Здавалка
Главная | Обратная связь

Методичні поради до вивчення теми

⇐ ПредыдущаяСтр 4 из 29Следующая ⇒

Вивчення даної теми передбачає розгляд таких питань:

· мета та загальні принципи проведення аудиту;

· методи аудиту фінансової звітності;

· критерії оцінки аудитором фінансової звітності.

Починаючи роботу над темою, необхідно ознайомитись з відповідними матеріалами Міжнародних стандартів та Національних нормативів аудиту (ННА) [1, с. 43—47; 2, с. 6, 17—19]. Так, згідно із МСА 200 метою аудиту фінансової звітності є надання аудитору можливості висловити думку про те, чи підготовлено фінансову звітність у всіх суттєвих аспектах відповідно до встановлених стандартів її складання. Метою аудиту фінансової звітності, згідно з ННА 3, є підготовка аудитором висновку про те, чи відповідає фінансова звітність у всіх суттєвих аспектах інструкціям, які регламентують порядок підготовки і подання фінансової звітності.

Як відомо, основними нормативно-інструктивними документами, які регулюють підготовку фінансової звітності, є Положення (стандарти) бухгалтерського обліку, затверджені Міністерством фінансів України (далі П(с)БО).

Аудитори, як було розглянуто в першій темі, виконують важливу для суспільства функцію, тому їх поведінка повинна відповідати загальноприйнятим етичним принципам, які називають загальними принципами аудиту, а саме:

· незалежність;

· чесність;

· об’єктивність;

· професійна компетентність і належна старанність;

· конфіденційність;

· професіональна поведінка (професіоналізм);

· дотримання технічних стандартів (у т. ч. законодавчих та нормативних вимог);

· ННА в Україні додають принципи планування і контролю роботи.

Крім додержання загальних принципів, аудитор повинен керуватися в роботі положеннями МСА і ННА, в яких у формі пояснюючого та іншого матеріалу подано необхідні процедури і супровідні рекомендації, у тому числі у вигляді інших принципів. Так, аудитор повинен пам’ятати, що можуть існувати обставини, які призведуть до істотного викривлення фінансової звітності, тому аудитор має керуватися принципом професійного скеп­тицизму. У практичній діяльності аудитору слід дотримуватися принципу достатньої впевненості (необхідної і достатньої, а не абсолютної). Більш детальну інформацію студент може одержати в рекомендованій літературі.

Виконанню загальноприйнятих принципів аудиту допомагає використання великого переліку (сукупності) методичних прийомів і способів (про що йшлося раніше). Такі прийоми і способи притаманні не тільки аудиту, а й іншим функціям управління.
На практиці ці прийоми і способи реалізуються шляхом виконання системи аудиторських процедур.

Єдиної думки щодо класифікації цих методів та методичних прийомів у літературних джерелах не існує. Одні автори поділяють їх на методи та методичні прийоми, інші називають їх методичними прийомами. Частіше до основних методів та методичних прийомів, які використовують безпосередньо в аудиті, відносять такі:

¨ фізична перевірка;

¨ документальна перевірка (формальна, арифметична, по суті);

¨ підтвердження;

¨ спостереження;

¨ опитування;

¨ аналітичні процедури;

¨ узагальнення.

Як було зазначено в темі 1, крім перелічених методів і методичних прийомів, в аудиті використовують і такі, які вже відомі студентам з інших навчальних дисциплін. Робота з літературою допоможе систе­матизувати існуючі та набути нові необхідні знання з цього питання.

Важливим питанням в аудиті є визначення критеріїв, за якими здійснюється перевірка фінансової звітності. Критерій, як відомо, це ознака, на основі якої здійснюється оцінка, визначення або класифіка­ція будь-чого.

При проведенні аудиту фінансової звітності, а також при виконанні інших видів аудиторських послуг головною проблемою є проблема визначення необхідного переліку таких ознак (критеріїв). Від правильного підбору таких критеріїв, ознак залежить рівень якості роботи аудитора, об’єктивність його думки про перевірену фінансову звітність та іншу економічну інформацію. При аудиті фінансової звітності такими критеріями будуть твердження, на основі яких підготовлено саму фінансову звітність.

МСА вирізняють такі критерії:

· існування: актив або зобов’язання існує на визначену дату;

· права і зобов’язання: актив або зобов’язання віднесено до даного суб’єкта (контролюється суб’єктом) станом на визначе-
ну дату;

· виникнення: протягом звітного періоду була здійснена операція або сталася подія господарської діяльності, яка має відношення до суб’єкта господарювання;

· повнота: не існує необлікованих активів, зобов’язань, операцій або подій господарської діяльності, а також нерозкритих статей фінансової звітності;

· вартісна оцінка: актив або зобов’язання відображено за відповідною балансовою вартістю;

· вимірювання: операція або подія господарської діяльності облікована у відповідній сумі, а дохід або витрати віднесено до відповідного звітного періоду;

· представлення і розкриття: стаття розкривається, класифікується і характеризується відповідно до застосованих основ фінансової звітності [1, с. 160].

При проведенні інших видів аудиту та виконанні аудиторських послуг аудитор повинен самостійно визначити перелік таких критеріїв, за допомогою яких роботу буде виконано на високому професійному рівні.

Навчальні завдання

Для виконання завдань необхідно вивчити методичні прийоми аудиту та критерії оцінки аудитором фінансової звітності.

