеріально-технічних ресурсів (Кзм) до кількості змін, встановлених згідно з режимом роботи підприємства (З):

Квз = Кзм / З, (5.10)

Приклад:

 

 

4. Коефіцієнт внутризмінного використання матеріально-технічних ресурсіввзм). Розраховується відношенням фактично відпрацьованого часу в межах зміни (Фзф), до фонду робочого часу за одну зміну (Фз):

Квзм = Фзф / Фз , (5.11)

 

Продуктивність матеріально-технічних ресурсів (обладнання, станків, машин, приміщень тощо) характеризується наступними показниками:

1. Коефіцієнт інтенсивності використання матеріально-технічних ресурсівін). Розраховується відношенням фактичної продуктивності матеріально-технічних ресурсів (Пф) до її паспортного (нормативного) рівня (Пн):

Кін = Пф / Пн, (5.12)

 

3. Розрахунок виробничої потужності підприємства будемо проводити виходячи з передумови того, що обмежуючим ресурсом для підприємства є матеріально-технічні ресурси.

Треба звернути увагу на те, що в розрахунки виробничої потужності підприємства включається устаткування встановлене і невстановлене, яке є на підприємстві (крім резервного), а також на те, що виробнича потужність розраховується виходячи із максимально можливого річного часу роботи устаткування та використання виробничих площ.

Розрізняють календарний, режимний (номінальний) і ефективний (корисний) фонди часу.

Календарний фонд часукл) застосовується при розрахунках виробничої потужності підприємств із безперервним процесом виробництва (наприклад, у хімічних і металургійних виробництвах):

Фкл = 365 днів * 24 години. (5.13)

 

Режимний (номінальний) фонд часурж) характеризує фонд часу у відповідності із встановленим режимом роботи підприємства (вихідними (В) і святковими днями (С), режимом змінності (З), тривалістю зміни (Тз), кількістю неробочих годин у передсвяткові дні (гн), кількістю передсвяткових днів (Дп).

Фр = ((365 – С – В) * Тз – гн * Дп ) * З. (5.14)

 

Ефективний (корисний) фонд часуеф) показує кількість годин корисної роботи у відповідності із режимом роботи підприємства, графіком ремонтних робіт і технологічних зупинок (Р).

Феф = ((365 – С – В) * Тз – гн * Дп ) * З * (1 – Р / 100). (5.14)

 

Наступним етапом розрахунку виробничої потужності (іноді і останнім) буде розрахунок розміру наявного ресурсу підприємства по окремих видах матеріально-технічних ресурсів. Універсальним обмежуючим фактором виступає фонд часу роботи: календарний, режимний, ефективний. Тому наявний ресурс вимірюється в годинах (нормо-годинах) роботи одиниці матеріально-технічного ресурсу (станка, обладнання, приміщення, агрегату тощо). Розраховується наявний ресурс (Рінаяв) за допомогою множення кількості одиниць матеріально-технічного ресурсу окремого виду (для станків, обладнання – штуки; для приміщення – квадратні метри; для доменних та плавильних печей, автоклавів, хімічних агрегатів – кілограми та кубічні метри) (Кі) та ефективного фонду часу роботи відповідної одиниці матеріально-технічного ресурсу окремого виду (Фіеф):

Рінаяв = Кі * Фіеф . (5.15)

 

Таким чином підприємство розраховує розмір виробничої потужності по окремих видах матеріально-технічних ресурсів у ресурсному вигляді. Як було показано у першому питанні, підприємства з широкою номенклатурою й асортиментом продукції та з невстановленою структурою виробництва завершують розрахунок виробничої потужності саме на цьому етапі.

 

Далі розглянемо як розраховується виробнича потужність у натуральних та умовно-натуральних одинцях виміру. Такий розрахунок проводиться на підприємствах які виробляють один або кілька однорідних видів продукції.

Для розрахунку виробничої потужності у натуральних та умовно-натуральних одинцях виміру (Пі) необхідно розмір наявного ресурсу (Рінаяв) розділити на ресурсоємність одиниці продукції і-го виду (Ріє):

Пі = Рінаяв \ Тіє = Кі * Фіеф \ Ріє . (5.16)

 

Розглянемо кілька варіантів розрахунку виробничої потужності для окремих виробництв та обладнання.

