 |
|
Стаття 5. Сублізинг
З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про фінансовий лізинг
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1998, N 16, ст.68 )
( Із змінами, внесеними згідно із Законом N 394-XIV ( 394-14 ) від 14.01.99, ВВР, 1999, N 9-10, ст.67 )
( В редакції Закону N 1381-IV ( 1381-15 ) від 11.12.2003, ВВР, 2004, N 15, ст.231 )
Цей Закон визначає загальні правові та економічні засади фінансового лізингу.
Стаття 1. Визначення фінансового лізингу
1. Фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.
2. За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Стаття 2. Законодавство про фінансовий лізинг
1. Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України ( 435-15 ) про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.
2. Відносини, що виникають у разі набуття права господарського відання на предмет договору лізингу, регулюються за правилами, встановленими для регулювання відносин, що виникають у разі набуття права власності на предмет договору лізингу, крім права розпорядження предметом лізингу.
Стаття 3. Предмет лізингу
1. Предметом договору лізингу (далі - предмет лізингу) може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.
2. Не можуть бути предметом лізингу земельні ділянки та інші природні об'єкти, єдині майнові комплекси підприємств та їх відокремлені структурні підрозділи (філії, цехи, дільниці).
3. Майно, що перебуває в державній або комунальній власності та щодо якого відсутня заборона передачі в користування та/або володіння, може бути передано в лізинг у порядку, встановленому цим Законом.
Стаття 4. Суб'єкти лізингу
Суб'єктами лізингу можуть бути:
ü лізингодавець - юридична особа, яка передає право володіння та користування предметом лізингу лізингоодержувачу;
ü лізингоодержувач - фізична або юридична особа, яка отримує право володіння та користування предметом лізингу від лізингодавця;
ü продавець (постачальник) - фізична або юридична особа, в якої лізингодавець набуває річ, що в наступному буде передана як предмет лізингу лізингоодержувачу;
ü інші юридичні або фізичні особи, які є сторонами багатостороннього договору лізингу.
Стаття 5. Сублізинг
1. Сублізинг - це вид піднайму предмета лізингу, у відповідності з яким лізингоодержувач за договором лізингу передає третім особам (лізингоодержувачам за договором сублізингу) у користування за плату на погоджений строк відповідно до умов договору сублізингу предмет лізингу, отриманий раніше від лізингодавця за договором лізингу.
У разі передачі предмета лізингу в сублізинг право вимоги до продавця (постачальника) переходить до лізингоодержувача за договором сублізингу.
2. У разі передачі предмета лізингу в сублізинг обов'язковою умовою договору сублізингу є згода лізингодавця за договором лізингу, що надається в письмовій формі.
3. До договору сублізингу застосовуються положення про договір лізингу, якщо інше не передбачено договором лізингу.