Здавалка
Главная | Обратная связь

General Agreement on Trade in Services (GATS)



    1. Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (ТРІПС)

Agreement on Trade Related Aspects of Intellectual Property Rights (TRIPS)

 

Члени СОТ – 153 країни.

 

У 1985 р. СОТ замінила Генеральну угоду з тарифів, яка існувала з 1977 р. (?)

 

Лібералізація міжнародної торгівлі, забезпечення її справедливості та передбачуваності, сприяння економічному зростанню на підвищення добробуту людей.

 

Функції:

  • Контроль за виконанням угод і домовленостей.
  • Проведення багатосторонніх торгівельних переговорів та консультацій між зацікавленими державами-членами.
  • Врегулювання торгівельних суперечок.
  • Огляд національного законодавства країн-членів.
  • Технічне сприяння державам, що розвиваються з питань, що належать до компетенції СОТ.
  • Співробітництво з міжнародними спеціалізованими організаціями.

 

СОТ – організація, під керівництвом якої відбувається нагляд:

  • За імплементацією Генеральної угоди з тарифів та послуг, а також пов’язаних угод.
  • Періодичний перегляд торгівельної політики членів-країн СОТ.
  • Врегулювання торгівельних суперечок на основі правил, закладених до її правових норм.

Відповідає за впровадження як всіх багатосторонніх угод, так і угод з обмеженою кількістю учасників, а також тих, що будуть розроблятися в майбутньому державою-учасником.

 

Відповідно до новоствореного правового порядку, виділялося три сфери торгівельних операцій:

  • товари;
  • послуги;
  • інтелектуальна власність.

 

Основні вимоги угод СОТ.

Головною метою СОТ є створення ліберальної і відкритої торгівельної системи, згідно з якою підприємства країн-членів можуть конкурувати між собою, за умов чесної конкуренції та не дискримінації. Ця багатостороння угода ґрунтується на:

  • Дотриманні відкритої та ліберальної торгівельної політики, дозволі країнам захищати власне виробництво від іноземної конкуренції за умов забезпечення застосування тарифів
  • Передбаченні зменшення та скасування тарифів та інших бар’єрів торгівлі шляхом зменшення багатосторонніх перемовин, зменшені тарифи вносяться до розкладу поступок кожної країни. Ставки, наведені в них є зв’язаними ставками. Країни зобов’язані не підвищувати тарифи за межу зв’язаних ставок.
  • Вимозі від країн здійснювати торгівельні операції, уникаючи дискримінації країн, з яких імпортується, або до яких експортуються товари. Це правило базується на принципі режиму найбільшого сприяння.

 

Зобов'язання стосується також:

  • будь-яких зборів щодо імпорту/експорту;
  • методиці застосування тарифів, чи інших зборів;
  • правил та формальностей, пов’язаних з операціями імпорту/експорту;
  • внутрішніх податків та зборів на імпортні товари та законів, постанов і вимог, що випливають з попередніх вимог;
  • застосування кількісних обмежень.

 

Правило національного режиму доповнює режим найбільшого сприяння і вимагає, щоб імпортний товар, який перетинає кордон після сплати мита та інших зборів повинен отримувати режим не менш сприятливий відносно режиму, який отримують аналогічні товари, вироблені вітчизняним виробником. Крім того, країна не може після сплати мита на кордоні накладати на імпортні товари внутрішні податки за ставками вищими, ніж ті, що застосовуються до поріднених вітчизняних товарів. Аналогічне правило, що регулює продаж та закупівлю товарів на вітчизняному ринку не може застосовуватися суворіше по відношенню до імпортних товарів.

Таким чином принцип не дискримінації досягається на двох рівнях:

1) між країнами-членами СОТ через режим найбільшого сприяння;

2) між національними та іноземними товарами на внутрішньому ринку через національний торгівельний режим.

 

Положення щодо режиму найбільшого сприяння є пріоритетним в основних угодах СОТ, таких як ГАТТ, ГАТС, ТРІПС.

