 |
|
Загальні методичні рекомендації
Вивчення в вищих учбових закладах сімейного права є необхідною складовою частиною юридичної освіти. Сімейне право – одна з фундаментальних навчальних дисциплін, найважливіша з галузевих наук про право. Саме за допомогою цієї галузі права втілюються в юридичні форми соціально-економічні відносини, що формуються в суспільстві. Сімейне право регулює широку і практично важливу галузь суспільних відносин , особисті немайнові відносини та майнові відносини подружжя.
Актуальність: в сучасних умовах радикальних економічних і політичних перетворень, коли в державі будується нова модель правової системи, роль і соціальна цінність сімейного права значно зросли. Притаманні цивільно-правовому регулюванню начала ініціативи і диспозитивності, рівноправності і взаємної майнової відповідальності суб’єктів підвищують його соціальну цінність і сприяють розширенню сфери його застосування в правовій державі, що формується.
Розвиток прогресивних тенденцій у житті суспільства, подальший розвиток і функціональна діяльність його членів неможливі без вміння ефективно орієнтуватися в чинному законодавстві та змінах до нього, використовувати отримані знання на практиці, застосовувати основні принципи цивільного права.
Студенти відповідно до встановленого освітньо-кваліфікаційного рівня, повинні знати предмет та метод сімейного права, сімейні правовідносини, їх поняття та підстави виникнення і припинення; основні положення щодо підгалузей, інститутів сімейного права тощо, навчитися правильно розуміти зміст правових актів цивільного законодавства та дотримуватися вимог законності в сфері їх застосування, використовувати отримані знання щодо здійснення цивільних прав та інтересів, щоб застосовувати набуті теоретичні знання при вирішення конкретних життєвих ситуацій.
Програма складена у відповідності з системою сімейного права і ґрунтується на структурі цивільного законодавства і одночасно побудована з урахуванням певних навчально-методичних вимог, в яких знаходять відображення специфіка предмета вивчення.
Предметом вивчення є система майнових і особистих немайнових відносин, сімейне законодавство, практичні питання застосування норм сімейного права. В програмі також дотримані методичні вимоги, відповідно до яких вивчення предмета повинно починатися з загальних понять і категорій і переходити до конкретних підгалузей та інститутів цивільного права.
Курс „Сімейне право” вивчається студентами денної форми навчання на 2 курсі.
Метою вивчення даної навчальної дисципліни є оволодіння студентами системою знань цивільно-правової спрямованості по врегулюванню цивільних правовідносин, засвоєння понять та ознак фундаментальних інституцій сімейного права: предмет та метод сімейного права, цивільні правовідносини, учасники цивільних правовідносин, особисті немайнові відносини фізичної особи, право інтелектуальної власності, загальні положення про юридичну особу, правоздатність та дієздатність фізичної особи, право власності, захист цивільних прав та інтересів, загальні положення про зобов’язання, договір, не договірні зобов’язання, спадкування тощо.
Основні завдання курсу полягають в цілеспрямованому оволодінні студентами теоретичними знаннями з теорії загальних засад цивільного права, його положеннями, цілями, методами та застосуванням цих знань у практичній діяльності, навчити студентів ефективно використовувати в майбутній роботі отримані під час навчання знання основних приватноправових понять цивільного права, дати практичні навички по застосуванню норм права, що регулюють цивільні правовідносини, вирішенню цивільних спорів що є необхідним для практичної діяльності майбутнього юриста.
Завданням вивчення курсу « Сімейне право » є також розвиток юридичного мислення студентів, набуття навичок уміло орієнтуватися в питаннях з цивільного права керуючись отриманими знаннями, із застосування цивільного законодавства України.
Успішне засвоєння студентами курсу «Сімейне право» повинно ґрунтуватися на глибокому знанні теорії права, цивільного права і суміжних наукових дисциплін. Зокрема, велике значення має ознайомлення студентів з деякими темами житлового, сімейного, водного, земельного, конституційного права.
На підставі отриманих знань студенти повинні вміти:
- визначати предмет сімейного права;
- оперувати основними поняттями та категоріями сімейного права;
- визначати коло сімейних правовідносин;
- глибоко і всесторонньо аналізувати сімейне законодавство.
