 |
|
Міжнародні фінансові організації
Центральне місце серед міжнародних фінансових організації займає група Світового банку (World Bank).
До групи Світового банку входять:
1. Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР), створений в 1944 р. з метою надання кредитів відносно багатим країнам, що розвиваються.
2. Міжнародна асоціація розвитку (МАР), заснована в 1960 р. з метою надання кредитів на особливо пільгових умовах країнам, що розвиваються.
3. Міжнародна фінансова корпорація (МФК), створена у 1956 р. з метою сприяння економічному розвитку в країнах, що розвиваються, шляхом надання підтримки приватному сектору.
4. Багатостороннє агентство з інвестиційних гарантій (МАІГ), основане у 1988 р. з метою заохочення іноземних інвестицій у країнах, що розвиваються, шляхом надання гарантій іноземним інвесторам від втрат, викликаних комерційними ризиками.
5. Міжнародний центр з урегулювання іноземних спорів (МЦУІС), створений у 1966 р. з метою сприяння збільшенню потоків міжнародних інвестицій шляхом надання послуг по арбітражному провадженню та врегулюванню спорів між урядами й іноземними інвесторами.
Конференція ООН з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД) створена у 1964 р. і займається проблемами міжнародної торгівлі, транспортування товарів і фінансування торговельних операцій. Членами ЮНКТАД є 185 держав-членів ООН.
Основними напрямками діяльності ЮНКТАД є:
1. Регулювання торговельних операцій і економічних відносин між державами, розробка концепцій і принципів світової торгівлі.
2. Розробка заходів з регулювання міжнародної торгівлі сировинними товарами. Кінцевою метою є стабілізація цін на світових ринках.
3. Розробка заходів і засобів політики й економічного співробітництва.
4. Сприяння розвитку економічного співробітництва між країнами, що розвиваються.
5. Ведення інформаційної та аналітичної роботи з широкого кола проблем.
ЮНКТАД випускає щорічні доповіді про стан світової торгівлі та пов'язані з нею питання, що представляють безперечний інтерес для всіх цікавих до розвитку світової економіки (www.unctad.org).
Найвищим органом ЮНКТАД є Конференція (слід розрізняти два поняття конференція як найменування самої організації та Конференція як назва найвищого органу). Конференція збирається на сесії, що проводяться один раз на чотири роки на рівні міністрів з метою визначення головних напрямків політики та вирішення питань, пов'язаних з програмою роботи. Всього було проведено 10 сесій.
Сесії ЮНКТАД представляють собою багатосторонні економічні форуми, що проводяться в рамках системи ООН. Більшість рішень ЮНКТАД по суті питань, які розглядаються, не мають обов'язкової сили і носять рекомендаційних характер.
Міжнародний торгівельний центр ЮНКТАД/СОТ є допоміжним органом ООН і СОТ, які діють через ЮНКТАД. Основна його функція – координація. Він дозволяє підвищити ефективність використання коштів фондів ПРОООН.
Крім вищеназваних комплексних торгівельних організацій існують ще багато спеціальних організацій, котрі регулюють окремі товарні ринки (рис. 4).
Міжурядові організації з регулювання світових товарних ринків, так звані Міжнародні товарні організації (МТО), включають:
Ø Міжнародні організації;
Ø Міжнародні ради;
Ø Міжнародні консультативні комітети;
Ø Міжнародні дослідницькі групи.
Міжнародні товарні організації мають за мету спостереження за реалізацією міжнародних товарних угод, а також вивчення стану світових товарних ринків і обговорення проблем, пов'язаних з співвідношенням попиту і пропозиції на конкретних ринках, і продукування рекомендацій урядам країн-учасниць (Міжнародні консультативні організації та Міжнародні дослідницькі групи). Діяльність Міжнародних товарних організацій певною мірою обмежує можливості для односторонніх дій деяких країн – виробників сировини, перешкоджає створенню міжнародних об'єднань експортерів картельного типу.
Приміром, дуже важливою міжнародною організацією картельного типу є Організація виробників та експортерів нафти (ОПЕК). Вона контролює більшу частину ринку нафти, і домовленості країн ОПЕК про розміри добування практично визначають ціни світового ринку. Розвинуті країни-імпортери нафти постійно чинять тиск на ОПЕК з метою спонукання її до рішень про збільшення видобутку. Особливого загострення це питання набуло осінню 2000 р. у зв'язку з “бензиновою кризою” в країнах Західної Європи.
 |
Рис. 1. Структура системи міжнародних організацій
Рис. 2. Внутрішня структура ООН
Рис. 3. Системи організацій, пов’язаних з ООН
Рис. 4. Класифікація міжнародних організацій по регулюванню світових товарних ринків
ГЛОСАРІЙ
Глобалізація – тривалий процес інтеграції національних економік світу з метою розв¢язання глобальних проблем людства.
Глобальні проблеми –нагальні проблеми, які зачіпають життєві інтереси народів всіх країн світу, важливі з точки зору збереження людської цивілізації і можуть бути вирішені лише спільними зусиллями.