На підставі даних, наведених у ситуаціях, потрібно:

1) визначити, на які моменти необхідно звернути увагу аудитору для досягнення основної мети перевірки;

2) встановити критерії, за якими аудитору слід оцінювати об’єкти, що перевіряються.

При виконанні тестових завдань необхідно звернути увагу на те, що правильний вибір критеріїв та ознак аудиторської оцінки статей фінансової звітності є основою для визначення методів і прийомів, які доцільно використовувати при перевірці певного об’єкта аудиту.

На підставі даних практичних завдань необхідно:

1) скласти план аналітичного огляду (оцінки) підприємства;

2) розробити перелік анкетних питань, на які повинні дати відповіді керівник і головний бухгалтер підприємства, і структуру аудиторського тесту на відповідність оцінки системи бухгалтерського обліку.

·Ситуації

1. При перевірці магазину аудитор оцінює на відповідність законодавчим нормам отримані від керівництва дані про недавно проведену інвентаризацію:

1) матеріальну відповідальність покладено на двох комір-
ників;

2) у картках обліку руху товарно-матеріальних цінностей не показується рух по товарах, які надійшли на дату, що передувала дню проведення інвентаризації. Звідси ці дані не доступні для осіб, які проводили інвентаризацію;

3) звіряння результатів інвентаризації з документальним відображенням залишків проведено бухгалтером;

4) ушкоджені товарно-матеріальні цінності враховано в документах (у тому числі й в інвентаризаційних відомостях) і не помічено.

2. Аудитор перевіряє дані про право власності фірми на транс­портні засоби з приводу повноти відображення останніх у фінансовій звітності. Для цього ним проведено такі процедури:

1) перевірка документів про реєстрацію транспортних за­собів;

2) перевірка документів на їх придбання;

3) перевірка фактичної наявності транспортних засобів;

4) отримання усних підтверджень від продавця транспортних засобів.

3. Аудитор перевіряє підприємство, що має значну частину основних засобів у вигляді будівель, для встановлення їх реального існування й дотримання підприємством обраної облікової політики.

4. Для здійснення перевірки повноти даних про уцінку товарів аудитором проведено:

1) перевірку віднесення на рахунок 28 “Товари” товарів, що зберігаються в іншому місці;

2) зіставлення даних аналітичного обліку за рахунком 28 “Товари” та інвентаризаційної відомості (при цьому особлива увага приділяється цінним товарам);

3) перевірку правильності обліку залежалих і застарілих товарів;

4) перевірку повноти кодування всіх товарно-матеріальних цінностей за даними інвентаризаційної відомості та поточного обліку.

·Тести

1. Хто визначає форми і методи проведення аудиторських перевірок:

а) Спілка аудиторів України;

б) Аудиторська палата України;

в) аудиторська фірма?

2. Перед перевіряючим органом поставлене завдання встановити повноту і своєчасність здійснення розрахунків з бюджетом по прибутковому податку за 2000—2001 рр. Ця перевірка здійснюється:

а) аудиторською фірмою;

б) материнською компанією;

в) податковою інспекцією;

г) будь-ким із перелічених.

3. За результатами інвентаризації складу товарно-матеріаль­них цінностей фірми K з посад було усунено завідувача складу і менеджера зі збуту. Хто здійснював інвентаризацію:

а) аудиторська фірма;

б) материнська компанія;

в) податкова інспекція;

г) інвентаризаційна комісія фірми?

4. Основні критерії при визначенні суб’єкта контролю для податкових інспекцій:

а) податкова база;

б) фінансова стійкість;

в) період, протягом якого не здійснювався контроль;

г) валюта балансу.

5. Документальний аналіз інвентаризаційної відомості є методом аудиторської перевірки на відповідність фінансової звітності критерію:

а) права;

б) фактичної наявності;

в) повноти;

г) усім переліченим.

6. Чи має право аудитор самостійно визначати форми і методи аудиту:

а) ні в якому разі, це визначається нормативними актами України;

б) форми і методи аудиту визначає керівництво суб’єкта перевірки;

в) так, це його право?

7. Методи аудиторської перевірки — це:

а) організація перевірки документів і записів;

б) система прийомів і способів, що використовуються для одержання аудиторських доказів;

в) система прийомів і способів бухгалтерського обліку.

8. У ході перевірки повноти обліку виручки аудитор повинен отримати підтвердження таких моментів:

а) постачальникам не були сплачені зайві суми;

б) було правильно створено резерв сумнівних боргів;

в) не було пропусків в облікових записах по документах на відвантаження.

9. Якщо аудитор хоче перевірити операції з купівель на повноту, то яка з даних вибіркових сукупностей дасть йому найбільшу впев­неність:

а) вибірка за документами на оплату, яку звірено з актом приймання товарів;

б) вибірка за актами приймання товарів, яку звірено з рахунками-фактурами на купівлю;

в) вибірка за документами на отримання товарів, яку звірено з замовленнями?

10. Аналіз бухгалтерських регістрів і первинних документів для досягнення мети “обмеження облікового періоду” при пе-
ревірці розрахунків з підзвітними особами дозволяє аудитору:

а) встановити коло осіб, що мають право одержати кошти
у підзвіт;

б) оцінити фінансові результати діяльності організації-клієнта;

в) здійснити оцінку запасів.

