 |
|
Спеціальні урядові органи США, що регулюють рекламу
1. Федеральна торгова комісія (FTC) заснована в 1914 р. за постановою Конгресу США
Головний федеральний орган, керує рекламною індустрією. Регулює кредитування, маркування, упакування, гарантії і рекламу
2. Управління з контролю якості харчових продуктів і медикаментів (FDA)
Регулює упаковку, маркування та виробництво продуктів харчування і ліків
3. Федеральна комісія зв'язку (FCC)
Регулює рекламу на радіо- і тб-станціях і в Інтернеті
4. Поштове відомство США
Контролює рекламу шляхом перегляду матеріалів, що надсилаються поштою
5. Бюро з контролю торгівлі алкогольними напоями, тютюном, і вогнепальною зброєю (ATF)
Підрозділ Казначейства, яке регулює рекламу алкогольних напоїв
6. Патентне відомство США
Спостерігає за реєстрацією торгових марок з метою захисту їх від конкурентів
7. Бібліотека Конгресу
Забезпечує контроль захисту авторських прав.
4.
Держави, розташовані на території колишнього СРСР, мають незначний досвід регулювання реклами. Багато законів про рекламу були прийняті тут у середині 90-х років на підставі Федерального закону Російської Федерації «Про рекламу» 1995 р.
До загальних вимог до реклами в країнах колишнього СРСР відноситься обов’язковість її розповсюдження державною мовою. Специфіку також мають встановлені вимоги до реклами окремих товарів, послуг, деяких способів розповсюдження реклами.
Наприклад, Закон Естонської Республіки «Про рекламу» (1997) забороняє непристойну рекламу (стаття 5).
Непристойна реклама − реклама, яка суперечить добропорядним манерам і звичкам, що провокує незаконне поводження, порушення загального морального кодексу або містить такі дії. Реклама вважається непристойною, зокрема, якщо вона:
• представляє, провокує або підтримує дискримінацію нації, раси, кольору шкіри, статі, віку, мови, походження, релігії, політичних або інших переконань, або щодо фінансового або соціального статусу, або за іншими обставинами;
• породжує насильницьке поведінку або заохочує застосування насильства для досягнення мети або при виборі засобів для досягнення мети;
• знецінює законослухняне поведінку або виправдовує пряме або непряме порушення закону як засіб досягнення мети;
• заснована на забобонах, марновірстві, страху або жалості і співчуття суспільства;
• містить візуальне або словесне вираження статевого акту, недоречну наготу або антисоціальна сексуальна поведінка;
• представляє неправдиву інформацію про іншу особу або його продукцію, послуги або інших обставин.
Закон України «Про рекламу» (2006) забороняє види діяльності з рекламування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, знаків для товарів і послуг, інших об’єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються алкогольні напої та тютюнові вироби:
• спонсорство заходів, призначених переважно для осіб віком до 18 років, з використанням знаків для товарів і послуг, інших об’єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються алкогольні напої та тютюнові вироби;
• поширення і продаж будь-яких товарів з використанням знаків для товарів і послуг, інших об’єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються тютюнові вироби та алкогольні напої, особам до 18 років.
Реклама тютюнових виробів та алкогольних напоїв в Україні, а також знаків для товарів і послуг, інших об’єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються дані вироби та напої, повинна супроводжуватися текстами попередження такого змісту: "Куріння може викликати захворювання на рак", "Надмірне вживання алкоголю шкідливо для вашого здоров’я ». Кожному попередженню має бути відведено не менше 15 відсотків площі (обсягу) всієї реклами. Колір тексту попередження має бути контрастним щодо кольору фону попередження.
Закон Республіки Казахстан «Про рекламу» (2003) встановлює, що реклама не повинна використовуватися для пропаганди чи агітації насильницької зміни конституційного ладу, порушення територіальної цілісності Республіки Казахстан, підриву національної безпеки, війни, соціальної, расової, національної, релігійної, статевого, станового і родового переваги, культу жорстокості та насильства, порнографії, а також поширення відомостей, що становлять державні секрети Республіки Казахстан та інші охоронювані законом таємниці, не повинна спонукати громадян до насильства, жорстокості, агресії, порушувати паніку, а також до іншого протиправному дії (бездіяльності).
Закон Республіки Узбекистан «Про рекламу» (1998) висуває особливі вимоги до реклами на телебаченні та радіо. Ведучі, диктори та інші учасники телепередачі за межами часу, відведеного для реклами, не мають права спеціально демонструвати продукцію або характеризувати її споживчі якості як прямо, так і опосередковано. Працівникам телебачення і радіо забороняється займатися рекламою під виглядом інформації: вказувати реквізити виробника продукції, адресу, контактний телефон, комерційні ознаки продукції.
