 |
|
Фактор зміни обсягу виробництва
Економія чисельності за рахунок зміни обсягу виробництва:
, (7.13)
де Чб ум-пост – чисельність умовно-постійного персоналу (зайнятого в управлінні та обслуговуванні) у базовому році;
ΔQ – приріст обсягу виробництва у плановому році, %
ΔЧ ум-пост – приріст чисельності умовно-постійного персоналу у плановому році, %.
3. Розрахунок загальної економії за рахунок дії техніко-економічних факторів:
, (7.14)
де Еі – економія за рахунок впровадження і-го фактору.
4. Визначення планової чисельності робітників:
, (7.15)
5. Визначення планового зростання продуктивності праці (%) за рахунок дії техніко-економічних факторів:
, (7.16)
Приріст продуктивності праці можливо розрахувати також по кожному окремому фактору. Для цього у формулу замість загальної економії необхідно підставити економію за обраним фактором.
6. Визначення приросту обсягу виробництва (%) за рахунок підвищення продуктивності праці:
, (7.17)
де ΔQп - % приросту обсягу виробленої продукції за рахунок підвищення продуктивності праці;
ΔЧ – приріст чисельності робітників, %;
ΔQ – приріст обсягу виробництва, %.
Приклад:
3. На підприємстві чисельність робітників визначається та планується за категоріями, а у кожній категорії за професіями, спеціальностями та кваліфікації.
Чисельність основних робітників може бути розрахована на підставі виробітку або трудомісткості.
1). За виробітком чисельність основних робочих розраховується за наступною формулою:
, (7.18)
де Q – обсяг виробничої програми підприємства;
Впл – часовий виробіток планового року одного робочого;
Феф – ефективний (корисний) фонд часу за рік одного робочого;
Квн – коефіцієнт виконання норм.
2). За трудомісткістю чисельність основних робітників розраховується:
, (7.19)
де Твп – трудомісткість виробничої програми підприємства.
3). Чисельність основних робітників на автоматизованих та апаратних виробництвах розраховується за нормами обслуговування.
, (7.20)
де З – кількість змін;
Но – норма обслуговування на одного робітника;
О – кількість обладнання у плановому періоді;
Кяв – коефіцієнт приведення явочної чисельності до облікової.
4). Чисельність основних робітників при бригадному обслуговуванні можна визначити:
, (7.21)
Чисельність допоміжних робітників розраховується цим аж методами що й основних.
Чисельність керівників та спеціалістів (ІТП)визначається на основі штатних розписів та згідно нормативів, що розраховуються на підставі наукових досліджень та з урахуванням практичних особливостей підприємства. Так на одного керівника нижчої ланки припадає у середньому 25 робітників, середньої – 10 спеціалістів, вищої – 6-8 керівників середньої ланки.
Планування чисельності молодшого обслуговуючого персоналу (МОП) здійснюється за нормами обслуговування або за кількістю точок обслуговування.
Чисельність воєнізованої охорони визначається з урахуванням числа постів, змін чергування, режиму роботи.
Загальну чисельність ПВП необхідно визначати на основі повної трудомісткості виробничої програми, яка складається з трудомісткості безпосередньо виконання виробничої програми та трудомісткості обслуговуючих робіт та управління (умовно-постійний персонал) з врахуванням економії чисельності персоналу за рахунок впливу техніко-економічних факторів.
, (7.22)
Після визначення планової чисельності та структури персоналу складається баланс робочої сили і визначається додаткова потреба по кожній категорії персоналу. Додаткова потреба у персоналі (Чдод) розраховується за формулою:
, (7.23)
Визначення додаткової потреби у персоналі та шляхів її забезпечення є основою для планування комплектування та підготовки кадрів.
Якщо є додаткова потреба, то розробляються програми набору робітників на ринку праці, або через систему підготовки робітників у відповідних навчальних закладах та підприємствах.
Якщо розрахунки показали, що на підприємстві є надлишок персоналу, то його ліквідація здійснюється за рахунок:
зупинки прийому на роботу;
зупинки тимчасових трудових договорів;
ліквідації сумісництва;
дострокового виходу на пенсію;
першочергового скорочення пенсіонерів.
