 |
|
Розділ 2 та 3. Аналіз відносних показників та аналіз якісних і кількісних показників
Безумовно, бюджетний дефіцит – небажане для держави явище: його фінансування на основі грошової емісії гарантовано призводить до інфляції, за допомогою неемісійних засобів – до зростання державного боргу.
Бюджетний дефіцит можна відносити лише до розряду надзвичайних, катастрофічних подій, оскільки різною може бути якість, природа дефіциту. Він може бути пов’язаний із необхідністю здійснення значних державних вкладень до розвитку економіки, і тоді дефіцит не є відображенням кризової течії суспільних процесів, а скоріше стає наслідком прагнення держави забезпечити прогресивні зрушення в структурі суспільного відтворення.
Уникнути дефіциту теоретично досить просто — скоротити видатки або збільшити податки. Однак на практиці, як правило, це зробити досить важко, а іноді й неможливо.
Бюджетний дефіцит викликається зменшенням чистих податків внаслідок автоматичного скорочення податкових надходжень до бюджету і збільшенням трансферних витрат.
Аналіз причин виникнення і стану дефіциту Державного бюджету України за часи незалежності дає підстави сформувати такі рекомендації щодо управління бюджетним дефіцитом:
По перше, посилення заходів з підвищення податкової культури та виконання чинного Податкового кодексу України, який є одним з найбільш ліберальних в Європі.
По друге, проведення ефективної політики з обслуговування державного боргу країни.
По третє, дефіцит державного бюджету відносно ВВП підтримувати на рівні не вищому за рівень інвестицій в основний капітал за рахунок коштів державного бюджету.
По четверте, формування прогнозних показників дохідної та видаткової частин бюджету усіх рівнів на основі реальних даних.
Сьогодні в більшості країн світу дефіцит бюджету складає від 2 до 15 % ВНП при середньосвітовій його величині 4,5 %.
Для проведення аналізу стану і динаміки дефіциту державного бюджету України за 2000 - 2010 рр. доцільно розглянути наведений нижче графік (додаток 2-3 рис.4).
Аналізуючи дані, можна побачити, що бюджет України переважно є дефіцитним. У 2004 та 2010 рр. дефіцит складав досить вагому суму – 2,9% та 5,3 % ВВП відповідно. Але, слід відмітити, що у 2000 р. та 2002 р. спостерігався профіцит бюджету, що є непоганою тенденцією (0,4 % і 0,5 % ВВП відповідно)
З метою повного розуміння ситуації, що склалася у сфері бюджетного дефіциту необхідно проаналізувати зміни даного показника в останні роки. Розгляд питомої ваги дефіциту бюджету (а не абсолютних його значень), дасть змогу зрозуміти реальні масштаби зростання дефіциту бюджету з урахуванням змін ВВП України у 2005-2010 рр. (додаток 2-3 рис.5).
Таким чином, у 2005 р. дефіцит державного бюджету України становив 1,8% ВВП країни. Даний показник є прийнятним з точки зору європейських нормативів бюджетної безпеки і не призводить до деструктивних процесів в економіці країни.
У 2006 р. досліджуваний показник сягнув найнижчого рівня у виділеному періоді і склав 0,69% до ВВП. Це пов'язано з падінням абсолютного значення дефіциту державного бюджету України та зростанням рівня доходів державного бюджету України та ВВП. Вважається, що показник питомої ваги дефіциту державного бюджету у ВВП на даному рівні є оптимальним і свідчить про динамічний розвиток економіки.
У 2007 р. питома вага дефіциту державного бюджету у ВВП зростає більше, ніж вдвічі, досягаючи рівня 1,37%, але залишається у прийнятних межах. Доходи державного бюджету та ВВП України також характеризуються значним зростанням.
У 2008 р. спостерігається зниження досліджуваного показника на 0,05% до 1,32%. Фактично, можна зробити висновок, що у 2005-2008 роках у сфері бюджетного дефіциту спостерігалася відносна стабільність, відповідні показники не перевищували дозволених рівнів.