·Практичні завдання

Завдання 1. Фірма “Агрус” відповідно до євростатусу готує фінансову звітність за шість місяців — період, який закінчується 30 червня 200Х р. Компанія “Агросервіс” є дочірнім підприємством фірми і подає звітність за шестимісячний період, в якому виявлено істотні відхилення від показників фінансової звітності за попередній рік, який закінчився 31 грудня 200Х р. Звітні доку-
мен­ти за 200(Х – 1) р. були перевірені аудитором.

Керівник аудиторської групи запропонував Вам попрацювати один день разом з фінансовим директором компанії “Агросервіс”, щоб упевнитись, що подані для аудиту цифри є надійними
і заслуговують довіри. Нижче наведено витяги із документів звіт­ності компанії “Агросервіс” (табл. 3.1).

Таблиця 3.1

№ з/п Показник За 6 місяців, станом на 30.06.200Х р. За рік, станом на 31.12.200Х р.
Дохід від реалізації 1 900 000 грн 2 500 000 грн
Запаси 300 000 грн 200 000 грн
Дебіторська заборгованість 750 000 грн 400 000 грн
Нематеріальні активи 150 000 грн 350 000 грн
Кредиторська заборгованість, що підлягає погашенню протягом року 145 000 грн 70 000 грн
Валовий прибуток 7,5 % 5,5 %

 

Завдання 2. Аудитору необхідно здійснити перевірку фінансової інформації про такі об’єкти обліку:

· основні засоби;

· виробничі запаси матеріалів;

· дебіторська заборгованість.

Необхідно навести перелік:

1) методичних прийомів, за допомогою яких буде здійснено перевірку інформації про наведені об’єкти на відповідність встановленим критеріям (за окремими критеріями);

2) нормативних документів, які регулюють облік наведених об’єктів;

3) можливих помилок (порушень) в обліку, які призведуть до порушення відповідності встановленим критеріям.

Завдання 3. Пояснити суть та навести приклади доцільного застосування аудитором методичних прийомів:

· фізичної перевірки;

· підтвердження;

· документальної перевірки;

· спостереження;

· опитування;

· аналітичних процедур.

3.3. Програмні питання

1. Мета аудиту фінансової звітності.

2. Загальні принципи проведення аудиту.

3. Методи та методичні прийоми проведення аудиту.

4. Незалежність аудитора.

5. Чесність та об’єктивність аудитора.

6. Професійна компетентність і належна старанність аудитора.

7. Конфіденційність в аудиті.

8. Принцип додержання технічних стандартів.

9. Професійний скептицизм аудитора.

10. Фізична перевірка та спостереження в аудиті.

11. Документальна перевірка в аудиті.

12. Опитування та підтвердження в аудиті.

13. Аналітичні процедури в аудиті.

14. Критерії оцінки аудитором фінансової звітності.

 
 


1. Международные стандарты аудита и Кодекс эти-
ки профессиональных бухгалтеров. — М., 2000. — 699 с.
(С. 43—47; 160.)

2. Національні нормативи аудиту. Кодекс професійної етики аудиторів України. — К.: Основа, 1999. — 274 с. (С. 17—19.)

3. Аудит: Практ. пособие / Под ред. А. Н. Кузьминского. — К.: Учетинформ, 1996. — 283 с. (С. 31—44.)

4. Савченко В. Я. Аудит: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2002. — 322 с. (С. 82—105.)

5. Шеремет А. Д., Суйц В. П. Аудит: Учебник. — 2-е изд., доп. и перераб. — М.: ИНФРА-М, 2001. — 352 с. (С. 60—70.)

Аудиторський ризик

Вивчення теми передбачає розгляд таких питань:

· поняття аудиторського ризику;

· методика визначення аудиторського ризику;

· суттєвість в аудиті.

Згідно з Міжнародними стандартами аудиту аудиторський ризик являє собою можливу небезпеку того, що аудитор висловить невідповідну аудиторську думку у випадках, коли у фінансовій звітності мають місце суттєві перекручення [1, с. 126].

Згідно з Національними нормативами аудиту аудиторський ризик — це ризик того, що аудитор може висловити неадекватну думку в тих випадках, коли в документах бухгалтерської звітності існують суттєві перекручення. Інакше кажучи, за неправильно підготовленою звітністю буде поданий аудиторський висновок без зауважень і навпаки [2, с. 87].

Рис. 4.1. Аудиторський ризик

Аудиторський ризик (ризик аудиту, або загальний ризик) має три складові (рис. 4.1):

¨ властивий (невід’ємний) ризик;

¨ ризик системи контролю (ризик контролю);

¨ ризик невиявлення помилок (ризик невиявлення).

Властивий (невід’ємний, притаманний) ризик являє собою здатність до суттєвих перекручень залишку по певному бухгалтерському рахунку, по певній категорії, певному класу операцій або здатність до перекручень по цих показниках з перекрученнями по інших рахунках чи операціях за умови відсутності відпо-
відних засобів внутрішнього контролю [2, с. 87].

Ризик системи контролю (ризик контролю) — це ризик того, що викривлення, яке має місце відносно сальдо рахунку, класу операцій і яке може бути суттєвим окремо або в комплексі з викривленнями сальдо інших рахунків, класу операцій, не буде своєчасно попереджено, виявлено та виправлено за допомогою системи бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю [2, с. 87].

