 |
|
Корекційна робота зі сліпими та слабозорими дошкільниками.
Робота логопеда з дітьми з вадами зору вимагає знань в галузі офтальмології, тифлопедагогіки, володіння відповідними прийомами навчання, застосування засобів наочності. Логопед у спеціальному дошкільному закладі коригує вимовну сторону мовлення, розвиває мовлення, пізнавальну діяльність і активізує рухову сферу дитини. В системі занять здійснюється комплексний підхід до корекції порушення розвитку дітей силами логопеда, тифлопедагога, ортоптіста, психолога, вихователя і ряду інших фахівців. Це забезпечує активізацію збережених аналізаторів, розвиток пропріоцептивної чутливості в дітей із порушеннями сенсорної сфери.
Корекційну спрямованість логопедичних занять визначають:
1. Використання спеціальної наочності, великої фронтальної (до 15-20 см) і диференційованої індивідуальної (від 1 до 5 см); використання фонів, поліпшують зорове сприйняття при демонстрації об'єктів; переважання посібників червоного, помаранчевого, жовтого кольору, підставок, що дозволяють розглядати об'єкти в вертикальному положенні;
2. Вибір методів і прийомів з урахуванням не тільки вікових та індивідуальних можливостей, але і стану зорових функцій, рівня розвитку сприйняття, періоду лікування. Швидка стомлюваність дітей вимагає зміни діяльності. Як обов'язкова частина будь-якого заняття вводяться фізкультхвилинки;
3. Індивідуальний і диференційований підхід з урахуванням рекомендацій тифлопедагога, рівня розвитку і можливостей дитини. В індивідуальній роботі необхідно враховувати гостроту зору і в залежності від цього можливості дитини, швидкість входження в контакт у процесі навчання, темп виконання завдання, реакцію на оцінку діяльності, стійкість уваги;
4. Створення умов для кращого зорового сприйняття при проведенні фронтальних занять з дітьми, розміщення наочного матеріалу на тлі інших об'єктів. Слід розсаджувати дітей якомога ближче до даного об'єкту, використовувати індивідуальну наочність для дітей з низькою гостротою зору.
Розміщувати на дошці предмети розміром від 10 до 15 см в кількості не більше 8-10 шт., А об'єкти розміром 20-25 см - не більше 5 шт. одночасно. Розміщувати об'єкти слід так, щоб вони не зливалися в єдину лінію або пляма, а виділялися і могли бути розглянуті окремо;
5. Умови для повного і точного сприйняття демонстрованого об'єкта:
• вибір адекватного фону;
• вибір оптимального кольору;
• постійне використання указки для уточнення;
• дитина з оклюзією знаходиться при показі біля дошки з боку відкритого ока;
• педагог знаходиться біля дошки праворуч, обов'язково обличчям до дітей;
• об'єкти на картині мають чіткий контур;
• безперервна зорове навантаження складає не більше 10 хв.
Найважливішою ланкою всієї системи корекційної роботи є ігрова діяльність: ігри та вправи, що сприяють розвитку слухового уваги; адаптовані дидактичні ігри та посібники (малюнки з чітким контуром, обов'язково в рамці).
При організації логопедичної роботи вирішуються і спеціальні завдання дошкільного закладу для дітей з порушеннями зору:
• збагачення зорових уявлень (малюнки предметів);
• розвиток зорово-рухової координації (усі завдання на з'єднання);
• розвиток слухової уваги (орієнтування на звукові властивості предмета);
• стимуляція зорово-пізнавальної активності;
• включення в предметно-практичну діяльність розумових операцій (диференціювання голосних і приголосних, звукобуквенний аналіз слова);
• розвиток зорового сприйняття в єдності з розвитком несенсорним психічних функцій (уваги, пам'яті, мислення, мовлення).
Навчання грамоті дітей з порушеннями зору проводиться також звуковим аналітико-синтетичним методом і визначає роботу з основними елементами мовлення (речення - слово - склад - звук). Однак ця робота має яскраво виражену корекційну спрямованість. Діти не тільки вчаться читання та письма, але і в процесі бесід, спостережень, екскурсій отримують «живі» враження про навколишню дійсність, збагачують їх словник і мовлення в цілому.
Важливою частиною роботи логопеда є підготовка дітей до навчання грамоті, що включає наступні завдання:
• розвиток інтересу до занять;
• уточнення і розширення уявлень про навколишній світ, розвиток мовлення;
• виправлення недоліків слухового сприйняття, виховання фонематичного слуху;
• зміцнення м'язів артикуляційного апарату, розвиток навичок чіткого артикулювання звуків;
• розвиток зорового сприйняття і просторового орієнтування;• координація дрібних м'язів кисті руки.
Формування навичок звукового аналізу починається з уміння розрізняти немовленнєві звуки (шум машини, шурхіт листя, шум вітру). Надалі переходять до аналізу мовлення. Виділення першого і останнього звуку, розрізнення голосних і приголосних звуків, виховання фонематичного слуху тісно пов'язане з розвитком артикуляційного апарату, так як чіткість кінестетичних подразнень, їх сила створюють сприятливі умови для поліпшення звукового аналізу. Неправильна звуковимова, змішання звуків в значній мірі затримують виникнення артикуляційних образів у корі головного мозку.
Щоденне проведення артикуляційної гімнастики, вправи м'язів артикуляційного апарату, виправлення вимови, правильне гучне проголошення звуків, складів, слів, заучування віршів на певний звук створюють основу для подолання порушення мовлення.
Робота з дітьми з розвитку зорово-просторових сприймань спрямована на формування зорової пам'яті, вміння виділяти частини предмета, порівнювати два предмети, розташовувати предмети в певному порядку, послідовно переводити погляд при називанні предметів зліва направо.
На індивідуальних заняттях дітей вчать послідовно називати картинки, викладати їх в ряд зліва направо, переходячи на нижній ряд повертати погляд на першу картинку ліворуч.
У багатьох посібниках з автоматизації звуків картинки розташовані рядами, логопед допомагає дитині знайти і назвати потрібну картинку, показує її указкою.
Для підготовки до навчання грамоті слабозорими дітьми потрібно вміти робити складовий і звуковий аналіз. Розподіл слів на склади супроводжується відбиванням такту рукою.
Щоб максимально полегшити дітям розуміння і засвоєння навчального матеріалу, використовуються традиційні кольорові символи для позначення звуків: червоний - голосний звук, синій - твердий приголосний, зелений - м'який приголосний.