Але з 2009 року спостерігається порушення даної тенденції, а саме питома вага дефіциту бюджету у ВВП складає 3,88%, тобто перевищує норматив бюджетної безпеки, визнаний європейським економічним співтовариством. Це пов'язано зі значним зменшенням ВВП України у 2009 р. порівняно з 2008 р.
Подальше зростання досліджуваного показника простежується у 2010 році. Дефіцит Державного бюджету України у % до ВВП склав 5,51%, сягнувши найвищого значення за аналізований період.
Таким чином, дефіцит Державного бюджету України у 2005-2008 рр. знаходився у економічно безпечних межах, не здійснюючи значного навантаження на економічний розвиток країни. Але у 2009-2010 рр. спостерігаються загрозливі тенденції у даній сфері, які характеризуються як зростанням абсолютного значення дефіциту державного бюджету, так і його питомої ваги у ВВП України.
Бюджетний фонд як об'єктивно обумовлена економічна форма руху частини вартості валового продукту, що пройшла відповідні стадії розподілу і надійшла в розпорядження держави для задоволення суспільних потреб, виступає у вигляді централізованого фонду грошових коштів. Він характеризується великими масштабами, складною внутрішньою структурою, цільовим спрямуванням. Конкретний обсяг бюджетного фонду, джерела надходження та напрями використання коштів визначаються щорічними законами про Державний бюджет України, рух коштів фонду відображається в основному фінансовому плані України. Таким чином, державний бюджет, як і всі інші фінансові плани, має бути збалансованим, тобто обсяг доходів — дорівнювати обсягу видатків.
Цілком ідеального варіанту рівноваги існувати не може, тому постає проблема розподілу коштів та поповненню державного бюджету. Однією із головних проблем є перевищення видатків над доходами, тобто дефіцит бюджету. Для детальнішого подальшого аналізу дефіциту бюджету потрібно провести аналіз деяких показників (таблиця 1, додаток до розділів 2-3).
Як видно з даних показників при збільшенні доходів бюджету за статистикою і збільшуються видатки. Зокрема у державному бюджеті України у 2011 році доходи збільшились на 26 469 175,3 тисячі гривень порівняно із 2010 роком. А видатки збільшились на 14 172 667,4 тисячі гривень. Зокрема позитивним явищем є перевищення доходів над видатками. Але з іншої сторони хоч і дефіцит бюджету зменшився на 12 296 507,9 тисяч гривень та його існування збереглося.
Необхідно констатувати, що в Україні значно зріс державний борг. Це негативно позначається на стані збалансованості бюджету наступних років, оскільки навантаження на погашення основної частини боргу та виплату процентів за боргом відбуваються за рахунок видаткової частини державного бюджету. Необхідно зазначити, що більшість запозичень, взятих Україною протягом цих років, залучалися на коротко- та середньостроковій основі. Це негативно вплинуло на стан бюджетної політики країни, адже необхідно щорічно виплачувати значні відсотки за користування кредитними ресурсами та великі суми на погашення основної суми боргу.
Причини бюджетного дефіциту в Україні: низька ефективність суспільного виробництва; низька результативність зовнішньоекономічних зв'язків; нераціональна структура бюджетних витрат; неефективний бюджетний механізм, який не дозволяє державі використати його як стимул розвитку економіки і соціальної сфери.
Для подолання дефіциту державного бюджету України найбільш ефективними напрямками є: збільшення дохідної частини бюджету: за рахунок збільшення податків, сприяння розвитку підприємництва, збільшення пенсійного віку та скорочення рівня безробіття ; скорочення видаткової частини бюджету: зменшення витрат на фінансування управлінських структур, залучення закордонних інвестицій, створення жорсткого контролю за виплатою державних коштів.
В сучасних умовах дефіцит державного бюджету України законодавчо обмежується, а джерелами його покриття є внутрішні та зовнішні позики, кредити Національного Банку України.
Основною причиною виникнення бюджетного дефіциту є відставання темпів зростання бюджетних доходів порівняно зі зростанням бюджетних видатків. В Україні бюджетний дефіцит зумовлений такими негативними явищами:
· різким зниженням ефективності виробництва, що супроводжувалось скороченням обсягів валового внутрішнього продукту;
· значним зростанням та нераціональною структурою бюджетних видатків;
· наявністю значного тіньового сектора в економіці і низькою податковою дисципліною;
· недосконалістю і частими змінами законодавства.
