 |
|
Стаття 32. Генетичні тести
В Україні гарантується доступність генетичного тестування на користь здоров’я кожного, хто бажає пройти таке тестування.
Тести, що встановлюють можливість генетичного захворювання або слугують для ідентифікації суб’єкта як носія зміни (мутації) гена, що викликає хворобу, або направлене на виявлення генетичної схильності до хвороби, можуть проводитися виключно з метою охорони здоров’я осіб, які піддалися обстеженню, тестуванню чи в зв’язку з проведенням наукових досліджень, пов’язаних з охороною здоров’я.
Тестування проводяться тільки після відповідної генетичної консультації, що встановлює їх доцільність, після інформованої, отримання на це згоди пацієнта.
Пренатальний діагноз, що встановлює наявність спадкової хвороби, не повинен розглядатися лікарем як підстава для переривання вагітності за медичними показниками.
Лікарі, які вважають, що контрацепція, стерилізація і штучне переривання вагітності суперечать їх принципам і переконанням, можуть відмовитися від проведення генетичних тестів. У всіх випадках, лікар зобов’язаний попередити майбутніх батьків про можливість виникнення генетичних проблем і порадити пройти генетичне тестування у компетентного фахівця.
Стаття 33. Втручання в геном людини
Втручання в геном людини, направлене на його модифікацію, може бути здійснено лише в профілактичних, діагностичних або терапевтичних цілях і лише за умови, якщо воно не направлене на зміну генома і не вносить зміни в геном його нащадків.
Забороняється клонування людей, тобто будь-яке втручання, направлене на створення людини, генетично ідентичній іншій людині (що має з нею однаковий набір генів), незалежно від того жива вона або померла.
Щоб уникнути негативних наслідків для здоров’я людей, зокрема міжвидової передачі хвороб тварин людині, не допускається діяльність по створенню трансгенних тварин з генетичним матеріалом людини і використання їх у цілях трансплантації.
Втручання в геном людини у кожному конкретному випадку здійснюється на основі висновку комісії лікарів-фахівців у області медичної генетики і репродукції людини, які працює в державній (комунальній) установі охорони здоров’я, і має видану органом охорони здоров’я ліцензію на подібного роду медичну діяльність.
Усі методи втручання в геном людини підлягають обов’язковій експертизі Ради з біоетики і після врахування їх результатів допускаються до застосування органом охорони здоров’я.
Стаття 34. Заборона на вибір статі
Не допускається використання допоміжних медичних технологій дітонародження в цілях вибору статі майбутньої дитини, за винятком випадків, коли це робиться з тим, щоб запобігти спадкоємству майбутньої дитини захворюванню, пов’язаному зі статтю.
Розділ VІІ. Правові основи біоетики у наукових дослідженнях