Мета навчальної дисципліни – навчити слухачів та студентів основних положень Сімейного права у взаємодії між собою і з нормами конституційного, цивільного, житлового, земельного, та інших галузей права, для їх подальшого ефективного використання у майбутній роботі.
Завдання навчальної дисципліни – використати можливості навчального процесу для вивчення теорії і практики сімейного права, виробити у студентів навички самостійного пошуку, використання та аналізу нормативних актів, що регулюють сімейні правовідносини.
Предмет навчальної дисципліни – методологічно організований процес поступового й послідовного освоєння вироблених юридичною думкою знань про цивільне право, його основних положень. Основу наукових (теоретичних) знань щодо інституту права власності становлять праці учених-правознавців: О.В. Дзери, Я.Н Шевченко, З.В. Ромовської, А.О. Пушкіна, Є.А. Суханова, В. Дозорцева, Ю.К. Толстого, А.В. Венедиктова, В.П. Грибанова, Л.І. Петражицького та інших.
Методика вивчення курсу «Сімейне право» являє собою систему прийомів, засобів та інструментарію дослідження цивільно-правових явищ та понять. Основними методами є: юридичний, соціологічний, системний, компаративістський, історико-порівняльний тощо.
Сімейне право як навчальна дисципліна приватноправового спрямування має важливе значення при підготовці фахівців-юристів як у господарській сфері, так і для системи органів внутрішніх справ. Цивільне право займає провідне місце як у системі приватного права так і у суспільстві вцілому. Дію його норм ми відчуваємо на собі кожен день стаючи власником тих чи інших речей, набуваючи та здійснюючи особисті немайнові права, створюючи юридичні особи, укладаючи договори тощо.
Виходячи з сучасних вимог Міністерства внутрішніх справ України про підвищення професійної і соціально психологічної підготовленості кадрів, забезпечення зв’язку теорії та практики у вищій школі програма передбачає:
- за методикою навчання: впровадження у викладання ефективних прийомів та засобів, які забезпечують підвищення рівня підготовки; надання студентам можливості самостійно поглиблювати знання з метою формування необхідних професійних вмінь та навичок;
- за організацією навчання: максимальну навчально-практичну спрямованість всіх видів занять та забезпечення конкретного зв’язку теоретичних положень з практичною діяльністю.
Матеріал курсу викладається з використанням наочності, порівняльного аналізу, статистичних досліджень тощо.
Організація, зміст та порядок вивчення предмету визначаються програмою.
Основними видами навчальних занять з курсу є:
- лекції;
- семінари;
- практичні заняття;
- індивідуальні та групові консультації.
На лекціях відбувається формування понять сімейного права, дається аналіз норм сімейного законодавства України та умов їх застосування.
На семінарських та практичних заняттях відбувається контроль якості засвоєного навчального матеріалу, а також відпрацювання практичних вмінь. Семінари та практичні заняття – основні види навчальних занять. Вони проводяться за основними, найбільш складними питаннями навчальної програми й призначені для поглиблення й закріплення знань студентів, отриманих на лекціях і під час самостійної роботи, вироблення в них самостійного мислення, вміння аналізу явищ та процесів, навичок пошуку, узагальнення й викладення навчального матеріалу. На семінарських заняттях ставляться контрольні питання, обговорюються доповіді, реферати, підготовлені студентами відповідно до плану занять й рекомендацій викладача. Доповідь носить характер стислого (7-10 хв.) і разом з тим змістовного та аргументованого усного викладення однієї з центральних проблем теми семінарського заняття.
Основними вимогами до виступу на семінарі є: високий науково-теоретичний рівень виступу; глибоке і всебічне розкриття змісту питання; органічний зв’язок теоретичного матеріалу з практичними питаннями; логічно злагоджений та аргументований виклад матеріалу; вміння робити обґрунтовані висновки.
Особливістю практичного заняття є те, що під час його проведення студентами розв’язуються різні проблемні задачі.
В кінці заняття викладач підводить підсумки, оцінює виступи студентів, визначає завдання на наступні заняття.
3.2. Завдання на самостійну роботу з навчальної дисципліни.
…
|