Ризик невиявлення помилок (ризик невиявлення) — являє собою ризик того, що аудиторські процедури підтвердження не завжди можуть виявити помилки (перекручення), що існують у залишку по певному рахунку, певній категорії операцій. Ці помилки можуть бути суттєвими окремо самі по собі або у комплексі з пе­рекрученнями (помилками) по інших залишках чи операціях [2, с. 87].

Визначення величини аудиторського ризику є важливим для аудитора. Разом з тим у світі не існує загальноприйнятої методики його визначення, як не існує і науково обґрунтованих підходів до його оцінки.

Аудитори використовують два основних методи оцінки аудиторського ризику:

¨ оціночний (експертний, інтуїтивний);

¨ кількісний.

За першим методом аудитор шляхом виконання окремих процедур оцінює його складові оцінками “низький” — “високий”. Потім залежно від комбінацій складових оцінок визначається загальна оцінка аудиторського ризику.

Другий метод передбачає оцінку як складових аудитор­ського ризику, так і його загального рівня в діапазоні від 0 до 1, або від 0 до 100 % за формулою (факторною моделлю):

,

де АР — загальний ризик аудиту; ВР — властивий ризик; РК — ризик контролю; РН — ризик невиявлення.

Наведена модель є простою, але вона дозволяє зрозуміти суть аудиторського ризику. Разом з тим визначити цю величину за допомогою даної моделі досить складно. Найчастіше аудитори встановлюють спочатку величину аудиторського ризику (АР), потім визначають величину властивого ризику і ризику контролю, для того щоб визначити прийнятну величину ризику невиявлення і спланувати необхідні аудиторські процедури.

Незважаючи на те, що можуть зустрітись ситуації, за яких ВР = 0 або РК = 0, аудитор не може відмовитись від проведення аудиторських процедур, хоча за формулою АР в обох випадках теж буде дорівнювати нулю.

Властивий ризик[2, с. 89; 1, с. 130]. Під час розробки загального плану аудиту аудитору необхідно провести оцінку властивого ризику на рівні фінансової звітності. Під час розробки програми аудиту аудитору слід зіставити (порівняти) проведену оцінку із суттєвими сальдо рахунків і класами операцій на рівні тверджень або припустити, що властивий ризик щодо цього твердження є високим.

Оцінюючи властивий ризик аудитор покладається на своє професійне міркування (професійну думку) враховуючи такі чинники.

На рівні фінансової звітності:

· чинники, що впливають на галузь діяльності;

· чесність керівництва;

· характер бізнесу суб’єкта аудиторської перевірки;

· знання і досвід керівництва;

· зміни складу керівництва;

· компетентність керівництва;

· незвичайний вплив на керівництво певних обставин.

На рівні сальдо рахунків і класу (категорій) операцій:

¨ рахунки фінансової звітності, на які можуть вплинути пе-
рекручення (рахунки, які потребують коригування за поперед-
ні періоди, або пов’язані зі значним обсягом бухгалтерських розрахунків);

¨ складність основних операцій та інших подій, які потребують залучення експертів;

¨ роль суб’єктивізму при визначенні сальдо рахунків;

¨ схильність активів до втрати або незаконного привласнення;

¨ завершення незвичайних та складних операцій, особливо в кінці або ближче до кінця звітного періоду;

¨ операції, які не можуть бути здійснені за звичайних обставин (які не підлягають процедурі звичайної обробки).

Ризик системи контролю [2, с. 93—98; 1, с. 131—139]. Для визначення об’єктивної оцінки ризику системи контролю ауди­тору необхідно досконало вивчити особливості організації облі­ково-еко­номічної роботи на підприємстві і системи внутрішнього контролю.

Як відомо, контрольна функція управління охоплює значно більше питань діяльності суб’єкта господарювання, ніж функція бухгалтерського обліку. Тому аудитор спочатку повинен дослідити систему внутрішнього контролю.

Система внутрішнього контролю являє собою політику і процедури (засоби внутрішнього контролю), які використовує керівництво для забезпечення упорядкованого та ефективного управління фінансово-господарською діяльністю, а саме:

· суворе додержання прийнятої політики управління, у тому числі облікової політики;

· забезпечення збереження активів;

· запобігання та виявлення фактів шахрайства і помилок;

· точність і повнота бухгалтерських записів та своєчасна підготовка достовірної фінансової інформації.

Система внутрішнього контролю — це контрольне середовище та процедури контролю.

Контрольне середовище охоплює загальне ставлення, усвідом­леність та дії керівництва щодо системи внутрішнього контролю та її важливості для ефективного господарювання.

Аудитор звертає увагу на такі питання (чинники контрольного середовища):

— діяльність вищого органу управління суб’єктом (ради директорів, інших органів);

— філософію, політику керівництва та стиль його роботи;

— організаційну структуру управління суб’єктом;

— методи наділення повноваженнями та відповідальністю;

— систему контролю з боку керівництва, у тому числі службу внутрішнього контролю (внутрішнього аудиту), кадрову політику, а також розподіл обов’язків.

