 |
|
Основні ідеї та напрямки в розвитку мистецтва
Техніка
Перші десятиріччя XX ст. увійшли в історію як період розвитку науки і техніки. В цей час широко почала використовуватися електроенергія, а на її основі розгорнувся процес розробки різних систем механізації і автоматизації, виробничих циклів. Вдосконалювалися парові котли, що були розраховані на застосування пари високих параметрів. У США такі котли спроектував У. Ламонт. Розвивалися генератори електричного струму, підвищувався коефіцієнт їх корисної дії. До другої світової війни 80% всієї електроенергії вироблялося тепловими електростанціями. Одночасно, особливо у 30-х роках, у багатьох країнах швидко почали будуватися гідроелектростанції і найбільшими з них на той час стала Дніпровська ГЕС і Боулдер-Дам ГЕС на р. Колорадо у США. З 20-х років у розвинених європейських країнах і США на електростанціях почали широко застосовувати механізовані та автоматизовані системи управління.
У зв'язку з бурхливим ростом у 20-30-х роках автомобільної та тракторної промисловості виникла потреба постійного вдосконалення двигуна внутрішнього згоряння, паралельно розроблялися проекти газових турбін і реактивних двигунів. Кращими конструкторами реактивних двигунів були Г. Охайн, Е. Зінгер – у Німеччині, Р. Ледюк – у Франції, Ф. Уїлі та А. Графітт – в Англії. В 1926 р. у США було запущено ракету на рідкому паливі. Одночасно тут та в Німеччині вчені, інженери та техніки працювали над створенням реактивних літаків. У машинобудуванні почали застосовуватися напівавтоматичні та автоматичні металообробні верстати. Вперше вони з'явилися в Німеччині та США. На підприємствах запроваджувалася автоматизація робочих операцій, особливо в автомобілебудуванні. У 1926 р. у США на заводі фірми «А. О. Сміт і К°» вперше було запроваджено автоматизовану лінію по збиранню автомобільних рам.
У зв'язку з різким стрибком у розвитку літакобудування зросла потреба у великій кількості кольорових металів, особливо алюмінію. Всі європейські країни, США і СРСР уже в 30-х роках швидко налагодили його виробництво.
У цей період високими темпами розвивалася хімічна промисловість. Почався промисловий синтез метанолу, аміаку, виготовлення штучного волокна та пластмас. Успішно йшло вдосконалення крекінгу, виробництва моторного палива. Найновіші галузі промисловості вимагали великої кількості каучуку. Майже одночасно в СРСР, Німеччині та США було знайдено спосіб виготовлення матеріалу штучним способом.
Швидко розвивався транспорт. У європейських країнах та США будувалися досконалі автостради. Швидкими темпами продовжував розвиватися й кількісно зростати автомобільний, повітряний і водний транспорт. Вчені багатьох країн інтенсивно працювали над розробкою і вдосконаленням радіо- й телетехніки та створенням відповідних систем комунікацій.
Найвищого розвитку машинобудування та інші сучасні галузі промисловості в міжвоєнні роки досягли у США, Німеччині, Англії, Франції та Японії. З наближенням другої світової війни у вищезгаданих країнах у багато разів зросли капіталовкладення в усі галузі промисловості, пов'язані з обороною та військовими потребами, а це, як правило, було виробництво за найновішою технологією.
Основні ідеї та напрямки в розвитку мистецтва
У міжвоєнний період у мистецтві з’явилися нові течії та напрямки‚ розвивалися старі. До Першої світової війни в європейському образотворчому мистецтві панував реалізм. Світ тоді уявлявся гідним його реалістичного зображення. Особистість художника‚ його смаки та вподобання могли виявитись у виборі жанру‚ композиції‚ в перевазі форми чи кольору.
Перша світова війна і післявоєнна нестабільність призвели до того‚ що світ утратив гармонійність і раціональність в очах художників‚ його реалістичне відбиття начебто втрачало сенс. Сталася зміна в розумінні художника. Вона полягала не в адекватному відображенні світу‚ а у виявленні художником його бачення світу. А таке розуміння світу могло звестися‚ наприклад‚ до певного співвідношення ліній та геометричних фігур. Такий вид живопису отримав назву абстракціонізму. Засновником його був російський художник Василь Кандинський. Сюрреалісти на чолі з Сальвадором Далі намагалися зобразити ірраціональний світ. На їхніх картинах‚ на відміну від картин абстракціоністів‚ присутні предмети‚ що їх можна пізнати‚ але інколи вони дивно виглядають і знаходяться в незвичайних композиціях‚ як у сновидіннях.
Модернізм — основний напрям мистецтва 20-30-х рр.‚ що характеризувався розривом з ідейними та художніми принципами класичного мистецтва. Зародився тоді ж‚ охопив усі види творчості. Художники-модерністи Е.Кірхнер‚ Д.Енсор‚ Е.Мунк‚ Е.Нольде‚ В.Кандинський‚ П.Клес‚ О.Кокошка пропонували інтуїтивізм та автоматизм у творчому процесі — використання фізичних властивостей геометричних фігур і кольору, відмову від ілюзій простору‚ деформацію предметів у зображенні‚ символів, суб’єктивізм у змісті.