1. Розрахунок виробничої потужності групи предметно-спеціалізованого технологічно-однорідного обладнання (верстати та інше обладнання) (Птоі) виконується діленням ефективного фонду робочого часу групи обладнання (Фгтоеф) (множення кількості одиниць обладнання (Кто) та ефективного фонду робочого часу одиниці обладнання (Фтоеф)) на трудоємність обробки і-го виду продукції на цьому обладнанні (Ттоє). Одиницями виміру ресурсу є години.

Птоі = Фгтоеф \ Тіє = Кто * Фтоеф \ Ттоє . (5.17)

Приклад:

 

2. Розрахунок виробничої потужності агрегатів періодичної дії (доменних та мартенівських печей, автоклавів, плавільних печей тощо) (Пагі) виконується діленням наявного ресурсу агрегату (Рагнаяв) на ресурсоємність одиниці продукції і-го виду (Рагє). В свою чергу наявний ресурс розраховується множенням ємності агрегатів (Єаг), ефективного фонду робочого часу агрегату (Фагеф), та коефіцієнту корисного виходу литва з сировини (Ккв). Ресурсоємність одиниці і-го виду продукції розраховується множенням тривалості циклу обробки сировини за допомогою агрегату (Тагц) та вагою комплекту литва необхідного для виробництва одиниці продукції (Вк). В даному випадку одиницями виміру ресурсу є кілограмо-години.

Пагі = Рагнаяв \ Рагє = Єаг * Фагеф * Ккв \ Тагц * Вк. (5.18)

Приклад:

 

3. Розрахунок виробничої потужності складальних, монтажних, формувальних підрозділів в яких виробничий процес виконується на корисних виробничих площах (стендова зборка) (Пскі) виконується діленням наявного ресурсу підрозділу (Рскнаяв) на ресурсоємність одиниці продукції і-го виду (Рскє). В свою чергу, наявний ресурс таких дільниць розраховується множенням режимного фонду часу роботи дільниці (Фскр) та корисної виробничої площі дільниці (Sск). Ресурсоємність одиниці продукції розраховується множенням тривалості складання одиниці продукції (Тскє) та площі яку займає один складальний стенд (Sскод). Таким чином, одиницями виміру ресурсу є квадрато-метри-години.

Пскі = Рскнаяв \ Рскє = Фскр * Sск \ Тскє * Sскод . (5.19)

Приклад:

 

4. Розрахунок виробничої потужності потокових лінійплі) виконується діленням ефективного фонду робочого часу потокової лінії (Фплеф) на такт потокової лінії (τпл). Одиницями виміру ресурсу є години.

Пплі = Фплеф \ τпл . (5.20)

Приклад: Підприємство «Ільічівський завод автоагрегатів» використовує для виробництва легкових автомобілів 2 потокові лінії. Розрахуйте виробничу потужність заводу в 2011 році, якщо відомо, що підприємство не працює у вихідні й святкові дні, між змінні перерви – 25 хвилин. З потокової лінії кожні 11 хвилин зходить автомобіль.

 

4. Після того, як була розрахована виробнича потужність окремих видів обладнання переходимо до розрахунку виробничої потужності всього підприємства.

Промислове підприємство є виробничою системою високого рівня, до складу якого входять підсистеми більш нижчого рівня: підрозділи, цехи, дільниці, лінії, групи обладнання тощо. В залежності від форми спеціалізації окремих підсистем (на виробництво окремих видів продукції або на виконання окремих технологічних процесів) існує два шляхи розрахунку виробничої потужності підприємства.

1. При предметній спеціалізації підсистем підприємства (при спрямованості підрозділів на виробництво окремих видів продукції). Якщо окремі підрозділи (цехи) підприємства спеціалізуються на виробництві окремих видів продукції, виробнича потужність підприємства буде розраховуватись як сума виробничих потужностей окремих підрозділів.