У цілому закони, що регулюють рекламну діяльність у країнах СНД, за своєю структурою, засобів та методів правового регулювання відповідають Федеральному закону Російської Федерації «Про рекламу» 1995 р.
Важливим документом, що свідчить про спробу уніфікації законодавства та об’єднання зусиль у сфері правового регулювання реклами, є Угода про співробітництво країн − учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері регулювання рекламної діяльності (схвалено Постановою Верховної Ради України від 18 грудня 2003 р. № 756).
Цілями угоди проголошені:
• активізація торгових зв’язків між країнами − учасницями СНД;
• проведення узгодженої антимонопольної політики;
• співробітництво у сфері захисту прав споживачів;
• розвиток рекламної діяльності;
• забезпечення інтересів підприємців та споживачів реклами.
Предметом угоди є регулювання відносин, що виникають у процесі виробництва, розміщення та розповсюдження реклами на ринках країн − учасниць Співдружності Незалежних Держав, включаючи ринки банківських, страхових та інших послуг, пов’язаних з користуванням грошовими коштами фізичних і юридичних осіб, а також ринки цінних паперів.
Згідно цієї угоди, для реклами встановлено наступні правила:
1) мова, якою розповсюджується реклама, визначається національним законодавством держави;
2) реклама повинна бути легко распознаваема незалежно від використовуваної форми і засоби її поширення;
3) при виробництві, розміщення та розповсюдження реклами не допускається:
а) повідомляти недостовірні і явно помилкові відомості;
б) використовувати заяви або зображення, що порушують загальноприйняті норми моральності та моралі;
в) зловживати довірою споживача або отримувати переваги внаслідок його недостатнього досвіду та знань;
г) зловживати властивою дітям довірливістю і відсутністю у них досвіду;
д) використовувати авторитет державної влади і посадових осіб з метою отримання конкурентних переваг;
е) спонукати громадян до насильства, агресії та небезпечних дій, здатним завдати шкоди здоров’ю фізичних осіб або загрожують їхній безпеці;
ж) здійснювати рекламу діяльності, що вимагає спеціального дозволу, за відсутності такого дозволу, а також рекламу товарів, заборонених до виробництва й реалізації відповідно до національного законодавства держав − учасників угоди;
з) спонукати до відмови від кваліфікованої медичної допомоги та вселяти, що безпека та ефективність застосування рекламованих видів медикаментів (лікарських засобів) і методів лікування гарантовані;
і) використовувати інформацію, що сприяє дискримінації за статевою, расовою, національною, релігійною чи іншою ознакою;
4) неналежна реклама тягне відповідальність відповідно до національного законодавства держав сторін. Повне або часткове запозичення з інших джерел змісту або форми реклами не може служити виправданням недотримання вимог до реклами.
Країни − учасниці СНД здійснюють співробітництво у сфері рекламної діяльності з урахуванням національного законодавства і норм міжнародного права за такими основними напрямами:
• забезпечення споживачів реклами достовірною інформацією про товари і виробників (продавців, виконавців);
• вжиття заходів щодо запобігання та припинення неналежної реклами;
• зближення національного законодавства країн СНД про рекламу;
• забезпечення ефективної взаємодії та координації дій учасників рекламної діяльності;
• розробка та реалізація заходів, спрямованих на формування механізмів суспільного регулювання рекламної діяльності;
• створення умов для добросовісної конкуренції між суб’єктами рекламної діяльності;
• проведення моніторингу, маркетингових досліджень і аналізу ринку рекламних послуг держав − учасників угоди;
• створення інформаційної бази нормативних правових актів з регулювання рекламної діяльності в державах − учасницях угоди;
• забезпечення взаємодії органів, які здійснюють державний контроль за дотриманням національного законодавства країн СНД про рекламу.
Держави сприяють створенню організаційних та правових умов для здійснення діяльності громадських об’єднань в сфері реклами, а також для їх участі у формуванні політики у галузі реклами, у тому числі в розробці проектів законів та інших нормативних актів, проведенні незалежної експертизи та створенні органів саморегулювання реклами.
Координацію діяльності країн − учасниць СНД в реалізації угоди здійснює Міждержавна рада з антимонопольної політики, заснований Договором про проведення узгодженої антимонопольної політики від 25 січня 2000.
5.