Багатостороння угода СОТ може надавати субсидії урядам. Україна також має право застосовувати субсидії у всіх сферах економіки, але тільки за умови дотримання усіх правил, встановлених угодою СОТ про субсидії та компенсаційні заходи та Угодою СОТ Про сільське господарство. Згідно з цією угодою, субсидії класифікуються наступним чином:

  • експортні;
  • зеленої скриньки;
  • синьої скриньки;
  • жовтої скриньки.

 

Експортні субсидії – це такі субсидії, які залежать від показників експорту, підлягають скороченню та скасуванню для всіх країн.

Субсидії зеленої скриньки – це субсидії, які не спричиняють або спричиняють мінімальне викривлення торгівлі та не надають підтримку для ціни виробника (маркетингові, наукові дослідження).

Субсидії синьої скриньки – це прямі платежі за програму скорочення виробництва. Не підлягають скороченню та/або скасуванню, як і субсидії зеленої скриньки.

Субсидії жовтої скриньки – це внутрішні субсидії, що викривляють торгівлю.

 

Додаткові угоди:

Ø Угода Про технічні бар’єри в торгівлі;

Ø Угода Про пов’язані з торгівлею інвестиційні заходи;

Ø Генеральна угода Про торгівлю послугами;

Ø Угода Про процедуру ліцензування імпорту.

 

Секретаріат СОТ розділив всю сферу послуг на 12 секторів:

• бізнесові, включаючи професійні і комп’ютерні;

• комунікаційні;

• будівельні та інжинірингові;

• дистриб’юторські;

• освітні;

• природоохоронні;

• фінансові (страхові та банківські);

• медичні;

• туристичні;

• рекреаційні, культурні та спортивні;

• транспортні;

• інші.

Зазначені 12 секторів поділяються на 155 підсекторів.

 

4 способи здійснення міжнародних операцій у сфері послуг:

1) транскордонне надання послуг;

2) споживання з-за кордону;

3) комерційна присутність (дочірні підприємства та філії в інших країнах);

4) присутність фізичних осіб.

 

Кількісні обмеження.

Забороняється застосування квот, ліцензій на імпорт/експорт, який обмежує торгівлю, але при цьому в системі СОТ існують винятки.

  1. Країни-члени мають право тимчасово забороняти, чи обмежувати експорт, з метою попередження, чи усунення критичного дефіциту продовольства, чи товарів.
  2. Країни-члени мають право застосовувати заборону, або обмеження імпорту/експорту, якщо вони є необхідними для запровадження стандартів, чи правил для класифікації сортування, чи розповсюдження товарів чи продуктів торгівлі.
  3. Країни-члени мають право обмежувати імпорт на будь-які види продукції сільського господарства, чи рибальства для реалізації урядових заходів.

 

Згідно з Угодою Про субсидії і компенсаційні заходи існує 3 види промислових субсидій:

  1. Субсидії, що не надають підстави для вжиття компенсаційних заходів (екологічні, наукові, дослідні заходи).
  2. Заборонені субсидії – це експортні субсидії, які зумовлені переважним використання вітчизняних товарів на відміну від імпорту.
  3. Інші види субсидій надають підставу для застосування компенсаційних заходів.

 

Заходи, які можуть застосовувати уряди, якщо цього вимагають потреби промисловості: застосувати заборони, чи обмеження у формі квот імпортних ліцензій (передбачені домовленістю Про положення ГАТТ 1994 р. щодо платіжного балансу. З метою захисту нових галузей промисловості та для забезпечення економічного розвитку і відповідно до ст.18 ГАТТ; захист з метою уникнення вітчизняного виробника від масового імпорту продукції – ст.19 ГАТТ.

 

18.10.2011

ТЕМА. Глобалізаційні процеси.

 

Основа якісних перетворень – це завершення епохи індустріального виробництва і формування сучасного глобального середовища постіндустріальної інформаційної цивілізації з принципово новою господарською системою, в якій головний виробничий ресурс – це інформація.

 

Термін «глобалізація» виник для характеристики транснаціонального функціонування економіки та інформації.

