 |
|
Міжнародні розрахунки та їх основні форми.
TЕМА 7. Міжнародні розрахунки і платіжний баланс
Поняття міжнародних розрахунків. Форми міжнародних розрахунків та їх порівняльна характеристика.
Платіжний баланс, його структура і методологія складання. Платіжний баланс України, стан, структура, динаміка.
Міжнародні розрахунки та їх основні форми.
Міжнародні розрахунки – це система організації та регулювання платежів у сфері міжнародних економічних відносин.
Суб’єкти: імпортери, експортери, банки.
“Лоро” – іноземні кореспондентські рахунки в банку.
“Ностро” рахунки банку в іноземному банку.
В основу міжнародних розрахунків покладено рух товарно-розпорядчих документів і операційне оформлення платежів.
Головними чинниками, що виражають стан міжнародних розрахунків, є:
1) умови зовнішньоторговельних контрактів;
2) валютне законодавство;
3) особливості банківської практики;
4) міжнародні правила та звичаї тощо.
Вирішальне значення в практиці міжнародних розрахункових операцій мають валютно-фінансові умови зовнішньоекономічних угод (контрактів).
Зовнішньоекономічна угода (контракт) – це матеріально оформлена угода суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їхніх взаємних прав і обов’язків у зовнішньоекономічній діяльності.
До валютно-фінансових умов, які мають бути передбачені в угоді (контракті), належать такі:
1. Ціна та загальна вартість угоди (контракту). У цьому розділі контракту визначається ціна одиниці виміру товару та загальна вартість товарів або вартість виконаних робіт, наданих послуг) згідно з угодою (контрактом) та валюта платежів.
2. Умови платежів. Цей розділ контракту визначає спосіб, порядок та терміни фінансових розрахунків і гарантії виконання сторонами взаємних платіжних зобов’язань. Залежно від обраних сторонами умов платежу в тексті договору (контракту) вказуються: умови банківського переказу до (авансовий платіж) та (або) після відвантаження товару чи умови документарного акредитиву або інкасо (з гарантією); умови гарантії, якщо вона є, або коли вона необхідна (вид гарантії – “на вимогу” й “умовна”, умови та термін дії гарантії, можливість зміни умов контракту без зміни гарантій).
Правильність визначення валютно-фінансових умов при укладанні зовнішньоекономічної угоди – запорука ефективності здійснення зовнішньоекономічних операцій.
Нині немає єдиного, закріпленого багатосторонньою угодою, універсального механізму валютних розрахунків між країнами. Тільки в межах окремих економічних і фінансових угрупувань країн можуть існувати певною мірою єдині механізми розрахунків. У сучасній системі світогосподарських зв’язків розрахунки за торгівельними та неторговельними операціями регулюються основними принципами, закріпленими в Женевській конвенції про чеки та векселі, а також зведеннями постанов Міжнародної торгівельної палати (Париж).
Найпоширеніші умови міжнародних розрахунків:
§ безпосередній (повний розрахунок) – повна оплата товару до моменту чи в момент переходу товару або товаророзпорядчих документів у розпорядження покупця;
§ розрахунок у кредит (з розстроченням) – надання експортером імпортеру кредиту в комерційній формі (для імпортера).