В разі надлишку робочої сили й необхідності скорочення персоналу необхідно передбачити можливе працевлаштування по інших підрозділах, або ін-ти міри соціального захисту (вихідні посібники, перепідготовка, підвищення кваліфікації та ін.).
4. На чисельність персоналу суттєво впливає використання робочого часу на підприємстві. Повну інформацію з цього питання несе в собі спеціальний документ, який носить назву – баланс робочого часу, який може бути розроблений для ділянки, цеху та підприємства в цілому.
Плановий баланс робочого часу одного робітника розраховується таким чином:
1. Визначається середнє число робочих днів у році.
2. Визначається середня тривалість робочого дня.
3. Визначається ефективний (корисний) фонд часу одного робітника у годинах.
Приклад:
5. Планування оплати праці містить установлення фонду оплати та рівня середньої заробітної платні по кожній категорії працюючих, ощадливому використанні грошів та по підприємству в цілому..
Механізм планування оплати праці повинен виконувати рішення наступних задач:
- відтворення робочої сили;
- розробку стимулів для підвищення кількості та якості праці в розрахунковому періоді;
- стислий зв’язок між обсягом виробництва та сумою коштів, спрямованих на оплату праці;
- забезпечення росту середньої заробітної платні і якості життя робітників підприємства;
- забезпечення раціонального співвідношення в оплаті праці працюючих різних категорій;
- скорочення плинності кадрів.
Плановий фонд оплати праці – це сума коштів необхідних для оплати праці робітників підприємства у відповідності до установленого плану виробництва і державним вимогам щодо оплати праці. До фонду входять основна та додаткова заробітна платня. Основна – це безпосередньо оплата за виконання необхідного обсягу робіт. До неї відносять відрядний розцінок, тарифні ставки, посадові оклади, а також доплати встановленні чинним законодавством (у вигляді вартості продукції, що видається у порядку натуральної оплати, якщо це передбачено колективним договором). Додаткова заробітна платня визначається кінцевим результатом діяльності підприємства і виступає у формі премій, винагород, заохочувальних та компенсаційних виплат, а також доплат у розмірах передбачених чинним законодавством (відпустки, оплата невідпрацьованого часу у разі виконання державних, або громадських обов’язків).
При плануванні розраховують часовий, денний та місячний (річний) фонди оплати праці, які різняться між собою по складу за елементами (див. мал. 1).
Укрупнено плановий фонд заробітної платні можна розрахувати таким чином:
, (7.24)
де ФЗПб – фонд заробітної плати в базисному році;
Ко – коефіцієнт зміни розміру середньої заробітної плати на підприємстві;
ЗПпл – середня заробітна платня по підприємству у плановому році.
Існує декілька методів планування фонду заробітної плати. Для більш стислої ув’язки обсягу виробництва й оплати праці використовують нормативний метод:
, (7.25)
де Нзп – норматив витрат заробітної платні на 1000 грн. продукції з ПДВ:
, (7.26)
де ΔЗПпл – темп приросту заробітної платні у плановому році, %;
ΔППпл – темп приросту продуктивності праці в плановому періоді, %.
Витрати на оплату праці складаються з:
- фонду основної заробітної плати;
- фонду додаткової заробітної плати;
- інші заохочування та компенсаційні витрати.
Також витрати на оплату праці розподіляються на (рис. 7.1.):
- тарифний фонд заробітної плати;
- годинний фонд заробітної плати;
- денний фонд заробітної плати;
- річний (місячний)фонд заробітної плати.
| Тарифний ФЗП | Оплата за тарифними ставками, відрядними розцінками | |||
| Годинний ФЗП | Погодинні доплати | Премії | ||
| За роботу у нічний час | ||||
| Незвільненим від основних функцій бригадирам | ||||
| За навчання учнів | ||||
| За роботу в шкідливих і важких умовах | ||||
| Денний ФЗП | Поденні доплати (за цілогодинні простої) | Доплати підліткам за скорочений робочий день | ||
| Доплати жінкам які годують дітей до 1,5 років за скорочений робочий день | ||||
| Місячний (річний) ФЗП | Доплати до місяця, року (за цілоденні простої) | Чергові відпустки | ||
| Відпустки на навчання | ||||
| Виконання громадських обов’язків | ||||
| Підвищення кваліфікації | ||||
| Доплата за вислугу років | ||||
| Виплата вихідної допомоги |
Рис. 7.1 Склад планового ФЗП робітників
Плановий фонд оплати праці працівників, що оплачуються за окладами (керівники, спеціалісти, службовці) – ФЗПупр – розраховується за формулою:
, (7.27)
де Окі – посадовий оклад і-ой групи працівників;
Чупрі – чисельність групи, що получають і-ий оклад;
м – кількість місяців, що буде відпрацьоване.
