 |
|
Поняття податків, ознаки податків і їх місце в доходах державного бюджету
Пода́тки — це встановлені вищим органом законодавчої влади обов'язкові платежі, які сплачують фізичні та юридичні особи до бюджету у розмірах і у термінах, передбачених законодавством.
Основні поняття
Суб'єкт оподаткування — юридична або фізична особа, яка зобов'язана згідно з чинним законодавством сплачувати відповідні податки або платежі.
Доцільно провести чітке розмежування у чинному фіскально-бюджетному законодавстві між визначенням категорії «платник» податку з поняттям «суб'єкт» оподаткування, які значною мірою ототожнюються, конкретизувавши їх в податковому законодавстві:
1. платник податку — юридична чи фізична особа, яка володіє певним майном або отримує відповідні доходи і безпосередньо зобов'язана сплачувати податки до бюджетів різних рівнів. Платник здебільшого є транзитною, посередницькою ланкою під час проходження доходів. Він не стільки сплачує податки до бюджету, скільки перераховує туди частину отриманих коштів від покупця;
2. суб'єкт оподаткування — один із учасників податкового процесу, який в межах своєї компетенції здійснює певні податкові процедури: держава в особі парламенту приймає податкові закони з питань оподаткування; органи податкової служби впроваджують це законодавство у фіскальну практику; платники податків виконують покладені на них податкові зобов'язання;
3. носій податку — кінцевий споживач матеріальних благ; особа, яка виступила реальним платником нагромаджених на всіх стадіях товаропросування податків.
Об'єкт оподаткування — обігові кошти з продажу продукції, товарів, робіт і надання послуг.
Податкова ставка — розмір податку на одиницю оподаткування, встановлений в законодавчому порядку.
В залежності від методів встановлення розрізняють:
· універсальні ставки
· диференційовані ставки
За методом побудови:
· абсолютні — вказана сума
· відносні — у % (постійні, прогресивні, регресивні)
Одиниця оподаткування — одиниця виміру об'єкта господарювання.
Податковий період — період часу, за який відбувається сплата податку
Податкова система — сукупність податків і зборів, механізмів і способів розрахунку та сплати, а також суб'єктів податкової роботи, які забезпечують адміністрування і надходження податків і зборів до бюджету та інших державних цільових фондів. Система оподаткування — система форм і методів стягнення різних форм податків з юридичних та фізичних осіб
Характерними ознаками податків за якими їх відрізняють від податкових платежів, є, по-перше, -імперативність(розпорядження платнику податків з боку держави або вимога обов'язковості податкового платежу). При невиконанні зобов'язання застосовуються відповідні санкції.
По-друге, зміна власника.Зокрема, через податки частка приватної власності (у грошовій формі) стає державною або муніципальною, утворюючи таким "відчуженням" бюджетний фонд.
По-третє, безповоротність(податкові платежі знеособлюються і не повертаються конкретному платнику) і безоплатність (платник не одержує за податки, що сплачує, ніяких матеріальних, господарських або інших винагород). Ця ознака відділяє податки і збори від мита. Платник останніх одержує права на здійснення яких-небудь господарських операцій (наприклад, на ввезення або вивіз товарів через митну межу).
7. Поняття прямих і непрямих податків. Особливості правового регулювання.
Загалом, податки діляться на прямі, тобто ті податки, які стягуються з економічних агентів за доходи від факторів виробництва[2] й непрямі, тобто податки на товари й послуги, що складаються в самій ціні на предмети споживання[2]. Прямими податками можна назвати такі, як податок на доходи фізичних осіб,податок на прибуток і подібні[2]. До непрямих податків належать податок на додану вартість, акцизи й інші[2].
Значення цих термінів може вживатися в різних контекстах, що може іноді призводити до плутанини. Економічне визначення, дане Аткінсоном, говорить, що «… прямі податки можуть бути пристосовані до індивідуальних особливостей платника податків, у той час як непрямі податки стягуються за операціями, незалежно від обставин покупець або продавець»[5]. Юридичні визначення часто відрізняються від економічного.