Одним із нових напрямків у літературі та мистецтві був авангардизм, що виник на ґрунті анархічного‚ суб’єктивного світорозуміння. Звідси — розрив із попередньою реалістичною традицією‚ формалістичні пошуки нових засобів художнього вираження. Попередниками авангардизму були модерністські напрями першої третини ХХ ст. — фовізм‚ кубізм‚ футуризм‚ сюрреалізм і додекафонія в музиці. Серед представників авангардизму і неоавангардизму — художники П.Мондріан‚ С.Далі‚ письменники Р.Деснос‚ А.Арто‚ С.Беккет‚ композитори С.Буссоті‚ Дж.Кейдогс.
В той же час реалізм не здавав своїх позицій. Її представниками були, зокрема, художники Ф.Мазерель (Бельгія)‚ Фужерон і Таслицький (Франція)‚ Р.Гуттузо (Італія)‚ Г.Ерні (Швейцарія).
Театр
Вагомих успіхів було досягнуто в царині театрального мистецтва і кіномистецтва. Це стосується насамперед країн Західної Європи та США. У США було засновано театри, в яких працювали режисери Г.Клерман‚ Е.Казан‚ Л.Старсберг‚ Р.Мамулян‚ актори К.Корнелл‚ Дж.Баррімор‚ Х.Хейс‚ Е.Ле Гальєнн. У репертуарі були п’єси молодих американських драматургів К.Одетса‚ Ю.О’Ніла‚ Дж. Лоусона‚ А.Мальци та ін.
Кіно
Починаючи з 20-х років кіноматограф довів, що він є своєрідним мистецтвом. Він поєднав у собі переваги майже всіх традиційних мистецтв. А поява звуку і кольру збагатило кіноматограф елементами літератури, музики, живопису. У перші роки існування кіноматографу глядачів приманювали примітивні мелодраматичні сюжети або екцентрична гра талановитих акторів, таких як Чарлі Чаплін. Але у 20-30-ті роки кінематограх виробив належний тільки йому набір прийомів, які дозволяли особливим чином впливати на почуття глядачів. Кіно урізноманітнилося: з`явилися історичні, пригодницькі картини, документальне кіно.Кіноматограф перетворився у справжню індустрію. Світовим лідером кіновиробництво поступово стає Голлівуд (у 1908 р.).
У ряді країн склалися власні режисерські і акторські школи зі своїми особливими традиціями (США, СРСР, Франція, Індія та ін.).
У СРСР розвиток кіномистецтва відбувався в тому самому напрямку‚ що й в інших країнах‚ але мав особливості‚ пов’язані з існуванням тоталітарної держави. У 20-30-х рр. було знято фільми "Панцерник "Потьомкін"‚ "Чапаєв", творили видатні режисери Ейзенштейн‚ О.Довженко та ін. Фільм О.Довженка "Земля", що відбивав своєрідність українського народного життя і оспівував українську природу, визнано одним з найкращих фільмів усіх часів і народів.
Кіноматограф мав величезну пропагандистську роль. Ніякі маніфести і гасла не могли зрівнятися з яскравим кінобразом. Артист, що грав улюбленого кіногероя перетворювався на справжнього ідола. Ця особливість кіно стала активно використовуватися тоталітарними режимами для пропаганди та агітації. Могутньою пропагандистською силою стало документальне кіно, яке здавалось є об`єктивним і безпрестрастним. Умілий монтаж кадрів, звуку, сюжет та інші професійні прийоми давали можливість вбивати у свідомість людей певну ідею, ідеологію. Кіно також стало могутнім засобом пропаганди нового способу життя, моди, поведінки тощо.
Архітектура
У мистецтві 20-30-х років тривав інтенсивний пошук відповіді на питання про роль і місце людини в суспільстві, про принципи її взаємодії з навколишнім середовищем і про майбутнє людства. В архітектурі найбільш популярними були модерніські течії. Одним з найвидатніших архітекторів тієї доби був Вальтер Гріппіус, який у 1919 р. у веймарі заснував вищу школу будівництва і художнього конструювання «Баухауз». Зведена за його проектом будівля школи з одноіменною назвою стала символом довершеності нового стилю – функціоналізму або конструктивізму. У руслі цієї школи розроблялися естетика функціоналізму, принципи сучасного формоутворення в архітектурі та дизайні, принципи формування матеріально-побутового середовища засобами пластичного мистецтва. творчість представників «Баухауза» справило значний вплив на мистецтво та архитектуру Європи, Америки, Азії. Спадок школи включає пам`ятки сучасної архітектури, зразки класичного дизайну, скульптури, сценічні постановки, плакати, фотографії, зразки оформлення книг тощо.
У країнах із тоталітарним режимом мистецтву прагнули накинути ідеї переваги одного суспільного устрою над іншим, прищепити символи вічності й непорушності існуючої влади, яка піклується про добробут народу і його духовну чистоту. В архітектурі й скульптурі Німеччини та Італії втілювались ідеї беззаперечної покори, національної та расової зверхності, культивувались сила і грубість. В СРСР підтримували тих митців, які зуміли виразніше і переконливіше показати пафос соціалістичного будівництва і заслуги в ньому більшовицької партії та її вождів. Видатним явищем інтернаціональної художньої культури тут упродовж тривалого часу називали скульптурну групу В.Мухіної "Робітник і колгоспниця", створену спеціально для радянського павільон Всесвітньої виставки 1937 р. в Парижі.