Рівень динаміки матеріального добробуту працівників характеризує середня заробітна плата. Планова середньорічна заробітна плата визначається:
, (7.28)
де ФЗПпл(р) – річний фонд оплати труда працівників;
Чпл(р) – середньооблікова річна чисельність.
Також розраховуються середньоденна та середньогодинна заробітна плата:
та (7.29)
, (7.30)
де ФЗПпл(д), ФЗПпл(г) – денний або годинний фонд оплати труда працівників за рік;
Д – кількість робочих днів;
tсм – тривалість зміни у плановому році.
Приклад:
При плануванні заробітної плати необхідно забезпечити наступні вимоги – випередження зростання продуктивності праці в порівнянні зі зростанням середньої заробітної платні. Співвідношення темпів визначають індексним методом.
, (7.31)
де Іпп, Ізп – відповідно індекси росту продуктивності праці та заробітної плати.
З метою управління та вдосконалення витрат на оплату праці їх доцільно поділяти на змінну та постійну частини. Це дозволить контролювати використання заробітної плати, визначати вплив обсягу виробництва, структури виробництва, питому трудомісткість і рівень оплати праці на нормо годину змінної частини заробітної плати.
Тема 8. Планування витрат підприємства
1. Мета, завдання та зміст плану витрат на виробництво продукції.
1.У вітчизняній економічній науці, частіш за все вживається термін собівартість продукції (робіт, послуг) під яким розуміють виражені у вартісній формі витрати підприємства на її виробництво і реалізацію. Таким чином, собівартість це персоніфіковані витрати, пов’язані з результатом діяльності.
В закордонній літературі замість терміну «собівартість продукції» вживається термін «валові витрати», під якими розуміється сума постійних та змінних витрат. На практиці, в економічній літературі і нормативних документах застосовується термін «витрати» - витрати підприємства, пов’язані з виконанням господарської діяльності.
Собівартість продукції підприємства є одним з головних результатів діяльності підприємства, а також головним фактором, що впливає на досягнення суб’єктивної мети підприємства – отримання прибутку.
В залежності від повноти включаємих витрат розрізняють:
1. технологічну собівартість – витрати на сировину, основні, допоміжні матеріали, комплектуючі вироби, паливо, енергію, заробітну плату з нарахуваннями, витрати на утримання та експлуатацію устаткування, тобто всі прямі витрати, пов’язані з виготовленням продукції;
2. виробничу собівартість – розраховується додаванням технологічної собівартості та витрат, пов’язаних з управлінням, створенням умов та обслуговуванням виробничих підрозділів, тобто частини скісних (непрямих) витрат;
3. повну собівартість продукції – розраховується додаванням виробничої собівартості та тієї частини скісних (непрямих), постійних витрат, які не були включені в виробничу собівартість.
В бухгалтерському обліку передбачається розрахунок лише виробничої собівартості продукції. Склад витрат, що формують виробничу собівартість продукції при цьому, регламентується нормативним документом – «Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку «Витрати».
В залежності від видів показників продукції підприємства, витрати (собівартість) поділяють на:
- собівартість товарної продукції;
- собівартість валової продукції;
- собівартість реалізованої продукції.
Мета планування витрат (собівартості) – оптимізація витрат та забезпечення раціонального використання ресурсів підприємства, необхідного розміру прибутку та рентабельності. Планування витрат передбачає систему взаємопов’язаних в часі і просторі, узгоджених з метою і ресурсами заходів та дій, спрямованих на отримання максимального прибутку внаслідок реалізації підприємницької ідеї.
