Главная | Обратная связь

Поняття та зміст правового нігілізму

Теоретичне дослідження проблем правового нігілізму може бути успішним і вагомим лише за умови якісного виведення визначення цього поняття. Проаналізувавши наукову літературу, ми дійшли висновку, що під правовим нігілізмом розуміють:

- «напрям суспільно-політичної думки» [4, с. 92],

- «крайній прояв правового невігластва» [17, с. 370] чи «безкультур’я» [27, c. 508];

- «деформований стан правосвідомості особи, суспільства, соціальної групи» [21, с. 709];

- «патологію правової свідомості» [18, с. 89];

- «незатребуваність права суспільством» [23, с. 590];

- «теорію та практику заперечення права суспільством» [16, с. 414], тощо.

Отже, як бачимо, з вищезазначеного випливає факт існування різних методологічних підходів до визначення поняття правового нігілізму. А тому, спробуємо визначити та класифікувати ці підходи.

Етимологічний підхід. Оскільки термін «етимологія» означає «розділ мовознавства, що вивчає походження й минулі етапи розвитку слів» [22, с. 474], то в його основі, природно, має лежати пояснення походження слова «нігілізм» (нім. Nihilismus – нігілізм, від лат. nihil – ніщо, нічого) та етапи розвитку цього слова. Відповідно, ключовою ознакою поняття «правовий нігілізм» за такого підходу буде означення дії, яка спричинює «ніщо» – заперечення, відкидання, ігнорування, зневіра й т. д. Прикладом етимологічного визначення нігілізму є, наприклад, стаття з «Юридичного словника-довідника» за редакцією Ю.С. Шемшученка: «Правовий нігілізм – крайній прояв правового безкультур’я, відкидання або ігнорування права, юридичних норм та загальноприйнятих правових цінностей, зневажливе ставлення до правових принципів і традицій. Як антипод правової культури правовий нігілізм породжує правопорушення, в тому числі кримінальні злочини» [27, с. 508]. Загалом, на нашу думку, на основі етимологічного підходу дається визначення поняття в переважній більшості статей довідникової та енциклопедичної літератури.

Психологічний (емпіричний) підхід. Як відомо, термін «психологія» («знання про душу») має кілька значень, серед яких – душевний склад, психіка, особливості характеру кого-небудь; сукупність психічних особливостей, властивостей соціальної, національної та ін. групи людей; сукупність питань, роздумів, які стосуються моралі, поведінки тощо [14, с. 676]. Отже, в основі розуміння правового нігілізму з превалюванням психологічного підходу лежить тлумачення його, в першу чергу, як властивості психіки, світосприйняття особи чи групи осіб, як певний (зокрема, патологічний) стан правої свідомості. Прихильники цієї позиції визначають правовий нігілізм через категорію «невір’я», розглядають правовий нігілізм як антипод правової культури, а серед причин його виникнення називають, в низці інших, і «психологічне прагнення звільнитись з-під контролю права». Саме такий переважно зміст, на нашу думку, вкладають у поняття «правовий нігілізм» такі автори, як О.Ф. Скакун, В.М. Протасов: «Правовий нігілізм – від лат. (nihil – ніщо, нічого) – деформований стан правосвідомості особи, суспільства, соціальної групи, що характеризується усвідомленим ігноруванням вимог закону, запереченням значимості норм права або зневажливим ставленням до правових принципів і традицій...» [21, с. 709]; «Правовий нігілізм – це патологія правової свідомості, обумовлена станом суспільства» [4, с. 92].

Ідеологічний (аксіологічний) підхід полягає у визнанні за найсуттєвішу ознаку нігілізму його функціональне значення, тобто цінність (шкідливість) його дії на якість правового життя суспільства. Відповідно, явище правового нігілізму визначається в першу чергу як напрям суспільно-політичної думки, ставлення, погляди, переконання щодо ролі права як регулятора суспільних відносин. Класичним прикладом визнання пріоритету ідеологічної складової у сутності правового нігілізму є його визначення у Великій Радянській Енциклопедії: «Нігілізм правовий – напрям суспільно-політичної думки, що заперечує соціальну цінність права і вважає його найменш досконалим способом регулювання суспільних відносин» [4, с. 92]. Слід погодитися з думкою В.О. Туманова, про те, що це визначення, роблячи наголос на «високій ідеології», вбирає далеко не всі аспекти вказаного соціального явища [24, с. 135]. Отже, і цей підхід не може вичерпати зміст поняття правового нігілізму.

Феноменологічний підхід базується на визнанні правового нігілізму як соціального феномену, тобто «явища, єдиного у своєму роді, взятого в його цілісності, в єдності з його сутністю.» [14, с. 676]. Отже, в основу основ судження про правовий нігілізм відповідно до феноменологічного підходу покладено твердження, що останній є унікальним і складним (багатоаспектним) соціальним явищем, яке, тим не менше, слід розглядати як єдине ціле. В літературі зустрічається низка робіт, автори яких здійснюють науковий аналіз нігілізму як суспільного феномена з позицій цього підходу [23, с. 590; 16, с. 414].

З нашої точки зору, найбільш повне дослідження змісту поняття правового нігілізму дає застосування інтеграційного, або комунікативного підходу. Виходячи з того, що поняття «інтеграція» означає «об’єднання в ціле окремих частин або елементів» [22, с. 387], а під комунікацією розуміють щось, «що будується на сполученні» [22, с. 543], інтеграційний підхід заснований на ідеї широкого розуміння поняття правового нігілізму, яке вбирає в себе сутність усіх інших підходів. Відтак, правовий нігілізм може і має розумітися і визначатися і як властивість психіки, і як стан правосвідомості, і як певна ідея, і як антипод правової культури, і як соціальний феномен, і як оцінка ролі права – від заперечення до зневіри, і як особливість культури особи чи суспільства, і як девальвація законності тощо.

Вочевидь, внаслідок «багатоступеневості» [7, с. 7], «тримірності» [16, с. 414] правового нігілізму, деякі дослідники [15, с. 253; 6, с. 584] вдаються до досить просторого визначення цього поняття, що в позитиві дає якісну його характеристику, проте в негативі, безперечно, залишається складність його сприйняття, неможливість визначення змісту (об’єму), невиправдана багатозначність. На нашу думку, одним із найбільш ємких варіантів визначення правового нігілізму, заснованого на інтеграційному підході до його розуміння, є наступне, сформульоване А.В. Поляковим: «правовий нігілізм є теорією та практикою заперечення права як позитивно-ціннісного явища» [16, с. 414]. Але воно, звісно, також не може вважатися беззаперечним. Отже, можемо констатувати, що інтеграційний підхід до розуміння і формування поняття правового нігілізму є найбільш ґрунтовним і виправданим.

Таким чином, на основі синтезу розглянутих підходів, можна визначити, що правовий нігілізм – це сукупність поглядів, ідей та переконань, які зумовлюють негативне ставлення людини до права і є наслідком невідповідності ідеальних уявлень особистості про правопорядок, норми права та правосуддя існуючій системі захисту прав і свобод людини.