Процедури контролю [1, с. 128]:

¨ звіти, перевірка і затвердження проведених звірок (пере-
вірок);

¨ перевірка арифметичної точності записів;

¨ здійснення контролю над прикладними програмами та середовищем комп’ютерних інформаційних систем (контроль доступу до баз даних, контроль над змінами комп’ютерних програм тощо);

¨ ведення і перевірка аналітичного обліку (аналітичних рахун­ків та оборотних відомостей);

¨ затвердження документів та здійснення контролю над ними;

¨ зіставлення інформації, отриманої із внутрішніх та зовнішніх джерел;

¨ зіставлення результатів інвентаризації об’єктів обліку з бухгалтерськими записами;

¨ обмеження прямого особистого доступу до активів і записів;

¨ зіставлення фінансових результатів з витратами та їх
аналіз (передбачених планом, кошторисом, фактично отри­маних).

У процесі аудиту фінансової звітності аудитор приділяє увагу тільки тим політиці та процедурам обліку і внутрішнього конт­ролю, які стосуються інформації, на основі якої підготовлено фі­нансову звітність.

Чинники, що впливають на характер, строки та обсяг аудиторських процедур за дослідженої системи обліку і внутрішнього контролю [1, с. 132]:

¨ розмір і складність суб’єкта та його комп’ютерної си­стеми;

¨ узгоджений масштаб (обсяг) перевірки;

¨ прийнятий аудитором рівень суттєвості;

¨ засоби та процедури внутрішнього контролю;

¨ характер документування процедур внутрішнього конт­ролю.

Аудитору необхідно мати уявлення про систему обліку, достатнє для визначення і розуміння:

· основних операцій, які здійснює суб’єкт господарювання;

· способу ініціювання таких операцій;

· суттєвості операцій;

· найважливіших операцій, які підтверджуються документаль­но і відповідають показникам фінансової звітності;

· процесу ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності від початку здійснення (ініціювання) важливих операцій та інших заходів до включення результатів таких операцій у фінансову звітність.

У процесі дослідження системи обліку, після загального по-
переднього ознайомлення з підприємством і характером його ді­яльності, аудитор доповнює свої знання шляхом:

¨ дослідження внутрішніх нормативних документів;

¨ опитування керівництва різних рівнів та інших співробіт-
ників;

¨ перевірки документів та записів системи бухгалтерського об­ліку і внутрішнього контролю;

¨ спостереження за діяльністю та операціями суб’єкта (за діяль­ністю керівництва, характером обробки операцій, організацією
комп’ютерних операцій тощо).

Після дослідження системи бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю аудитору необхідно визначити попередню оцінку ризику системи контролю.

Ризик системи контролю оцінюється як високий, якщо:

— система бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю суб’єкта неефективні;

— оцінка ефективності функціонування цієї системи є до­цільною.

Попередня оцінка ризику системи контролю буде високоюзавинятком випадків, коли аудитор:

¨ може визначити процедури контролю, які з повною вірогідністю будуть попереджувати або виявляти та виправляти істотні викривлення;

¨ планує проводити тести контролю для підтвердження
оцінки.

Тести контролю застосовуються з метою одержання аудиторських доказів щодо ефективності:

· систем бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю (чи спроможні ці системи попереджати, виявляти і виправляти суттєві (істотні) викривлення?);

· використання засобів контролю протягом досліджувано-
го періоду (функціонування внутрішнього контролю протягом усього періоду перевірки). Тести контролю можуть включати:
[1, с. 136—140];

· перевірки документів, які підтверджують операції та інші події з метою отримання аудиторських доказів про відповідність функціонування системи внутрішнього контролю (на проведення певної категорії операцій);

· проведення опитування і спостереження щодо процедур внутрішнього контролю, які не фіксуються документально;

· повторення процедур внутрішнього контролю аудитором.

Тести контролю необхідно проводити для підтвердження будь-якої оцінки ризику контролю, яка не є високою. Чим ниж­ча оцінка ризику системи контролю, тим більше доказів необ­хідно одержати аудитору стосовно ефективності функціонування си-
стеми бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю.

Ризик невиявлення [2, с. 98—108; 1, с. 139—143]. Ризик невиявлення (його рівень) пов’язаний з обсягом і характером проведення аудиторських процедур по суті. Перші дві складові загального ауди­торського ризику безпосередньо впливають на характер, обсяги і
витрати часу на виконання необхідних аудиторських процедур.
Як правило, аудитор регулює (доводить) величину загального ризику до прийнятної величини збільшенням аудиторських процедур. Разом із тим, як зазначено в МСА і ННА, ризику невиявлення не можна уникнути, коли аудиторські докази мають переконливий, а не вичерпний (абсолютно точний) характер.

Ризик невиявлення зворотно пов’язаний з невід’ємним ризиком і ризиком контролю. Так, чим вищі два останніх, тим більше необхідно виконати аудиторських процедур, для того щоб знизити ризик невиявлення.

Однак, якими б низькими не були рівні невід’ємного ризику та ризику контролю, аудитору необхідно виконати процедури перевірки по суті відносно суттєвих (значущих) залишків та класів операцій.

У практичній діяльності аудитор може зіткнутися з ситуаціями, коли ризик невиявлення не може бути зниженим до прийнятного рівня. Подальші дії залежатимуть у таких випадках від різних конкретних обставин, що безпосередньо впливатимуть на вид підсумкових документів.

