 |
|
КУЛЬТУРА ТУРЕЧЧИНИ ЯКА ПРИВАБЛЮЄ ТУРИСТІВ
Вступ
“Саме приємне, що випробуєш у Туреччині-
це почуття розставання з нею”
Яхья Кемаль (Турецький поет)
Мене давно залучають країни Сходу, однієї з таких країн є Туреччина(Турецька республіка)
Якщо міряти її європейськими масштабами, то не вважаючи РФ, вона по населенню п'ята після ФРН, Англії, Італії і Франції, а по території - перша. Розходжень у її топографії, рослинності і кліматі більше, ніж у багатьох інших країнах порівнянного розміру. У Туреччині є пустелі і високі гори, ліси і степи, гірські луги і субтропічні узбережжя. Клімат настільки різноманітний, що будь-які народи світу, крім ескімосів і жителів вологих тропіків, знайшли б для себе в Туреччині придатні умови.
Туреччина - це історія, що завжди поруч з нами, що залишила тут свої незліченні автографи. Це незліченна кількість пам'ятників тисячоліть давнини середньовічні палаци і храми, мавзолеї і мечеті. Це й один з найбільших місто-порт Туреччини Стамбул. Тут пам'ятники старовини сусідять із сучасними хмарочосами, фабриками, заводами, університетами, театрами, музеями.
У Туреччині є багатство, що ніколи не виснажується, - тисячі кілометрів узбережжя, сонця і моря, тому Егейське узбережжя називають і “бірюзовим намистом Туреччини”. І знаючи все це починаєш розуміти, чому сюди рвалися завойовники протягом всієї історії.
ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНИЙ НАРИС
ГЕОГРАФІЧНЕПОЛОЖЕННЯ
Туреччина розташована на східній півкулі, між 25о 40/ і 44о 48/ в.д. 35о 51/ і 42о 06/ с.ш. Її площа (включаючи внутрішні водойми) 779452 кв.км. Основна частина території Туреччини - 97 % - розташована в Азії і тільки 3 % - у Європі. Географічна особливість Туреччини - розташування на перехресті важливих шляхів, зі стародавності з'єднуючих Європу з Азією, чорноморські країни і народи зі середземноморскими. Нині через територію Туреччини пролягають шосейні і залізничні магістралі, що зв'язують Європу з багатьма країнами Азії. Максимальна довжина турецької території з заходу на схід 1600 км, з півночі на південь 600 км. Туреччина з трьох сторін, омивається морями: на півночі-Чорним морем, на заході - Егейським, на півдні Середземним. Європейська й азіатська частини Туреччини відділені одна від одної водяною системою, що утворить морський прохід з Чорного моря в Егейське і включаючи Мармурове море, протоки Босфор і Дарданелли. У Південній частині Босфору і Золотого Рогу Мармурового моря, розташований одне з найкрасивіших міст світу і найбільше місто Туреччини - Стамбул.
РЕЛЬЄФ
Туреччина - гірська країна. Середня висота її території над рівнем моря складає 1132 м. Майже вся територія Азіатської Туреччини зайнята Малоазіатським нагір'ям, до складу якого входять високі, розчленовані питомими й увінчані могутніми вершинами гірські хребти, обширні сухі нагір'я і плоскогір'я. Низинних рівнин у країні мало, вони розташовані на окремих ділянках морських узбереж, як правило, в устях рік.
КОРИСНІ КОПАЛИНИ
На території Туреччини нараховується більш 100 видів корисних копалин. Країна має у своєму розпорядженні численні види рудної, гірничо-хімічної, паливно-енергетичної сировини. У першу чергу варто назвати - хромові, вольфрамові, мідні руди, борати, мармур, вугілля й ін. На долю Туреччини припадає 25 % загальносвітового запасу ртуті. Туреччина має величезні паливно-енергетичні ресурси - нафта , уран, буре вугілля, кам'яне вугілля. На території Туреччини залягають такі породи як: азбест, мармур, борати, сірка.
КЛІМАТ
Територія Туреччини знаходиться в межах середземноморського субтропічного кліматичного пояса. Однак гірський, сильно розчленований рельєф, дуже важкі умови циркуляції повітря, наявність кліматичної поясності - усе це визначило велику розмаїтість кліматичних районів. На внутрішніх нагір'ях клімат континентальний. Опади переважають у степу до 500 мм у рік.
РІЧКОВА СИСТЕМА Й ОЗЕРА
Територія Туреччини, за винятком Канійскої рівнини, покрита густою річковою мережею. Але всі ріки мають гірський характер, буяють водоспадами, порогами і тому несудохідні. Велика швидкість плину робить їхній майже незамерзаючими, навіть у високогірних районах. Основні ріки: Єфрат (2800 км), Тигр (1900 км), Кизил-Ірмак (1355 км), Сакарья (824 км).
Близько 9,2 тис. кв. км. Площі Туреччини займають озера: кратерні, карстові, лагунові, тектонічні, ставково-вулканічні. Самі великі Ван (3713 км кв.) - солоне, беззтічне, Туз (1500 кв.км.) - солоне.
РОСЛИННІСТЬ І ТВАРИННИЙ СВІТ
Флора Туреччини, що включає близько 6700 видів рослин, багата і різноманітна. Можна виділити дві великі рослинні зони - приморську і внутрішню. Берегова частина приморської зони - це в основному культурна смуга, тобто ріллі, сади, городи. За нею йде область лісів і чагарників.
