НОВОНАРОДЖЕНІСТЬ. НЕМОВЛЯЧИЙ ВІК

1. Період новонародженості

2. Вроджені форми психіки і поведінки.

3. Немовлячий вік.

4. Криза 1 року.

Період новонародженості — це початок дитячого віку.

Процес народження — важкий, переломний момент в житті дитини. Недаремно психологи говорять про кризу новонародженості. «Розвиток дитини відкривається критичним актом народження і наступним за ним критичним віком, що носить назву новонародженості» (Л.С. Виготський).

Дитина у момент пологів відділяється від матери фізично, але не біологічно. Внаслідок цього все існування дитини займає як би проміжне положення між внутріутробним розвитком і подальшими періодами дитинства.

Новонароджений безпорадний. Він не може самостійно задовольнити жодної своїй потребі (його годують, купають, одягають). Така безпорадність, повна залежність від дорослих складають специфіку соціальної ситуації розвитку немовляти.

Народжуючись, дитина потрапляє в абсолютно інші умови: холод, яскрава освітленість, повітряне середовище, що вимагає іншого типу дихання, зміна типу живлення. Він повинен пристосуватися до цих нових, чужих для нього умов.

Допомагають дитині в цьому спадково закріплені механізми — безумовні рефлекси.

Це перш за все система харчових рефлексів. При дотику до кутів губ або мові з'являються смоктальні рухи — «харчове зосередження»; рефлекси, що забезпечують роботу основних систем організму, — дихання, кровообіги; захисні рефлекси (відсмикування, зажмурювання, звуження зіниці); орієнтовні рефлекси (поворот голови); смоктальний рефлекс (смокче вкладений в рот предмет); рефлекс відштовхування (при дотику); хапальний рефлекс (схоплювання руки дорослого) і ін.

Основна особливість новонародженого — безмежні можливості засвоєння нового досвіду, придбання властивих людині форм поведінки .

Формуються потреби:

♦ у отриманні вражень;

♦ в русі;

♦ у спілкуванні з дорослим.

Для індивідуального психічного життя новонародженого характерні два моменти: переважання нерозчленованих переживань і відсутність виділення себе з середовища. У перший місяць життя всі роздратування, що все оточує він переживає тільки як суб'єктивні стани.

У психічному житті дитини виникає слухове і зорове зосередження (затримка погляду на предметі). Розвиток зору і слуху у дитини відбувається швидше, ніж розвиток тілесних рухів (на основі нервової системи і головного мозку). Вага мозку новонародженого складає 1/4 частини ваги мозку дорослого, хоча кількість нервових клітин та ж. Проте психічний розвиток не визначається дозріванням нервових клітин, а залежить від вражень, на основі яких формуються умовні рефлекси. Організатором вражень є дорослий. Новонароджений починає реагувати на складних комплексні цілі, забарвлені емоційно.

У 1,5-2 місяці у новонародженого з'являється усмішка як реакція на дорослого, як вираз радісного переживання. Дитина зупиняє погляд на обличчі матери, підкидає руки, швидко рухає ногами, видає гучні звуки, посміхається. Це бурхлива емоційно-рухова реакція названа «комплексом пожвавлення».

«Комплекс пожвавлення» — це емоційно-рухова реакція дитина відносно дорослого. Він знаменує собою появу першої соціальної потреби — потреби в пізнанні і спілкуванні. Становлення у дитини потреби в спілкуванні означає, що вона в своєму психічному розвитку переходить в новий період — немовлячий вік

Провідною діяльністю є безпосереднє емоційне спілкування з дорослим (матір’ю).

Центральні новоутворення новонародженості — індивідуальне психічне життя: індивідуальність існування, вплетене в соціальне оточення дитини; це індивідуальне життя вже є соціальним і психічним, внаслідок того, що входить частиною в соціальне життя навколишніх людей; потреба у враженнях; потреба в спілкуванні з дорослими.

НЕМОВЛЯЧИЙ ВІК

Немовлячий вік — особлива пора в розвитку дитини.

Соціальна ситуація розвитку в немовляти, на думку Л.С. Виготського, полягає в тому, що все життя і поведінка немовляти опосередкують дорослим або реалізуються в співпраці з ним. Тому він назвав її «Ми» (дитина не може існувати без дорослого), що дозволяє вважати дитину соціальною істотою, його відношення до дійсності спочатку соціально.

Провідна діяльність — емоційне спілкування дитини з дорослим, яке проходить наступні стадії:

♦ безпосереднє спілкування (спілкування ради спілкування);

♦ спілкування з приводу предметів;

♦ спілкування як спільна діяльність.

Спілкування (4-5 міс.) набуває виборчий характер (знає своїх, відрізняє їх від чужих). Засоби спілкування — експресивні дії (усмішка, рухові реакції).

При правильному розвитку дитини спілкування ради спілкування поступається місцем спілкуванню з приводу предметів, іграшок, що переростає в спільну діяльність дорослого і дитину.

Центральні новоутворення — потреба в спілкуванні з дорослими, а також потреба у враженнях (Л.І. Божовіч).

Увага

Первинна увага виступає як реакція зосередження.

Зосередження забезпечує виділення з навколишнього світу емоцій, рухів, мови людини, як її суттєвих ознаки, а також предмети і дії з ними. Зосередження спричиняє за собою розвиток пізнавального відношення до того, що оточує. Поява властивостей уваги сприяє зародженню складніших форм поведінки і діяльності.

Пам'ять

Функціонує «усередині» відчуттів і сприйнять. Виявляється у формі відображення, пізнавання. Спочатку розвивається рухова, емоційна і образна пам'ять, а до кінця року складаються передумови для розвитку словесної пам'яті.

Сприймання

Розвивається зорове зосередження, стає можливим дослідження рухомих предметів. Сприймання форми, світла, предметів. Розвивається просторове сприймання, сприймання глибини.

Сприймаються не окремі властивості об'єктів, а об'єкти в цілому (дитина створює образи предметів).

На розвиток сприйняття впливає різноманітність навколишнього оточення.

Сприйняття і дія — основа, яка дозволяє судити про первинні форми наочно-дієвого мислення в дитячому віці. Підвищена чутливість сенсорного сприйняття.

Рух і дія

Повзання — перший вид самостійного переміщення дитини.

Рух рук направлені до предмету.

Спостерігається обмацування предмету.

Наслідування дорослим і прояв функціональних дій.

Хапання — перша цілеспрямована дія дитини. Спостерігається початок ходьби.

Маніпулювання

Як тільки дитина виявляється в змозі утримати в руці предмет, він починає маніпулювати їм.

Розвиток маніпулювання полягає в переході від спрямованості на предмет до спрямованості на результат дії і надалі ускладнення результатів, що досягаються.

З'являються перші соціальні емоції, направлені на дорослого.

Проявом емоційності, направленим на дорослого, є «комплекс пожвавлення». Він включає усмішку, вокалізації (до появи мови), рухову активність немовляти назустріч дорослому.

Немовлячий вік розглядається як підготовчий етап в розвитку мови (закладаються передумови розуміння мови дорослих і активного вживання слів).