Для розробки плану витрат використовують наступні дані:
- планові обсяги виробництва в натуральному виражені;
- норми витрат матеріальних ресурсів;
- договори на поставку матеріальних ресурсів;
- договори на поставку виготовленої продукції;
- норми витрат праці, чисельності, умови оплати праці;
- економічні нормативи (норми амортизації, відрахування на соціальні потреби, податки тощо);
- плани організаційно технічних заходів, плани інвестиційних проектів.
Завданнями планування витрат є:
- розрахунок вартості ресурсів для виробництва продукції знаходження можливостей для виконання виробничої програми з найменшими витратами;
- визначення загальної величини витрат на виробництво;
- розрахунок собівартості виробництва кожного виду продукції, яка є нижнім рівнем її ціни;
- створення умов для визначення внутрішньо економічних відносин (організації оренди, форм оплати праці, стимулювання праці тощо).
Планування витрат підприємства передбачає розробку наступних документів:
- планові калькуляції на окремі види продукції;
- кошториси витрат;
- зведений план витрат підприємства;
- розрахунок зниження собівартості продукції за техніко-економічними чинниками.
Тема 9. Фінансове планування і контроль на підприємстві
1. Задачі фінансового планування на підприємстві
Планування грошових надходжень і витрат
3. Оперативне фінансове планування і контроль
1.Фінансовий план – це документ, що відображає об'єм надходжень і витрачання грошових коштів, що фіксує баланс доходів і напрям витрат підприємства, включаючи платежі до бюджету на плановий рік.
Фінансовий план є завершальним розділом техніко-економічного плану підприємства і покликаний узагальнити у вартісній формі матеріали всіх попередніх розділів. В даному розділі розглядаються питання фінансового забезпечення підприємства і найефективнішого використовування наявних грошових коштів. Фінансове планування – це безперервний процес, що передбачає формування і використання фінансових ресурсів.
До основних задач планування фінансів відносять забезпечення підприємства необхідними фінансовими ресурсами, визначення планових об'ємів необхідних грошових коштів і напрямів їх витрачання, встановлення і розвиток фінансових відносин з бюджетом, банками, страховими організаціями і іншими господарюючими об'єктами, дотримання інтересів акціонерів і інвесторів; виявлення шляхів найраціональнішого вкладення капіталу і резервів по його ефективному використанню; нарощування прибутку за рахунок раціонального використання грошових коштів і здійснення контролю за витрачанням грошових коштів і вкладеннями капіталу.
Ринкова економіка істотно змінила методологію фінансового планування, місце і роль фінансів в господарському механізмі управління підприємством. Посилилася їх стимулююча роль в підвищенні ефективності виробничо-господарської діяльності. Збільшився ризик при формуванні стратегії розвитку підприємства: працювати прибутково або стати банкротом. Тому ефективність використання фінансових ресурсів стала головним критерієм при виробленні стратегії і тактики ведення господарської діяльності, ухваленні інвестиційних рішень.
Провідним фінансовим планом в сучасних умовах є поточний план. Він розробляється на рік з розбиттям по кварталах (місяцях) і включає наступні планові документи:
· Річний баланс доходів і витрат;
· Оперативні фінансові плани (платіжний календар, касовий план, кредитна заявка).
Окремими документами можна виділити:
- план взаємостосунків з бюджетом, що включає платежі до бюджету (державний і місцевий) і бюджетного фінансування;
- план розподілу і використання прибутку підприємства.
При розробці фінансового плану використовуються планові розрахунки по всіх аспектах діяльності підприємства – виробничої, комерційної, інноваційної, інвестиційної, соціальної і екологічної. Тільки спираючись на них можна розрахувати загальний фінансовий результат і його складові в розрізі окремих видів діяльності, платежі до бюджету і позабюджетних фондів, величину резервних фондів, чистий прибуток, фінансові ресурси (з обліком додатково мобілізуємих на фінансовому ринку) і напрями їх використовування.
Основою для здійснення всіх фінансових розрахунків є планові об'єми продажів продукції підприємства, що розробляються в розділі «Виробнича програма підприємства».
2.План грошових надходжень і витрат ще називають планом грошових потоків (Кеш–фло), оскільки він відображає рух грошових коштів. План грошових потоків дозволяє визначити розмір грошових коштів від всіх видів діяльності, які повинні поступити на підприємство, і розмір необхідних платежів підприємства в розрізі окремих календарних періодів планового року.