Важливим поняттям в аудиті є поняття суттєвості. У зв’язку з притаманними аудиту обмеженнями аудитор не в змозі і не повинен встановлювати достовірність фінансової звітності з абсолютною точністю. Крім того, сама система бухгалтерського обліку не передбачає абсолютної точності інформації, яка міститься
в фінансовій звітності (у балансі, наприклад). Основні причини
такого становища:

¨ положення (стандарти) бухгалтерського обліку дозволяють використовувати різні методи відносно одних і тих самих об’єктів обліку. Наприклад, можна використовувати різні методи нарахування амортизації необоротних активів, різні методи відображення в обліку використаних матеріальних ресурсів (запасів), різні методи розподілу непрямих витрат, створення резерву сумнівних боргів та ін.;

¨ методики фінансового обліку різних країн по-різному передбачають вирішення проблем розподілу витрат і доходів за обліковими періодами.

Усе це призводить до того, що на основі одних і тих самих даних (початкових залишків у балансі, наприклад) буде підготовлено фінансову звітність з різними показниками, тобто звітність, показники якої залежатимуть від того, які методи використовувало підприємство.

Таким чином, фінансова звітність не може бути абсолютно точною з цих причин.

Крім того, можна припуститися помилок у процесі накопичення інформації (в обліку), а також при узагальнені цієї інформації у звітності. Тому і існує поняття суттєвості.

В обов’язки аудитора входить встановлення достовірності фінансової звітності в усіх суттєвих аспектах.

Під достовірністю фінансової звітності в усіх суттєвих аспектах розуміють такий ступінь точності показників цієї звітності, за якого кваліфікований її користувач зможе зробити правильні висновки і прийняти правильні економічні рішення. Таким чином, суттєвість фінансової інформації є такою її властивістю, яка робить її (інформацію) спроможною впливати на економічні рішення користувачів.

Згідно з МСА 320 та ННА 11 інформація вважається суттєвою, якщо її відсутність (пропущення) або перекручення може впливати на економічні рішення користувачів, які приймають на основі (на підставі даних) фінансової звітності [1, с. 121—125;
2, с. 82—85]. Як визначено в цих документах, суттєвість залежить від розміру статті звітності або помилки, які оцінюються за певних обставин пропуску (відсутності) або перекручення змісту інформації. Таким чином, суттєвість, скоріш за все, визначає межу (порогову величину) і не є основною якісною характеристикою, яка повинна бути притаманною інформації для того, щоб остання (інформація) була корисною для користувачів.

Оцінка рівня суттєвості є предметом професійного судження (професійної думки) аудитора. Аудитор встановлює припустимий (допустимий) рівень суттєвості при розробці плану аудиту як кількісну величину. Разом з тим аудитор повинен брати до уваги як обсяг (кількість) так і характер (якість) викривлень. Приклади якісних викривлень (помилок):

· недостатній або неадекватний опис облікової політики (результатом може бути введення в оману таким описом користувача фінансової звітності);

· існування порушень нормативних вимог (порушення вимог податкового законодавства, результатом можуть бути фінансові санкції, що послабить фінансовий стан).

Аудитору необхідно враховувати можливість викривлень (помилок) у пов’язаних між собою незначних сумах, які разом можуть істотно вплинути на показники фінансової звітності (прикладом може бути незначна сума помилки, яка повто-
рюється з місяця в місяць).

Визначення суттєвості здійснюється аудитором на рівні:

— фінансової звітності в цілому;

— залишків на рахунках, взятих окремо;

— окремих операцій;

— окремих угод.

Аудитору необхідно визначити (оцінити) суттєвість при:

· визначенні характеру (змісту), витрат часу і глибини (обсягу) аудиторських процедур;

· виконанні конкретних аудиторських процедур;

· оцінці наслідків викривлень, тобто впливу помилок на показники фінансової звітності.

Суб’єкти аудиторської діяльності (аудитори та аудиторські фірми) повинні розробити внутрішньофірмовий нормативний до­кумент, в якому визначити систему важливих (базових) показни­ків, що характеризують достовірність фінансової звітності та по­рядок визначення рівня суттєвості.

Рівень суттєвості встановлюється як частина (частка або відсоток) від базового показника.

Може бути встановлений єдиний показник рівня суттєвос-
ті для конкретної фінансової звітності, або встановлюються
локальні показники рівня суттєвості для окремих базових
показників (групи рахунків, статей балансу, показників іншої
фінансової звітності).

Показник рівня суттєвості визначає кількісну величину по-
милок, інакше кажучи, максимально припустиму величину по­милки.

У зв’язку з тим, що помилки (хоча й незначні) можуть впливати на показники фінансової звітності в сукупності, а та­кож у зв’язку з тим, що необхідно розглядати окремі рахунки (сальдо по них) або класи операцій, аудиторами використо-
вується поняття припустимої помилки, величина якої встановлюється частіше за все на рівні 50 % від показника рівня суттєвості.

Система базових показників може змінюватись при:

— зміні законодавства, яке стосуються ведення бухгалтерського обліку, визначення показників фінансової звітності та іншої бухгалтерської звітності;

— зміні законодавства та нормативів аудиту стосовно визначення рівня суттєвості;

— структурних зрушеннях складу замовників (суб’єктів) аудиту стосовно видів діяльності, галузей господарства;

— зміні в політиці аудиторської діяльності та з інших причин.

Визначення суттєвості здійснюється на стадії планування аудиту та визначення величини аудиторського ризику. Потім ці показники уточнюються в результаті проведення аудиторських процедур. Між рівнем суттєвості і аудиторським ризиком існує взаємозв’язок. Збіль­шення рівня суттєвості зменшує аудиторський ризик і навпаки.

