 |
|
Рівні правового нігілізму
В юридичній літературі виділяють три рівні правового нігілізму:
1) загальносоціальний, для якого притаманне заперечення ідеї верховенства права на рівні всієї соціальної системи та її управлінських структур;
2) нігілізм окремих соціальних структур – державних і недержавних, формальних і неформальних;
3) правовий нігілізм особистості [26,с. 473].
Поширення правового нігілізму на загальносоціальному рівні означає, що держава як керівна система зневажає нормами права або використовує їх як засіб обмеження індивідуальної свободи громадян.
У такому разі відносини будуються на основі владних розпоряджень, які примусово насаджуються «зверху»; всі права влада концентрує у «своїх руках», покладаючи на населення обов’язок виконувати прийняті приписи. Видання значної кількості законів, які не мають механізмів реалізації, та свавілля посадовців, які трактують такі закони з користю для себе, призводять до поширення в суспільстві не тільки правового нігілізму, а й правової відчуженості та індиферентності, оскільки населення, зневірившись у можливостях права, займає позицію байдужості. Відбувається відторгнення громадянами права як соціально ціннісного інституту, втрачається інтерес до нього та зменшується його авторитетність [26,с. 473].
Така ситуація здебільшого характерна для недемократичних державних режимів, оскільки є необхідним атрибутом адміністративно-командної системи. У масовій свідомості громадян можна простежити подвійне сприйняття значення держави, яка, з одного боку, виступає в ролі сили, здатної захистити від бюрократії та криміналу, а з іншого – не викликає у населення довіри, насаджуючи контроль та обмеження, і в поєднанні з нагромадженням значної кількості законів без механізмів їх реалізації викликає негативне ставлення до них і до держави в цілому. До того ж існують випадки, коли правовий нігілізм провокує сама держава, ставлячи людину в умови, коли на одному боці терезів опиняється необхідність дотримання законодавства, а на іншому – гідний рівень життя, оскільки закріплені в конституції права людини і громадянина не забезпечуються нормативними актами. Однак і в такій ситуації людина з високим рівнем правової свідомості та культури надасть перевагу законним способам опротестування вказаних норм.
На двох інших рівнях, на думку В.І. Червонюка, правовий нігілізм так само поширений, оскільки на сьогодні правові відхилення в поведінці громадян та посадових осіб стали звичайним явищем [26,с. 474]. Необхідно зазначити, що схильність піддатися руйнівному впливу правового нігілізму, в першу чергу, залежить від розвитку морально-вольових якостей особистості. Чим сильніше воля, тим легше протистояти, не піддаючись нігілістичним настроям. Багато що залежить і від активної позиції держави стосовно викорінення правового нігілізму, дієвими заходами є системні програми щодо підвищення рівня правової культури громадян та авторитетності права, підготовка висококваліфікованих кадрів юристів, виховання у них поваги до закону.
Таким чином, підсумовуючи вище наведене, відмітимо, що три рівні правового нігілізму (агальносоціальний, нігілізм окремих соціальних структур, правовий нігілізм особистості) пов’язані між собою, хоча і є відносно автономними. Це означає, що не існує фатальної неминучості піддатися руйнівній дії цього явища, навіть знаходячись у зоні його активного прояву, до того ж при зміні ситуації на одному з рівнів, на інших може не відбутися істотних перетворень.