Демографічна проблема -інтенсивне зростання народонаселення планети, демографічний бум, який до того ж супроводжується нерівномірністю зростання чисельності населення в різних країнах та регіонах.
Екологічна проблема – пов’язана з варварським відношенням людини до природи, забрудненням навколишнього середовища.
Нові (відносно) фінансові інструменти –цеєвродоларові депозитні сертифікати, єврооблігації з нульовим купоном, синдиковані кредити в євровалюті, ставка проценту, квоти та короткострокові зобов’язання зі змінним процентом.
Нові фінансові технології —цеінвестиційні фонди відкритого типу, що вкладають кошти тільки в короткострокові зобов’язання грошового ринку; банківські автомати (автомати, що виконують різні банківські операції); похідні цінні папери і т п.
Паливно-енергетична і сировинна глобальні проблеми– спричинені нераціональним використанням та поступовим вичерпанням природних та сировинних ресурсів.
Фінансова глобалізація– зростаюча фінансова єдність та взаємозалежність фінансово-економічних систем країн світу;
Фінансова інновація —створення нових фінансових інструментів та технологій.
Фінансовий інжиніринг –розвиток та творче застосування фінансових технологій для розв’язання фінансових проблем та використання фінансових можливостей.
Питання для самоконтролю
1. Поясніть, якими рушійними силами зумовлена активізація процесу глобалізації розвитку сучасної цивілізації.
2. Які ознаки глобалізації є, на Вашу думку, найбільш суттєвими. Обгрунтуйте свою точку зору.
3. У чому полягають найбільш загрозливі наслідки глобалізації?
4. Розкрийте основні переваги, що несе з собою процес глобалізації.
5. Розкрийте сутність та наслідки процесу фінансової глобалізації.
6. Що означає “спекулятивний капітал” та його роль у загостренні світових фінансових криз?
7. Ми визначаємо процес глобалізації як об’єктивний. З іншого боку, часто доводиться чути, що глобалізація – це політика розвинених держав світу, тобто свідомий керований процес. Висловіть свою думку з цього приводу.
8. Чим зумовлене, на Вашу думку, загострення глобальних проблем?
9. Розкрийте сутність екологічної (демографічної, продовольчої, енергетичної, військової та ін.) проблеми та висловіть свою думку з приводу можливих шляхів її вирішення.
10. Розкрийте роль ООН у вирішенні глобальних проблем людства.
План семінарського заняття
1. Сутність, основні ознаки та наслідки глобалізації.
2. Форми прояву фінансової глобалізації.
3. Класифікація глобальних проблем та шляхи їх вирішення.
4. Нерівномірність соціально-економічного розвитку країн світу.
5. Роль ООН у регулюванні глобальних проблем людства.
ЛІТЕРАТУРА
Основна:
1. Стратегії економічного розвитку в умовах глобалізації / За ред. Д.Г.Лук¢яненка.- К.: КНЕУ, 2001.- 538 с.
2. Дж.Сорос. Криза глобального капіталізму.-К.: Основи, 1999.- 259 с.
3. Глобалізація і безпека розвитку / О.Г.Білорус, Д.Г.Лук¢яненко та ін. – К.: КНЕУ, 2001.
4. Губський Б.В. Інвестиційні процеси в глобальному середовищі.- К.: Наукова думка, 1998.
5. Зернецька О.В. Глобальний розвиток систем масової комунікації і міжнародні відносини.- К.: Освіта, 1999.
6. Мартин Г.-П., Шуман Х. Западня глобализации: атака на процветание и демократию / Пер. с нем. – М.: Изд.дом “АЛЬПИНА”, 2001.
7. Пахомов Ю.М., Лук¢яненко Д.Г., Губський Б.В. Національні економіки в глобальному конкурентному середовищі. – К.: Україна, 1997.
8. Скаленко О. Глобальні резерви поступу (інформація, інтелект, інновації),- К.: Основи, 2000.
9. Тодаро М.П. Экономическое развитие. Учебник / Пер. с англ. — М.: Эк. ф-т МГУ, ЮНИТИ, 1997.
10. Україна і світове господарство. Взаємодія на межі тисячоліть. Навч. посібник / А.С.Філіпенко, Д.Г.Лук’яненко, А.М.Поручник та ін. — К.: Либідь, 2002.
11. Гатина Г.Ф. Мировая экономика: Учебник.- М.: Инфра –М; Пермь, 2001.- 384 с.
12. Мовсесян А.Г. Мировая экономика: Учебник.- М.: Финансы и статистика, 2001.- 656 с.
13. Бровиков В.И. Основы мировой экономики: Конспект лекций.- М.: Центр, 2002.- 160 с.
Додаткова:
1. Ю.Пахомов. Україна і виклики глобалізації / “День”. - № 139.- 7 серпня 2001.
2. Глобалізація інвестиційних процесів та фінансова безпека України. Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. К., 2001.