 |
|
Проблеми подолання правового нігілізму
Подолання правового нігілізму в суспільстві – складне завдання, яке сприятиме розбудові правової держави, підвищенню рівня правової свідомості та культури населення, утвердженню авторитета права.
М.А. Бурдоносова виділяє основні групи заходів боротьби з відповідним негативним явищем:
1) заходи політичного характеру, які безпосередньо пов’язані з подоланням факторів, які перешкоджають розвитку правової держави;
2) соціально-економічні заходи;
3) заходи культурного, духовного, морального характеру [5, с. 57].
В свою чергу, І.С. Демченко називає більш конкретні способи:
1) підвищення правової або іншої спеціальної освіти;
2) обов’язкове детальне проходження кожним новим нормативно-правовим актом ґрунтовної правової експертизи;
3) залучення до законотворчої роботи науковців, визнаних спеціалістів у галузі права;
4) забезпечення доступу громадськості до законопроектної роботи; підвищення якості виховання та освіти громадян, приведення її до світових стандартів й ідеалів [10].
За О.В. Волошенюком, механізм подолання правового нігілізму має складатися із трьох комплексних блоків заходів:
1) комплекс спеціально-юридичних заходів, спрямованих на формування якісно нової, ефективної правової системи;
2) комплекс загальносоціальних заходів, спрямованих на поліпшення об’єктивних умов життя суспільства, на формування нового соціального середовища;
3)комплекс виховних заходів, спрямованих на виправлення деформацій правосвідомості і підвищення рівня правової культури населення [7, с. 5].
Враховуючи вище наведені думки, відмітимо, що з нашої точки зору, для успішного вирішення проблеми подолання правового нігілізму, перш за все, необхідно перетворити принцип верховенства права з декларативного у реально діючий принцип життєдіяльності суспільства та функціонування державної влади. Для цього право має стати системою ефективних гарантій прав і свобод людини, забезпечити можливість прояву соціально корисної ініціативи, сприяти всебічному розвитку особистості. Необхідно знизити силовий тиск на суб’єктів правовідносин, розширити рамки диспозитивного правового регулювання та самозахисту громадянами своїх прав. Разом з тим варто пам’ятати і про обов’язки людини та громадянина, оскільки акцентування уваги на правах при нехтуванні обов’язками може так само призвести до деформації правосвідомості.
Серед інших спеціально-юридичних заходів необхідно виділити відповідальність влади за свої дії перед суспільством, подолання процесуального нігілізму, вдосконалення системи юридичної відповідальності, підвищення авторитету владних структур та легітимності закону.
На загальносоціальному рівні необхідно забезпечити досягнення громадської злагоди щодо базових підвалин державно-правового розвитку, формування консенсуальної демократії на основі діалогу та співробітництва, партнерства і взаєморозуміння, соціально орієнтованої ринкової економіки з міцним державним сектором, механізмами розвитку приватної власності, підтримкою «продуктивних» (а не спекулятивних) верств населення.
Правове виховання має бути зорієнтовано на підвищення рівня знання та розуміння права в цілому й окремих правових норм та інститутів, на формування юридичних навичок, закріплення позитивного сприйняття права, виховання почуття справедливості, відповідальності і законності, підвищення соціально-правової активності населення. Це потребує розвитку правової пропаганди, вдосконалення юридичної освіти, вирішення проблеми мінімуму правових знань, необхідних громадянам, створення умов для позитивної, цілеспрямованої, свідомої, добровільної, творчої та ініціативної діяльності суб’єктів правового спілкування [7, с. 5].
Таким чином, підсумовуючи вище наведене, можна відмітити, що повністю подолати правовий нігілізм неможливо, але можна звести його рівень до мінімуму шляхом застосування комплексних заходів забезпечення принципу верховенства права, правового виховання особи та удосконалення нормативної бази.