Розділ 4. Узагальнення проблем та розробка рекомендацій.
Важливе місце в загальному процесі бюджетного менеджменту займає управління бюджетним дефіцитом, особливо питання його фінансування й оптимізації. Кінцеві результати збалансування бюджету, його сальдо є певною мірою якісними показниками фінансового стану країни, фінансової діяльності держави і бюджетного менеджменту. Вони також відображають спрямованість і характер фінансової політики держави залежно від тієї чи іншої економічної доктрини, яка покладена в її основу.
Теоретично можна виділити чотири основних напрямки подолання дефіциту бюджету:
– збільшення дохідної частини бюджету;
– скорочення видаткової частини бюджету;
– здійснення внутрішніх і зовнішніх позик;
– проведення грошової і кредитної емісії..
Перший напрямок - збільшення дохідної частини бюджету - може бути пов'язаний з проведенням оптимальної податкової політики, яка б стимулювала виробників до розвитку виробництва і збільшення його обсягів. Це стане передумовою збільшення національного доходу як основного джерела поповнення бюджетних ресурсів. Сюди ж варто віднести проведення реформи заробітної плати, зростання доходів основної частини населення, що прямо пов'язано із заінтересованістю виробників у збільшенні випуску продукції, а також із підвищенням платоспроможного попиту населення і, як наслідок, зростанням обсягів виробництва і бюджетних засобів за рахунок бюджетних відрахувань.
Другий напрямок - скорочення витрат державного бюджету. Сюди варто насамперед віднести скорочення витрат на народне господарство, зменшення до мінімуму участі держави у виробничих інвестиціях. Винятком повинні стати лише окремі об'єкти інфраструктури, пріоритетні напрямки у структурі промислового виробництва, охорона навколишнього середовища, включаючи витрати, пов'язані з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
Витрати ж, пов'язані з проведенням інноваційної політики та подальшим розвитком виробництва, повинні бути покладені переважно на самі підприємства, які для цього можуть використовувати частину амортизаційних відрахувань, частину прибутку, а також частину дивідендів і прибутку від операцій з цінними паперами, банківські кредити.
На сучасному етапі економічного розвитку скорочення видаткової частини бюджету може бути пов'язане з тимчасовим скороченням витрат на соціально-культурні заходи (освіту, охорону здоров'я тощо) і зі скороченням витрат на управління.
Скорочення видаткової частини бюджету може бути досягнуте за рахунок зменшення усіх видів дотацій, субсидій. Мова йде насамперед про скорочення дотацій підприємствам-виробникам і переділу дотацій споживачам.
Третій напрямок скорочення дефіциту бюджету - здійснення внутрішніх і зовнішніх позик, тобто пошук джерел фінансування дефіциту, що склався.
При виробленні стратегії боротьби з бюджетним дефіцитом необхідно керуватися наступним:
I. Злом для економіки і фінансів країни є мниме усунення дефіциту бюджету шляхом чисто математичних операцій, тому що в цьому випадку замість "лікування" економіки її хвороба переходить у приховані форми, боротися з якими набагато важче;
II. Баланс бюджету і навіть перевищення бюджетних доходів над витратами не слід розглядати як невід'ємну рису здорової економіки, що динамічно розвивається. Світовий досвід показує, що на окремих етапах розвитку суспільства, в умовах специфічних для кожної країни, бюджетний дефіцит цілком допустимий;
III. Величина бюджетного дефіциту, про що свідчить світовий досвід, не повинна перевищувати гранично припустимого розміри, обумовленого 2-3% ВВП.
IV. Для покриття бюджетного дефіциту можуть використовуватися різні форми державного кредиту (як внутрішнього, так і зовнішнього). Робота друкарського верстата, що приводить до емісії, не обумовленої потребами товарообігу, повинна розцінюватися як міра, що грубо порушує закони грошового обігу, а тому, неприпустима.
V. Для подолання бюджетного дефіциту необхідно "лікування" самої економіки, тому що без забезпечення динамізму в її розвитку і реально відчутної ефективності неможливо домогтися фінансової стійкості країни, які б прогресивні фінансові міри ні застосовувалися при цьому.