В Україні:
прямі — податки, що стягуються безпосередньо з доходів і майна платника податків. До прямих податків належать прибутковий податок з фізичних осіб, податок на прибуток, податок на майно.непрямі — податки на товари й послуги, установлювані центральними й місцевими органами влади у вигляді надбавок до ціни товарів або тарифу на послуги й незалежні від доходів платників податків. Виробники й продавці виступають у ролі збирачів непрямих податків, уповноважених на те державою, а покупець стає платником непрямого податку. Найпоширеніші непрямі податки у вигляді акцизів, податку із продажів, мит, митних зборів
Податковим правовідносинам властиві загальні характерні риси, що притаманні будь-яким іншим правовим відносинам. Водночас правовідносини кожної галузі права мають власну неповторну специфіку. Так, найголовніша особливість фінансових, у тому числі й податкових, правовідносин полягає у тому, що вони виникають у процесі фінансової діяльності держави. Важливою галузевою особливістю фінансових правовідносин, зокрема податкових, є також те, що однією зі сторін завжди виступає держава.
8.Податкові правовідносини, їх основні особливості. Виникнення, зміна і
припинення податкових правовідносин.
Податкові правовідносин — організаційно-майнові суспільні відносини, які складаються між державою/територіальною громадою та платниками податківй іншими особами з приводу встановлення, введення і справляння в дохід держави (територіальної громади) податкових платежів, здійснення податкового контролю та притягнення до відповідальності за вчинення податкового правопорушення.
Податкові правовідносини, маючи комплексний і багатоаспектний характер, виникають на основі норм податкового права, як форма їх реалізації, носять владний характер, виражають публічні інтереси, які тісно переплетені з приватними інтересами, складаються і розвиваються в сфері податкової діяльності держави та територіальних громад. Однією з сторін в податкових правовідносинах завжди є публічний суб’єкт (держава чи територіальна громада безпосередньо, або в особі уповноважених органів). Саме ці риси податкових правовідносин дозволяють характеризувати їх як публічно-правові відносини зі всіма особливостями, які властиві публічним правовідносинам.
Обов'язковим елементом характеристики податкових правовідносин є підстави їх виникнення. Податкові правовідносини виникають, змінюються, припиняються і реалізуються на підставі певного комплексу різних за змістом взаємозалежних юридичних явищ, взаємодія яких припускає розвиток правовідносин. Податкові правовідносини можуть змінюватися під впливом:
а) нормативних основ, за яких норми права регулюють сферу податкових правовідносин;
б) правосуб'єктних основ, що характеризують здатність особи до участі у правовідносинах (досягнення віку тощо);
в) фактичних основ — власне основ виникнення, зміни чи припинення податкових правовідносин, що базуються на юридичних фактах.
Класифікувати юридичні факти можна за різними підставами.
За юридичними результатами:
1) правовстановлюючі — юридичні факти, з якими норми права пов’язують виникнення податкових правовідносин;
2) правозмінюючі — юридичні факти, з якими норми права пов’язують зміну податкових правовідносин;
3) правоприпиняючі — юридичні факти, з наявністю яких норми права пов’язують припинення податкових правовідносин.
Той самий факт може спричинити кілька юридичних наслідків. Наприклад, смерть одночасно є причиною припинення правовідносин зі сплати податків і причиною виникнення правовідносин зі сплати податку на майно, що переходить у порядку спадкування чи дарування.
За вольовою ознакою:
1) дії — юридичні факти, що є результатом вольової поведінки людей, результатом волевиявлення особи. Вони можуть виступати у формі:
а) правомірних дій — дій, що відбуваються відповідно до вимог податкових норм або норм, що не суперечать їм;
б) неправомірних дій — дій, що порушують вимоги закону і не відповідають приписам правових норм. На підставі правових норм приймаються індивідуальні податкові акти як правомірні юридичні дії, спрямовані на виникнення, зміну чи припинення конкретних податкових правовідносин;