Фауна Туреччини характеризується достатком пустельних-степових і гірських видів. У гірських лісах зустрічається шляхетний олень, лань, козуля, кабан, леопард, ведмідь, барсук. Для безлісних гір характерні безоаровий козел і муфлон. На плоскогір'ях живуть степова рись і шакали. Такі широко розповсюджені види тварин, як вовк, лисиця, заєць, у Малій Азії мають місцеві підвиди. Багато степових гризунів і плазуючих.
Пташиний світ дуже різноманітний. З великих хижих птахів водяться орли, грифи, сараш, шуліки, яструби. Зустрічаються білі алети. Дрозди, дятли, зозулі, жайворонки, синиці, ластівки. Журавлі, чаплі, гусаки, качки, чібіси, чайки.
Іхтіофауна представлена усілякими видами риб, що живуть у морських басейнах Туреччини. В основному це кефалеві, скумбрієві, сельдеві, осетрові й ін.
КУЛЬТУРА ТУРЕЧЧИНИ ЯКА ПРИВАБЛЮЄ ТУРИСТІВ
Музеї й історичні пам'ятники
На початку 90-х років у 53 містах Туреччини функціонував 131 музей. У музейних колекціях міститися 2,2 млн. одиниць збереження: археологічні знахідки, предмети матеріальної культури, монети, іконописні таблички, зразки мистецтва каліграфів, архівні документи, рукописи. Щорічно колекції музеїв поповнюються в середньому на 50 тис. експонатів.
Крім того, під охороною держави знаходиться 13,6 тис. нерухомих об'єктів культури: військові спорудження, ритуальні й адміністративні будинки, архітектурні ансамблі, пам'ятники природи й ін.
Щорічно музей відвідують близько 10 млн. чоловік (музей в Амасье, археологічний музей у Євкішехіре, у Стамбулі, музей апатолійскої цивілізації в Анкарі, морський музей у Стамбулі і т.д.)
Історичні пам'ятники
Земля Малої Азії за весь період існування цивілізації дала людству цілий ряд культур світового і місцевого значення.
Пам'ятники культур, що раніше існували, можна нині побачити в музеях і численних містах-музеях на території сучасної Туреччини.
Аланджахеюк - заміська резиденція хетських царів, знаменита “воротами сфінкса”.
Ефес - давньогрецьке містечко. Відомий як культурний центр поклоніння богині Аплодородія Артеміді, де був побудований храм Артеміди (одне із семи чудес світла).
У 7 км від руїн Ефеса на схилі розташований Будинок Діви Марії - каплиця, де по легенді провела останні роки мати Ісуса.
Бодрум - давньогрецьке місто, відомий надгробним пам'ятником Мавзола (одне із семи чудес світла). Загальна висота пам'ятників 40 м.
Ізмір - давньогрецьке місто, по легенді його основами войовничі племена Амазонок. Передбачувана батьківщина автора “Іліади” і “Одіссеї” Гомера.
Стамбул - найбільше місто Туреччини (заснований 660 р. до н.е. ) Сучасне місто розташоване на двох берегах Босфору.
Архітектура, образотворче мистецтво
На території Туреччини зберігаються численні пам'ятники первісного мистецтва і мистецтва стародавньосхідних деспотій.
У стародавності зводилися шатрові будівлі на зразок кочових юрт, прикрашених куполами. Будівельним матеріалом служили висушені на сонце цеглини, камінь.
З привнесенням ісламу з'явилися культові спорудження, а також надгробна архітектура.
Найвищий розквіт турецької архітектури приходиться на османський період. Розрізняють чотири етапи розвитку: ранній (1300-1453), класичний (1453-1720), третій етап характеризується впливом Заходу (1720-1890), неокласицизм (1890-1930). Після 1950 р. чільним стилем стає модернізм (містобудування).
У 70-80-х м.м. просліджуються спроби реконструкції будинків, синтезуються стародавні архітектурні форми із сучасними технічними можливостями.
Живопис
До прийняття ісламу живопис у середовищі тюрских племен була представлена у виді тканого одягу, килимів, виробів зі шкіри, дерева і т.д.
Після прийняття ісламу живопис в основному розвивалися в жанрі крижской мініатюри, реалістичні, відрізняються глибокими, яскравими і чистими тонами.
З боку західної культури вплив був зроблений в епоху султана Махмеда II Фатих (15 століття). Пізніше в 18-19 століттях живопис став викладатися у військових і технічних школах. Наприкінці XIX століття вперше зафіксоване використання законів перспективи, світлотіні й об'ємного зображення. Основним жанром ставати пейзаж.
Стали організовуватися загальнодоступні виставки. У 1883 р. - відкрилася перша школа “образотворчих мистецтв” (університет Мимара Синана в Стамбулі). У 1937 р. - перший Державний музей живопису.
Скульптура
Скульптура дореспубліканського періоду була представлена схематичними чи зображеннями стилізованими барельєфами.
Прогрес замічений у 30-і роки з моменту створення пам'ятника Мустафеві Кемалю Ататюрху (Стамбул) і монументів на честь перемоги в національно-визвольній війні. (Анкара, Стамбул і ін.)
У 80- ті роки ведучими скульпторами були Алі Теоман, Герменер, Семахат Асінер і т.д. Велика частина з них працює у силі абстракцій.