 |
|
Правові основи і нормативне регулювання аудиторської діяльності
Основними документами, які визначають правові основи і нормативні вимоги до аудиторської діяльності є: закони України, нормативні акти міністерств і відомств України, національні і міжнародні стандарти (нормативи) аудиту.
В законі України «Про аудиторську діяльність» від 1993 року (зі змінами і доповненнями) визначаються правові засади здійснення аудиторської діяльності в Україні, створення системи незалежного фінансового контролю з метою захисту інтересів власника.
В окремих статтях цього закону визначаються умови створення Аудиторської палати України, її повноваження, діяльність. В цьому законі передбачаються основні вимоги до створення професійної громадської організації аудиторів України, визначаються повноваження спілки аудиторів України, їх права. В окремому розділі визначається порядок проведення аудиту та надання інших аудиторських послуг; спеціальні вимоги до аудиторів, та цивільно-правова відповідальність аудиторів та аудиторських фірм за неналежне виконання своїх обов’язків, і відповідальність господарюючого суб’єкта при проведенні аудиту.
Важливим законом, яким керуються аудитори під час проведення незалежної перевірки підприємств різних форм власності є закон України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», яким встановлюються методологічні засади ведення бухгалтерського обліку і звітності в Україні для підприємств, їх об’єднань, організацій, бюджетних установ.
Закон визначає порядок організації та ведення бухгалтерського обліку, складання і подання бухгалтерської звітності, а також взаємовідносини з цих питань підприємств з органами виконавчої влади, внутрішніми та зовнішніми користувачами бухгалтерської інформації.
Поряд з цим, аудитори під час проведення незалежної аудиторської перевірки підприємств різних форм власності та видів діяльності враховують основні вимоги і положення інших законодавчих актів щодо аудиторської діяльності.
У законі України «Про банки і банківську діяльність» від 20.03.1991 року зі змінами і доповненнями вказується, що діяльність комерційних банків підлягає перевірці аудиторськими фірмами, уповноваженими відповідно до законодавства на здійснення таких перевірок (ст.34. Аудиторські перевірки).
Законом України «Про банкрутство» від 14.05.1992 зі змінами і доповненнями передбачається, що «Достовірність та повнота бухгалтерського балансу та іншої інформації про фінансовий і майновий стан боржника повинні бути підтверджені аудитором (аудиторською фірмою) незалежно від підстав, з яких порушено справу» (ст. 5. Підстави для порушення справи про банкрутство).
В законі України «Про іноземні інвестиції» від 13.03.1992 року зі змінами і доповненнями визначається, що всі витрати і збитки іноземних інвесторів, задані їм у наслідок незаконних дій державних органів та їх посадових осіб, мають бути відшкодовані на основі поточних ринкових цін або обґрунтованих оцінок, підтверджених незалежними аудиторами.
В законі України «Про заставу» від 02.10.92 р. зі змінами і доповненнями вказується, що при укладанні договору застави за згодою сторін або на вимогу однієї із сторін може проведена аудиторська перевірка достовірності та повноти балансу або фінансового стану відповідної сторони договору застави.
Законом України «Про Національний банк України» від 20.05.99 р. зі змінами і доповненнями, визначається, що Рада НБУ визначає аудиторську компанію для проведення аудиторської перевірки Національного банку, розглядає аудиторський висновок та затверджує бухгалтерський баланс НБУ, публікує в офіційних друкованих засобах масової інформації щорічний баланс НБУ (ст.9 Повноваження Ради Національного банку).
Згідно цього закону Національний банк України:
- пред’являє вимоги щодо здійснення обов’язкових аудиторських перевірок банків та інших фінансово-кредитних установ, отримує висновки незалежних аудиторських організацій про результати діяльності банків та інших фінансово-кредитних установ (ст.61);
- не пізніше 1 листопада звітного року приймає рішення про аудит НБУ і визначає аудиторську фірму, яка має відповідний досвід роботи для перевірки річного звіту і подання аудиторського висновку. Національний банк зобов’язаний відповідно до укладеного з аудиторською фірмою договору надавати звітність та інформацію, необхідну для проведення аудиторської перевірки (ст. 70. Зовнішній аудит).
Аудитори в своїй практичній діяльності користуються також і іншими законами України, в яких визначаються основні вимоги до публічної бухгалтерської звітності, облікових регістрів, первинних документів та іншої інформації про фінансово-господарську діяльність суб’єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності вимогам чинного законодавства.
При проведенні перевірок аудитори користуються також нормативними актами, які регламентують порядок, планування аудиторської діяльності, додержання вимог Міжнародних стандартів з бухгалтерського обліку та звітності.
Так, наприклад, Постановами Національного банку України визначається:
- порядок проведення зовнішнього аудиту юридичних осіб-акціонерів (учасників) комерційних банків у процесі перевірки правильності формування статутних фондів комерційних банків;
- організація внутрішнього аудиту в комерційних банках України;
- заходи щодо подальшого розвитку банківського аудиту і ін.
В рішеннях Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку регламентуються:
- вимоги щодо аудиторської перевірки страхових компаній;
- правила проведення перевірок та ревізій емітентів, осіб, що здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, фондових бірж та саморегулюючих організацій з дотримання вимог законодавства про цінні папери;
- вимоги до аудиторської перевірки інвестиційних фондів.
В наказі Міністерства статистики України визначається порядок створення Національного центру обліку та аудиту в Україні.
З урахуванням специфіки галузі, приймаються аналогічні накази, постанови, розпорядження іншими міністерствами і відомствами, вимоги яких є обов’язковими під час проведення відповідної аудиторської перевірки.
Важливими документами, що регламентують аудит є Міжнародні стандарти аудиту.
Стандарти аудиту – це загальні вимоги щодо проведення аудиту, яких повинні дотримуватися аудитори під час виконання своїх професійних обов’язків, тобто здійснення аудиту.
Ці вимоги стосуються як професійної підготовки аудиторів (компетентність незалежних аудиторів), так і аудиторської звітності і достатності аудиторських свідчень і доказів.
Загальні вимоги щодо проведення аудиту містяться стандартах аудиту (GAAS generally accepted auditing standards – GAAS).
Ці стандарти були розроблені Американським інститутом дипломованих громадських бухгалтерів (American Institute of Certified Public Accountants – AICPA).
Загальні стандарти згруповані у наступні групи: загальні, робочі, стандарти звітності.
Загальні стандарти визначають:
- вимоги до аудитора, його підготовку, професіоналізм, практичний досвід аудиторської роботи, підвищення кваліфікації;
- вимоги до аудитора відносно дотримання ним певних правил поведінки й етичних норм. Цей стандарт детально викладено у Кодексі професійної етики аудитора, який розроблено Американським інститутом дипломованих громадських бухгалтерів;
- вимоги до відповідального і ретельного ставлення аудитора до своїх обов’язків.
Робочі стандарти стосуються збирання аудиторських свідчень і доказів під час безпосереднього проведення аудиторської перевірки.