Всі надходження і платежі відображаються в плані грошових потоків в періоди часу, відповідні конкретним планованим датам їх здійснення. При цьому враховуються умови реалізації продукції (в кредит, з авансовим платежем), а також умови формування виробничих запасів. Основна мета розробкицього документа полягає в забезпеченні постійної платоспроможності підприємства в кожному календарному періоді планового року.
План грошових надходжень і витрат включає всі види надходжень грошових коштів і їх витрат. В надходженнях враховуються:
· виручка від реалізації продукції;
· виручка від продажу активів підприємства;
· банківський кредит;
· доходи по банківських внесках;
· надходження грошових коштів в порядку цільового фінансування;
· інші плановані надходження грошових коштів.
Витрати грошових коштів включають:
· операційні витрати (за вирахуванням амортизаційних відрахувань);
· інвестиційні витрати (витрати на придбання активів);
· фінансові витрати (витрати на погашення основної суми боргу; відсотки за кредит; банківські внески, виплата дивідендів).
Якщо збут продукції буде пов'язаний з тривалим заморожуванням грошових коштів в розрахунках з покупцями, тобто в дебіторській заборгованості, то для підтримки ліквідності підприємства необхідно регулярно знаходити додаткові грошові кошти. Дані розрахунки мають особливе значення для підприємств з сезонним характером роботи, що має великі сезонні запаси сировини (наприклад, підприємств по переробці сільськогосподарської сировини), а також для підприємств, що реалізовують свою продукцію в кредит. На цих підприємствах слід обов'язково враховувати розрив (лаг) в часі оплати рахунків за матеріальні ресурси і часом надходження на розрахунковий рахунок грошей за продану продукцію.
План грошових надходжень і витрат необхідно розробляти на рік з розбиттям по місяцях. В таблиці 9.1 представлена зразкова форма даного документа, відповідна новим положенням бухгалтерського обліку.
Таблиця 9.1
План грошових надходжень і витрат
| Показники | Плановий рік | |||||
| всього | у тому числі по місяцях | |||||
| ..... | ||||||
| 1. Баланс грошових коштів на початок періоду | ||||||
| 2. Дохід (виручка) від реалізації продукції 3. Надходження від реалізація основних засобів і нематеріальних активів 4. Дивіденди і відсотки, одержувані по довгострокових фінансових інвестиціях 5. Фінансовий кредит 6. Об'єм додаткової емісії власних акцій (залучення додаткового пайового капіталу) 7. Надходження засобів в порядку безвідплатного цільового фінансування | ||||||
| 8. Всього надходжень | ||||||
| 10. Операційні витрати (без амортизаційних відрахувань) 11. Фінансові витрати 12. Податки 13. Капітальні вкладення (реальні інвестиції) 14. Фінансові інвестиції 15. Погашення заборгованості по кредитах | ||||||
| 16. Всього грошових платежів | ||||||
| 17. Баланс грошових коштів на кінець періоду |
Проте вимоги сучасного фінансового менеджменту зумовили необхідність подальшої модернізації структури плану грошових надходжень і витрат. В міжнародній практиці Кеш-фло розробляється в такій послідовності:
1. на першому етапі прогнозується надходження і витрачання грошових коштів по операційній діяльності підприємства і розраховується чистий грошовий потік (Кеш-фло) від даного виду діяльності;
2. на другому етапі розраховуються планові показники, надходження і витрачання грошових коштів по інвестиційній діяльності підприємства і величина чистого грошового потоку (Кеш-фло) від інвестиційної діяльності;
3. на третьому етапі розраховуються планові надходження і витрати по фінансовій діяльності підприємства, яка покликана забезпечити джерела зовнішнього фінансування його операційної і інвестиційної діяльності в майбутньому періоді, і розраховується чистий грошовий потік (Кеш-фло) від фінансової діяльності;
4. на четвертому етапі розраховується чистий грошовий потік (Кеш-фло) від всіх видів діяльності. Він дорівнює сумі чистих грошових потоків від операційної, інвестиційної і фінансової діяльності;
5. на п'ятому, завершальному, етапі розраховується залишок (баланс) грошових коштів на кінець періоду. Для його визначення необхідно до залишку грошових коштів на початок періоду додати величину чистого грошового потоку (Кеш-фло) від всіх видів діяльності підприємства за відповідний період.
