 |
|
Законодавство про оборону України.
Зміст лекції
Вступ
Лекція, яка буде прочитана з теми “Правові засади військового будівництва”, навчальний матеріал заняття дає можливість отримати знання в сфері військового будівництва. Під час лекції будуть викладені три навчальні питання.
Законодавство про оборону України.
Прийнята п’ятою сесією Верховної Ради України 28 червня 1996р. Конституції України стало найважливішою історичною подією в житті українського народу після проголошення 24 серпня 1991 р. незалежності України і схвалення 1 грудня 1991р. всенародним голосуванням Акта проголошення незалежності України. Тим самим було завершено процес становлення України як суверенної держави, яка має свій Основний закон. Прийняття Конституції свідчить про досягнення державою певної стабільності у суспільстві.
Конституція України закріплює основи її суспільного і державного устрою, визначає напрями розвідку суспільства і держави, основи організації та діяльності державних органів, а також органів місцевого самоврядування, встановлює конституційні гарантії здійснення прав і свобод людини і громадянина, спрямовує розвиток держави.
Конституція України є найвищім правовим актом нашої держави, її Основним Законом, який водночас визначає основні напрями розвідку суспільства, держави.
У першому розділі Конституції України закріплено засади національної безпеки і зовнішньополітичної діяльності нашої держави.
Згідно ст.17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього народу. Цей обов’язок покладається на всі державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, на всіх громадян України та їх об’єднання.
Більш детально питання оборони визначаються законом України “Про оборону України” від 6 грудня 1991р із змінами до закону від 5 жовтня 2000 р.
Цей Закон встановлює засади оборони України, а також повноваження органів державної влади, основні функції та завдання органів військового управління, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, обов'язки підприємств, установ, організацій, посадових осіб, права та обов'язки громадян України у сфері оборони.
Згідно цього закону оборона України — система політичних, економічних, соціальних, воєнних, наукових, науково-технічних, інформаційних, правових, організаційних, інших заходів держави щодо підготовки до збройного захисту та її захист у разі збройної агресії або збройного конфлікту;
Метою оборони України є створення всіх необхідних умов для запобігання воєнному нападу та для збройної відсічі можливій агресії проти України у будь-який час і за будь-яких обставин.
Оборона України базується на готовності Збройних Сил України, економіки, населення, території до оборони і будується відповідно до воєнної доктрини держави.
Воєнна доктрина України визначається принципом оборонної достатності в будівництві Збройних Сил України і ґрунтується на тому, що Україна:
· не визнає війну як засіб розв'язання міжнародних проблем;
· прагне до нейтралітету й дотримання неядерних принципів: не приймати, не виробляти і не набувати ядерної зброї;
· не має територіальних претензій до жодної держави і не бачить у жодному народові образ ворога;
· ніколи першою не розпочне бойових дій проти будь-якої країни, якщо не стане сама об'єктом агресії.
Організація оборони України включає:
· формування воєнної політики держави та воєнної доктрини, розвиток воєнної науки;
· прогнозування та оцінку воєнної загрози чи загрози воєнного нападу, здійснення відповідних заходів на міжнародній арені для запобігання агресії;
· охорону державних кордонів;
· підготовку, розвиток, формування структури і забезпечення необхідної чисельності Збройних Сил України, підтримання їх боєздатності, бойової та мобілізаційної готовності до оборони України;
· вироблення і проведення військово-технічної політики та забезпечення Збройних Сил України озброєнням, військовою технікою, продовольством, речовим майном та іншими матеріальними ресурсами у повному обсязі;
· мобілізаційну підготовку народного господарства, державних органів і систем управління до дій в умовах воєнного стану;
· підготовку населення і території країни до оборони.
Законом України “Про оборону України” від 6 грудня 1991р із змінами до закону від 5 жовтня 2000р. визначає також таке поняття, як територіальна оборона.
Територіальна оборона є комплексом загальнодержавних, воєнних та спеціальних заходів, що застосовуються під час загрози або відбиття агресії з метою охорони та захисту державного кордону від посягань ззовні, забезпечення умов для надійного функціонування державних органів, мобілізаційного та оперативного розгортання військ (сил), охорони важливих об'єктів і комунікацій, боротьби з диверсійно-розвідувальними силами та іншими озброєними формуваннями агресора на території країни, а також радіаційного, хімічного, біологічного захисту військ і населення від наслідків аварій (зруйнувань) атомних електростанцій, об'єктів, небезпечних у хімічному відношенні, та підтримання режиму воєнного стану.
Для виконання завдань територіальної оборони залучаються Збройні Сили України, Служба безпеки України, органи та війська Міністерства внутрішніх справ України, Прикордонні війська України, війська Цивільної оборони України та інші військові формування, створені відповідно до законодавства України, в межах їх компетенції.
Закон України “Про оборону України” від 6 грудня 1991р. із змінами від 5 жовтня 2000р. встановлює правове підґрунтя оголошення стану війни, воєнного часу, воєнного стану, а також мобілізації.
Стан війни оголошується у разі збройної агресії на Україну та при необхідності виконання міжнародних договорів по спільній обороні від агресії і відміняється після укладення мирної угоди з протилежною воюючою стороною.
З оголошенням стану війни або фактичним початком воєнних дій настає воєнний час. Початком воєнного часу є день і час оголошення стану війни або збройної агресії на Україну. Кінцем воєнного часу є оголошений день і час припинення воєнних дій.
У разі збройної агресії на Україну військове командування та органи державної влади і управління, не чекаючи оголошення стану війни, вживають заходів для відсічі агресії.
Воєнний стан вводиться в окремих місцевостях або на всій території України у випадках оголошення стану війни або загрози нападу .
Із введенням воєнного стану розширюються повноваження військового командування, за рішенням Верховної Ради України йому можуть передаватися функції органів державного управління у сфері оборони.
Під час воєнного стану в інтересах оборони вводяться обмеження діяльності підприємств, установ і організацій та прав громадян, розширюються повноваження відповідних правоохоронних органів.
Воєнний стан відміняється при зникненні загрози воєнного нападу (агресії) та з відміною стану війни.
З оголошенням стану війни або воєнного стану оголошується загальна або часткова мобілізація для здійснення заходів щодо мобілізаційного розгортання Збройних Сил України та переведення галузей народного господарства з мирного на воєнний стан.
Порядок проведення мобілізації та демобілізації визначається законодавством України.
В 2 розділі закону розкриті повноваження органів державної влади, основні функції та завдання органів військового управління, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ 1 організацій, обов'язки посадових осіб, права та обов'язки громадян україни у сфері оборони Конституції України передбачає, що Збройні Сили України та інші військові формування ніким не могуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з іншою антиконституційною метою.