 |
|
Ліберальна ера в політ житті канади. Премєрство П. Трюдо
У повоєнні роки в канаді відбулося стрімке економічне піднесення. Глава держави – англійський монарх репрезентований у Канаді генерал-губернатором. До П. Трюдо прем’єр –міністром бувДж.Діфенбейкер, який пішов з почади в наслідок політичної кризи і розпуску парламенту. Були призначені нові вибори, на яких консерватори зазнали поразки.
Квітень 1963р – довлади приходять ліберали на чолі з з Лестрером Пірсоном ( 1963-1968), що започаткувало власне ліберальну еру – 1963-1984.
Характерні риси ери: гасло: «ліберали при владі – це норма», це був період парламентаризму меншості ( жодна політ. Партія не могла набрати більшості в парламенті).
Кабінет Л. Пірсона провів соціальні реформи ( 40-годинний рочоий тиждень, система позик студентам), заснував Канадську економічну раду, військова реформа: створення єдиних збройних сил Канади. 1965р був ухвалений новий канадський прапор.
Міжнародна політика:миротворчі акції, не взяли участі у Вєтнамській війні.
1960-ті – «золоті шістдесяті» - економічний підйом і 1960-ті – загострення «квебекської проблеми».
1965року – нові вибори, другий термін прем’єрства Л. Пірсона. Знову уряд меншості.Важливе: 1. Реформування імміграційної системи, святкування сторіччя федерації та відновлення конституційного діалогу.
5-7лютого відбулася конституційна конференція глав федерального та провінційних урядів. Відбулась дискусія між прем’єр мінстром Даніелем Джонсоном та федеральним міністром юстиції П.Трюдо
19лютого 1968 року відбувався повал податкового законопроекту під час голосування у Палаті громад, це фактично означало квотум недовіри уряду. П. Трюдо подав у відставку з посади глави Ліберальної партії.
4-6 кв.1968р Ліберальна партія обрала главою П. Трюдо –франкоканадець, мільйонер, харизматичний політик «нової хвилі» ( матюкався і не вдягав костюми) – почалась атмосфера «трюдоманії». Мета: «справедливе су-во», гасло: «одна держава – одна нація».
-обмежив самостійність міністрів і міністерств -порушив традицію федеральної бюрократії ( молоді також мали шанс бути в уряді, як і франко-канадці -9 липня 1969р федеральний парламент надав французькій мові статусу офіційної
-проблема Квебеку сягнула свого піку – ліворадикальна організація Фронт Визволення Квебеку вдалась до терору, відбулась «жовтнева криза» 1970 року, та 1971р проблему вдалося урегулювати і вона набрали мирного та демократичного характеру.
-зовнішня політика: зумів допровадити Канаду до центру світової політики. Відчутні були протистоянні з США, але Канада дотримувалась союзницьких угод з НАТО та угодам з США в галузі оборони Північної Америки. Канада провадила політику «третьої альтернативи», або політику противаг. Налагоджував стосунки З Китаєм та СРСР.
1970р – економічний спад, не зовсім вдалі намагання подолати економічну інфляцію, нафтова проблема. Підчас виборів 1972 і 1974 років ліберальна партія була при владі. Новий уряд на чолі з П. Трюдо намагався подолати ееоном кризу 1973-1975рр. Створене Антиінфляційне управління. 1976р проводилися Олімпійські ігри котрі забрали велику частину бюджету. 1970-ті виникає «індіанське питання» - рух за права індіанців – Національне Братство Індіанців, а також ескімоський рух «Інуїт Тапісарат». 1976р на виборах у Квебеку перемогла помірковано-сепаратиська партія на чолі з Р. Левеком, який виступав за тактику поступового відокремлення.
22трав 1979р на федеральних втборах перемогли консерватори прем’єр міністром став Джозеф Кларк, уряд якого протримався всього девять місяців після чого владу отримав знову ліберали і П. Трюдо.