 |
|
Режими праці та відпочинку працюючих
Робочий час – це час, встановлений законом, протягом якого відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку або іншого, прийнятого на підприємстві порядку працівник зобов’язаний виконувати доручену йому роботу або службові обов’язки.
Відповідно до Конституції, для робітників і службовців тривалість робочого часу встановлена не більше як 40 годин на тиждень.
На тих підприємствах, де за характером виробничого процесу та умовами праці введення п’ятиденного робочого тижня є недоцільним, встановлюється шестиденний тиждень. При шестиденному робочому тижні з одним вихідним днем тривалість робочої зміни становить 7 годин, а у передвихідний день – 6 годин.
Скорочена тривалість робочого часу встановлена для неповнолітніх працівників, з 15 до 16 років – 24 години на тиждень, з 16 до 18 років – 36 годин на тиждень.
Для осіб, що працюють в шкідливих умовах – не більше 36 годин. Скорочений робочий день встановлюється лише тоді, коли працюючий виконує роботу з шкідливими умовами протягом не менш як половини робочого часу.
Враховуючи фізіологічні особливості жіночого організму, їх під-
вищену чутливість до чинників виробничого середовища, а також додаткові навантаження, які виникають, як під час вагітності, так і в період виховання дітей, охорона працюючих жінок вимагає певних спеціальних заходів.
Забороняється застосування праці жінок на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, на підземних роботах, крім деяких підземних робіт (нефізичних робіт або робіт, пов’язаних з санітарним та побутовим обслуговуванням), а також залучення жінок до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми. Жінкиможуть працювати трактористами, машиністами, водіями легкових та вантажних автомобілів вантажопідйомністю лише до 2,5т, а також електромонтерами, ремонтниками та робітниками інших професій для яких дозволено чинним законодавством використовувати жіночу працю. Жінкам механізаторам мають надаватися у роботу машини з удосконаленими сидіннями, кабінами, системами запуску двигуна, керування та обслуговування.
Державними органами розроблено та впроваджено перелік робіт, машин і механізмів, на яких рекомендовано переважно застосовувати жіночу працю.
Праця вагітних жінок і жінок, які мають неповнолітню дитину, регулюється законодавством.
З метою поліпшення умов праці та охорони здоров’я жінок чинним законодавством встановлено обмеження розмірів вантажів при їх підніманні та перенесенні (табл. 1.1). Залучення жінок до робіт з перенесенням і підніманням вантажів регламентується нормами навантажень, затвердженими наказом МОЗ від 10 грудня 1993 р. № 241. Жінки до вантажно-розвантажувальних робіт допускають-
ся лише при переміщенні навалочних вантажів, вантажів малої маси та поштучних вантажів.
Законодавство регламентує працюючим жінкам сприятливий режим праці й відпочинку, обмеження їх праці у нічний час, використання їх на роботах з неповним робочим днем або неповним робочим тижнем.
Таблиця 1.1