У процесі завершення аудиту аудитор визначає рівень суттєвості впливу на показники фінансової звітності сукупності виявлених ним помилок. Якщо цей рівень буде, на думку аудитора, високим він мо­же виконати додаткові процедури, щоб знизити аудиторський ризик або запропонувати керівництву внести зміни у фінансову звітність.

Якщо ж додаткові процедури не дозволили знизити аудиторський ризик (сукупність невиправлених помилок є суттєвою),
а керівництво відмовляється від виправлень фінансової звітності, аудитор повинен надати аудиторський висновок, який за видом
і змістом відповідає вимогам міжнародних стандартів і національ­них нормативів аудиту.

Навчальні завдання

Для виконання завдань необхідно вивчити сутність ризику
аудитора, його складові частини, імовірність та ознаки, за якими його можна оцінити. Назвати конкретні аспекти, що визначають величину ризику аудиторської перевірки.

За данимиситуацій потрібно:

1) встановити і пояснити, чи є правильними твердження, які наведено у ситуаціях;

2) визначити, які дії повинен зробити аудитор для оцінки ризику;

3) на підставі застосування моделі аудиторського ризику визначити його прийнятний рівень і пояснити, які чинники впливають на його зміну.

При виконанні тестовихзавдань необхідно звернути увагу на мету, з якою проводиться аналіз ризиків в аудиті, і на характер взаємозв’язку між аудиторським ризиком, його складовими та інформацією, що залучається до перевірки.

На підставі данихпрактичних завдань необхідно:

1) визначити взаємозв’язки та чинники, які необхідно перевірити аудитору в процесі попереднього аналізу і визначення аудиторського ризику;

2) оцінити внутрішній ризик аудитора за його загальним рівнем та окремими чинниками;

3) вказати, на які питання аудиторської перевірки потрібно звернути особливу увагу під час її планування;

4) розробити рекомендації аудитора керівництву підприємства виходячи з виявлених недоліків.

·Ситуації

1. Оцініть правильність тверджень, наведених нижче:

1) фінансова звітність не може бути абсолютно точною;

2) ризик внутрішнього контролю може бути знижено в результаті аудиторської перевірки;

3) діяльність керівництва фірми-клієнта впливає на ризик внутрішнього контролю;

4) ризик внутрішнього контролю змінюється залежно від виду діяльності підприємства;

5) організація бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю впливає на ризик контролю;

6) аудитор може знизити ризик внутрішнього контролю шляхом проведення додаткових аудиторських процедур;

7) якщо ризик бізнесу і ризик внутрішнього контролю високі, то високий і ризик невиявлення;

8) ризик невиявлення має однаковий рівень для всіх циклів перевірок: закупівлі, продажу тощо;

9) властивий ризик не змінюється залежно від виду діяльності підприємства;

10) якщо ризик внутрішнього контролю низький, аудитор може зменшити обсяг вибірки.

2. Ваш клієнт має три великих магазини. У кожному з них декілька відділів. Усі відділи повинні бути перевірені принаймні один раз у п’ять років. Більш ретельно слід перевіряти ті відділи, де найбільш високий аудиторський ризик. Відомо, що у мину­лому році у цих магазинах також було проведено аудит. У кож­ному з магазинів існує відділ внутрішнього контролю.

3. Аудитор вважає, що ризик системи обліку становить 80 %, ризик системи внутрішнього контролю — 50 %, ризик невиявлення помилок — 10 %.

4. Визначте ризик невиявлення (РН) виходячи з того, що аудитор планує перевірку за таких показників: прийнятний аудиторський ризик (АР) — 0,05; властивий ризик (ВР) — 0,75; ризик системи внутрішнього контролю (РК) — 0,30.

5. Вказати, чи може аудитор відмовитися від процедур під-
твердження, якщо ефективність системи внутрішнього контролю буде визнана високою (РК = 0).

·Тести

1. Аудиторський ризик:

а) розраховується за формулою;

б) визначається на основі тестування;

в) встановлюється за домовленістю клієнта з аудиторською фірмою;

г) розраховується за формулою або визначається на основі тестування.

2. Аудиторський ризик — це:

а) імовірність невиявлення помилок системою внутрішнього контролю;

б) імовірність невиявлення суттєвих помилок у процесі проведення вибіркової перевірки;

в) імовірність складання неправильного висновку про перевірену фінансову звітність;

г) ризик, притаманний бізнесу клієнта, зумовлений характером і умовами діяльності організації.

3. Детекційний ризик — це:

а) імовірність невиявлення помилок системою внутрішнього контролю клієнта;

б) імовірність складання неправильного висновку про результати перевірки фінансової звітності;

в) імовірність того, що виконані аудитором процедури пере-
вірки не виявлять суттєвих помилок.

4. Кінцевою метою аналізу ризиків в аудиті є оцінка:

а) аудиторського ризику;

б) властивого ризику;

в) ризику невиявлення;

г) ризику внутрішнього контролю.

5. Ризик бізнесу (властивий ризик):

а) розраховується за формулою;

б) визначається на основі тестування;

в) встановлюється за домовленістю між клієнтом і аудиторською фірмою;

г) розраховується за формулою або визначається на основі тестування.