 

Глобалізація – це стан світової економіки, за яким господарський розвиток в більшості країн та регіонів тісно взаємозв’язаний, виробнича кооперація та спеціалізація досягають всесвітніх масштабів, транснаціональні корпорації стають домінантною формою власності, загальний розвиток економіки здійснюється завдяки запровадженню нових технологій у галузі електронних комунікацій і транспорту.

 

Фактори глобалізації:

  1. Інформаційний.
  2. Економічний.
  3. Технологічний.

 

У 1982 р. Джордж Несбіт визначив 10 нових глобальних тенденцій:

1. Перехід від індустріального суспільства до інформаційного.

2. Від розвитку техніки до високих технологій.

3. Від національної економіки до світової.

4. Від короткострокових завдань – до довгострокових.

5. Від централізації до децентралізації.

6. Від інституційної допомоги до самодопомоги.

7. Від представницької демократії до безпосередньої.

8. Від ієрархії до мереж.

9. Від півночі до півдня.

10. Від альтернативного вибору «або – або» – до розмаїття вибору.

 

Риси глобалізації:

Надзвичайно низькі митні бар’єри. Наприклад, до Другої світової війни було – 60%, зараз – 6-7%. Це полегшує переміщення товарів і капіталів. При цьому гроші в глобалізаційних процесах втрачають своє призначення. Постає необхідність прозорості національних ринків для міжнародних виробників.

 

Економічні зміни глобального масштабу характеризуються домінуванням фінансового ринку над товарами, тобто гроші почали робити гроші. Більшого значення, ніж гроші мають технології, які будучі зрощеними з інформацією можуть забезпечити виробництво нових товарів і послуг з меншою, ніж будь-коли вартістю і створити нові унікальні продукти світового ринку. Унікальність і дешевизна – це два фактори входження у глобальну економіку.

 

Щодо управлінських функцій.

На перший план стала переходити управлінська інформація, і при цьому всі економічні процеси переміщуються у бік виробництва і розподілу інформації і знань. Мова йде про появу власне економічних процесів, заснованих на принципово нових закономірностях, які породжені прогресом інформатизації економіки.

 

Економічне зростання залежить від здібностей окремого індивіда.

 

Мережа – визначальна інформаційна форма в інформаційну епоху.

Мережа, як організаційна структура – це система взаємозалежних вузлів. Ця система може бути організована ієрархічно, але при цьому вона не має центра. Відносини між вузлами асиметричні, всі вузли необхідні для функціонування мережі для циркуляції грошей, інформації, технологій, товарів, чи послуг у всій мережі. Той вузол, який знаходиться в мережі – обов’язково збільшує свої прибутки.

Мережа – це тип організації, що забезпечує невпинну адаптацію і максимальну гнучкість, що необхідно для глобальної взаємозв’язаної економіки. Вона забезпечує це за допомогою економічних заходів, що змінюються і технологій, які постійно обновлюються, а також значною кількістю стратегій.

Міцність мереж в їх гнучкості, децентрованості, варіативній геометрії, що дозволяє пристосовуватися до нових задач і не руйнувати при цьому основних організаційних правил, і не змінювати орієнтири. Мережа, яка ґрунтується на нових інформаційних і комунікаційних технологіях є водночас і центрованою і децентрованою, вона може забезпечувати координацію, при цьому не маючі центра.

Концентрація капіталу супроводжується децентралізацією організацій. Великі багатонаціональні корпорації функціонують як децентралізовані мережі. Крім того, мережі можуть убути такими, які пов’язують корпорацію з дочірніми малими і середніми компаніями. Або мережі, які ситуативно, у зв’язку із спеціальними цілями і задачами поєднують у великі корпорації в особливих просторово-часових межах.

Всі мережі розвиваються завдяки постійній перебудові. Ця перебудова іноді призводить до радикальної зміни структури, складу і цілей. Корпорації часто забувають про людський фактор, який не здатний швидко орієнтуватися, переходити з одного стану в інший.

 

Транспорт







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.