2. При технологічній спеціалізації підсистем підприємства (при спрямованості підрозділів на виконання окремих технологічних процесів). Якщо окремі підрозділи спеціалізуються на виконанні окремих технологічних процесів (первинна обробка, механічна обробка, складання тощо), виробнича потужність підприємства (системи) визначається потужністю ведучої підсистеми (цеху, дільниці, лінії, групи обладнання тощо). Наприклад, в машинобудуванні, зазвичай, ведучим цехом є цех механічної обробки, виробнича потужність якого і визначає виробничу потужність всього підприємства. В свою чергу цех механічної обробки є теж технологічно спеціалізованою системою в яку входять дільниці з технологічно спеціалізованим обладнанням (металоріжуче, металообробне тощо). Ведучою дільницею (підсистемою) цеху механічної обробки є, зазвичай, дільниця металоріжучого обладнання, виробнича потужність якої і визначає виробничу потужність всього цеху а потім і підприємства. В свою чергу дільниця метало ріжучого обладнання теж складається з окремих груп технологічно спеціалізованого обладнання (токарне, фрезерне, свердлильне тощо). Виробнича потужність ведучої групи обладнання буде визначати виробничу потужність ведучої дільниці, а потім ведучого цеху і всього підприємства. Процес розрахунку виробничої потужності технологічно однорідного обладнання був розглянутий в питання 3 цієї теми.

Таким чином, першим завданням яке стоїть при визначенні виробничої потужності підприємства є визначення форми спеціалізації всіх підсистем підприємства (предметна або технологічна). Наступним завданням буде визначення ведучої підсистеми для систем з технологічною спеціалізацією.

В теорії, під ведучою підсистемою розуміють ту підсистему в якій виконується найбільший обсяг робіт, створюється найбільша додаткова вартість, в яку зведено найбільшу частку обладнання системи або найважливіші стадії виробничого процесу.

Виходячи з визначення ведучої підсистеми можна зробити кілька висновків:

1. ведучими можуть бути тільки основні підсистеми (цехи, дільниці тощо), тоді як допоміжні, обслуговуючи підсистеми (ремонті, інструментальні, енергетичні тощо) не можуть бути ведучими і, відповідно, не можуть визначати виробничу потужність відповідної системи;

2. визначення ведучої підсистеми з кількох основних підсистем можливо в разі, коли лише одна з підсистем задовольняє всім вимогам для визначення неї ведучою підсистемою.

В разі, коли кілька підсистем частково або повністю задовольняють вимогам до визнання їх ведучою підсистемою, виробнича потужність системи буде дорівнювати виробничій потужності тієї підсистеми яка має найменшу пропускну спроможність (найменшу виробничу потужність). Та підсистема, яка має найменшу виробничу потужність (пропускну спроможність), називається «вузьким місцем» системи. При цьому, в разі коли тільки одна підсистема відповідає вимогам до визнання неї ведучою, «вузьким місцем» системи буде та підсистема, яка має пропускну спроможність (виробничу потужність) меншу за пропускну спроможність (виробничу потужність) ведучої підсистеми. В разі, коли кілька підсистем частково або повністю задовольняють вимогам до визнання їх ведучою підсистемою, «вузьким місцем» системи буде та підсистема, яка має найменшу пропускну спроможність (виробничу потужність).

З метою виявлення «вузьких місць» окремих систем проводиться аналіз відповідності пропускної спроможності підсистем, які входять в систему за допомогою розрахунку коефіцієнта сопряженності (Кс), який розраховується відношенням виробничої потужності (пропускної спроможності) кожної окремої підсистеми (П1) до виробничої потужності (пропускної спроможності) ведучої підсистеми (П2):

Кс = П1 / П2 . (5.21)

 

При цьому, необхідно мати на увазі, що одиниці виміру виробничої потужності (пропускної спроможності) підсистем між якими розраховується коефіцієнт сопряженності мають бути однаковими.

Якщо коефіцієнт сопряженності менший за 1, це означає що підсистема з виробничою потужністю П1 є «вузьким місцем» для даної системи. І навпаки, якщо коефіцієнт спряженості більший за 1, це означає що підсистема з виробничою потужністю П1 не є «вузьким місцем» для даної системи.

Приклад:

 

 

Для підсистем які є «вузьким місцем» системи розробляються відповідні заходи з метою збільшення їх виробничої потужності (пропускної спроможності) в плановому періоді. Особливо важливим процес «розширення вузьких місць» є для підприємств які мають великий ступінь використання своїх виробничих потужностей, тобто для тих підприємств, у яких обсяги виробництва продукції наближуються до розміру їх виробничої потужності.

Тема 6. Планування матеріально-технічного забезпечення







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.