6. Ризик невиявлення:

а) розраховується за формулою;

б) визначається на основі тестування;

в) встановлюється за домовленістю між клієнтом і аудиторською фірмою;

г) розраховується за формулою або визначається на основі тестування.

7. Чим вище властивий ризик, тим ризик невиявлення:

а) вищий;

б) нижчий;

в) немає залежності.

8. Які з перелічених тверджень правильні:

а) обсяг вибірки залежить від рівня ризику;

б) обсяг вибірки не залежить від рівня суттєвості;

в) результати аналізу вибіркової сукупності екстраполюються на генеральну сукупність?

9. Модель аудиторського ризику застосовується на етапі:

а) вибору клієнта;

б) укладення договору;

в) планування;

г) тестування.

10. Розшифруйте зміст ситуації, що виражена залежністю

AР = ВР (1,0) · РК (1,0) · РН (0,05) = 0,05:

а) за високих значень власного ризику та ризику внутріш­нього контролю аудиторська перевірка не дасть бажаних ре­зультатів;

б) аудитор може довіряти зібраним свідченням навіть за неефективної системи внутрішнього контролю замовника;

в) імовірність видачі аудитором неправильного висновку за вказаних умов становить 92 %.

11. Аудитор зробив оцінку властивого ризику (ВР) і ризику внутрішнього контролю (РК) на СП : ВР = РК = 0,80. Який ризик невиявлення помилок аудитор повинен запланувати, якщо прий­нятний аудиторський ризик АР становить 0,20?

а) 0,00;

б) 0,80;

в) 0,20;

г) 0,15;

д) 0,31.

·Практичні заняття

Завдання 1. Оцінюючи рівень ризику внутрішнього контролю на спільному підприємстві аудитор встановив, що менеджер Хар­ченко О. М. має незначний досвід практичної роботи; є випадки за­твердження ним ризикованих проектів діяльності підприємства, які не забезпечені власними джерелами коштів; Харченко О. М. займає свою посаду з часу створення підприємства; виконує значну частину робіт в оперативному керівництві підприємством.

Підприємство займається експериментальним пошиттям одягу і його реалізацією. Виробництво характеризується частими технологіч­ними змінами, має місце значний вплив зовнішніх чинників, відсутні претензії і звинувачення з боку держави, клієнтів, банків, інвесторів та постачальників; передбачається випуск акцій та їх вільний продаж; існує ймовірність збільшення кількості філіалів фірми з 2 до 4.

Бухгалтерський облік на головному підприємстві та філіалах здійснюється відокремлено. Головний бухгалтер має значний досвід практичної роботи на державних підприємствах; на спільних підприємствах та в інших комерційних структурах не працювала. Інші обліковці не мають достатніх знань з міжнародних стандартів та відповідних систем обліку. Працівники бухгалтерії СП одержують досить високу заробітну плату. Виникають труднощі щодо прийняття правильних рішень з обліку господарських операцій. Бухгалтерські документи над­ходять із запізненням (в іншому звітному періоді), і відповідно із запіз­ненням відображаються в обліку дані за такими документами. В облі­кових записах багато зведених сум, які важко перевірити. Під час попереднього вибіркового перегляду облікових реєстрів з реалізації ауди­тор установив, що не всі суми мають підтвердження первинними до­кументами. Протягом року СП 6 разів одержувало кредит у банку на суму 3 млн грн, не здійснюючи капітальних інвестицій.

На СП аудиторська перевірка проводитиметься вперше, внутрішній контроль відсутній. Аудиторську перевірку на прохання адміністрації планується провести за 5 днів.

Завдання 2.“Лазурний берег” — це сімейне підприємство, яке розташоване в Криму. Готель має 65 номерів, ресторан і 3 бари. У містечку, де розташований готель, двічі на рік органі­зовують фестивалі, які здобули велику популярність у знавців вин нашої країни.

Завдання 3.“Троянда” — фірма, яка має 15 магазинів на території України. Фірма спеціалізується в галузі реалізації саджан­ців троянд, садового інвентарю у великому асортименті. Дві­чі на рік на адреси місцевих жителів фірма надсилає каталог, який ілюструє широкий вибір продукції.

4.3. Програмні питання

1. Поняття суттєвості в аудиті.

2. Аудиторський ризик та його складові.

3. Властивий (невід’ємний) ризик.

4. Ризик систем внутрішнього контролю.

5. Ризик невиявлення помилок.

6. Взаємозв’язок складових аудиторського ризику.

7. Методи визначення величини аудиторського ризику.

8. Контрольне середовище та процедури контролю.

9. Взаємозв’язок помилок і рівня суттєвості в аудиті.

10. Оцінка рівня суттєвості в аудиті.

 

 
 


1. Международные стандарты аудита и Кодекс этики профес­сиональных бухгалтеров. — М., 2000. — 699 с.
(С. 121—143.)

2. Національні нормативи аудиту. Кодекс професійної етики аудиторів України. — К.: Основа, 1999. — 274 с. (С. 82—108.)

3. Аудит: Практ. пособие / Под ред. А. Н. Кузьминского. — К.: Учетинформ, 1996. — 283 с. (С. 48—62.)

4. Савченко В. Я. Аудит: Практ. посібник. — К.: КНЕУ, 2002. — 322 с. (С. 106—114.)

Вибіркове дослідження в аудиті

⇐ Предыдущая12345678910Следующая ⇒






©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.