Приклад:
3. Призначення і роль оперативних фінансових планів підприємства полягає у встановленні послідовності і термінів здійснення окремих фінансових операцій при проведенні раціональних способів маневрування грошовими ресурсами з метою отримання найбільшого економічного ефекту.
Оперативне фінансове планування включає складання і використання платіжного календаря, кредитної заявки, касового плану.
Платіжний календар служить інструментом оперативного управління грошовими потоками на підприємстві. Платіжний календар - це план раціональної організації оперативної фінансової діяльності, в якій взаємопов'язані по термінах використання всі джерела надходження грошових коштів з витратами на здійснення господарської діяльності підприємства.
Розробляється Платіжний календар на квартал з розподілом по місяцях, декадах і містить наступні розділи:
ü Надходження грошових коштів;
ü Платежі;
ü Перевищення платежів в порівнянні з надходженнями;
ü Перевищення надходжень над платежами;
ü Залишок грошових коштів на початок планового періоду;
ü Залишок грошових коштів на кінець планового періоду.
Зміст платіжного календаря представлений у таблиці 9.2.
Якщо надходження грошових коштів перевищує платежі, то це свідчить про фінансову стійкість підприємства. Інакше підприємству необхідно знаходити шляхи поліпшення фінансового стану. До них відноситься: відмова від витрат, які не є першочерговими, перенесення термінів розрахунків з іншими підприємствами за домовленістю, отримання кредитів, мобілізація внутрішніх резервів. Якщо підприємство не в змозі залучити додаткові грошові кошти для покриття платежів, то виникає необхідність оголосити про неплатоспроможність.
Таблиця 9.2
Платіжний календар на ______________ місяць
| Показатели | Плановий місяць | ||
| в т.ч. по декадах | |||
| Надходження грошових коштів: | |||
| Дохід (виторг) від реалізації продукції | |||
| Дохід від реалізації активів | |||
| Надходження грошових коштів від позареалізаційних операцій | |||
| Погашення дебіторської заборгованості | |||
| Одержання авансів від покупців | |||
| Отримані орендні платежі | |||
| Одержання короткострокових кредитів | |||
| Цільові надходження | |||
| Інші надходження | |||
| Усього надходжень | |||
| Платежі: | |||
| Необхідні потреби | |||
| Зарплата та нарахування на неї | |||
| Платежі в бюджет: | |||
| - ПДВ | |||
| - Акциз | |||
| - Податок на прибуток | |||
| - плата за землю | |||
| - інші податки й платежі | |||
| Відрахування в позабюджетні фонди | |||
| Оплата рахунків постачальників | |||
| Погашення кредиторської заборгованості | |||
| Оплата рахунків підрядників | |||
| Погашення кредитів | |||
| Оплата % за кредит | |||
| Орендна плата | |||
| Оплата дивідендів | |||
| Інші платежі | |||
| Усього виплат | |||
| Перевищення надходжень над платежами | |||
| Перевищення платежів над надходженнями |
На етапі оперативного фінансового планування складається кредитний план (кредитна заявка) – документ, якому підприємство обґрунтовує потребу в банківському кредиті. Він оформляється на підставі попередніх розрахунків потреби в кредитних засобах, обґрунтовуванні ефективності заходів. Сума погашення кредиту складається з суми основного боргу (кредиту) і оплати % за його використовування.
Касовий план – це план, який відображає оборот наявних грошових коштів, надходження і виплати готівки через касу підприємства. Касовий план характеризує забезпеченість підприємства грошовими коштами у касі, характеризуючи його платоспроможність.
Касовий план складається з 4-х розділів:
ü Надходження готівки;
ü Виплата готівки;
ü Розрахунок заробітної платні працівників підприємства;
ü Терміни виплати заробітної платні.
На підприємстві здійснюється оперативний облік руху і використання грошових коштів відповідно до їх цільового призначення.
Тема 10. Планування технічного та організаційного розвитку підприємства
Планування технічного та організаційного розвитку підприємства, його склад та етапи розробки.