Перераховані принципи повинні обов'язково реалізовуватися при розробці конкретної програми заходів для зниження бюджетного дефіциту і керуванню їм.
Швидка ліквідація бюджетного дефіциту, не підкріплена реальними кроками в напрямку стабілізації самої економіки лише ускладнить і без того важку фінансову ситуацію в країні, створить непотрібні перешкоди на шляху гідного виходу з кризи.
У програму конкретних заходів щодо скорочення бюджетного дефіциту варто включити такі міри, що з одного боку, стимулювали б приплив коштів у бюджетний фонд країни, а з іншого, сприяли скороченню державних витрат, наприклад:
– зміна напрямків інвестування бюджетних коштів у галузі державного господарства з метою значного підвищення фінансової віддачі від кожної бюджетної гривні;
– більш широке використання фінансових пільг і санкцій, що дозволяють повніше враховувати специфічні умови господарювання і стимулюючих зростання суспільного виробництва;
– збереження фінансування лише найважливіших соціальних програм; мораторій на прийняття нових соціальних програм, що вимагають значного фінансування;
– заборона НБУ надавати кредити урядовим структурам оформлення заборгованості державними цінними паперами.
Існування бюджетного дефіциту вимагає постійного пошуку шляхів його подолання і, в ідеалі, збалансування доходів і витрат бюджету.
Конкретні заходи держави в цьому напрямку можуть бути різними, але в результаті усі вони зводяться до створення можливостей зростання доходів і скорочення витрат бюджету. З цією метою необхідно:
– удосконалити податкову систему, забезпечити оптимальний рівень податкових вилучень для формування бюджетів усіх рівнів і створення сприятливих умов для підприємницької діяльності;
– посилити відповідальність суб'єктів господарювання і їхніх керівників, зокрема особисто майнову і кримінальну, та дотримання вимог податкового законодавства, своєчасність і повноту розрахунків з бюджетом і державними позабюджетними фондами;
– удосконалити інструменти залучення до інвестиційної сфери особистих заощаджень населення;
– забезпечити фінансову підтримку малого і середнього бізнесу шляхом розробки і виконання цільових програм розвитку малого і середнього підприємництва;
– ввести твердий режим економії бюджетних коштів;
– перейти від бюджетного фінансування до системи надання субсидій, субвенцій, інвестиційних позик суб'єктам господарювання;
– ввести науково обґрунтовану систему прогнозування показників, що беруться за основу формування доходів і витрат бюджету, використовувати при бюджетному плануванні нормативи бюджетної забезпеченості.
Висновки
Отже, сьогодні в умовах спаду виробництва, відсутності його підтримки, посилення фінансової нестабільності, кризи неплатежів, невиконання доходів бюджетів всіх рівнів процес зростання дефіциту бюджету дослідження цього явища є актуальним і вимагає подальшого його вивчення. Представляючи собою фінансове явище, бюджетний дефіцит не обов’язково відноситься до надзвичайних, виняткових подій. У сучасному світі немає держави, яка в ті чи інші періоди своєї історії не стикалася б з бюджетним дефіцитом.
Класичними напрямами скорочення дефіциту бюджету є збільшення доходів бюджету, зменшення його видаткової частини, зовнішні і внутрішні запозичення емісійний дохід. Проте необхідно враховувати позитивні і негативні заходи застосування кожного з них, а саме проведення оптимальної податкової політики, розумне поєднання внутрішніх і зовнішніх джерел фінансування бюджетного дефіциту, оптимізація державних видатків, забезпечити фінансову підтримку малого і середнього, удосконалити інструменти залучення до інвестиційної сфери особистих заощаджень населення тощо.
Отже, значноюпроблемою України є дефіцит державного бюджету. Коли дефіцит є стабільним це є негативним наслідком для держави і тому слід приймати міри щодо його зменшення. Методи покриття державного бюджету є зовнішні та внутрішні. Зазвичай краще використовувати внутрішні методи збільшення доходів і зменшення витрат, оскільки зовнішні джерела – це є кредити, які з часом потрібно погашати, що може призвести до нового виникнення державного дефіциту.