 |
|
Розвиток Канади на зламі 20-21ст
Новим прем'єр-міністром Канади у результаті жовтневих виборів 1993 р. став досвідчений політик, франкоканадець за походженням Жан Кретьєн (1993 - 2003). У червні 1990 р. обраний главою Ліберальної партії, яка під його керівництвом відновила втрачений авторитет.
встановив жорстку систему управління, яку, незвикла до такого стилю урядування, преса назвала "дружньою диктатурою". Важливе значення для оздоровлення економіки мало найрадикальніше за всю історію країни скорочення податків. Це, зі свого боку, створило сприятливий грунт для збільшення інвестицій. Завдяки таким крокам у відносно короткий термін часу вдалося погасити дефіцит державного бюджету у розмірі 42 млрд дол. та сплатити 36 млрд дол. боргів. Назагал, економічна політика уряду Ж. Кретьєна сприяла господарському піднесенню (з 1995 р. спостерігається постійне зростання), підвищенню життєвого рівня населення, зменшенню інфляції та безробіття в країні.
30 жовтня 1995 р. референдуму про незалежність Квебека. За відокремлення провінції висловилося 49,42% квебекців, Одразу після квебекського референдуму новий федеральний уряд провів через парламент закон, що містив низку поступок регіонам: "регіональне право вето" надавалося не лише Квебеку, але й Онтаріо, Британській Колумбії, Прерійним та Атлантичним провінціям; Квебек визнавався "особливим суспільством
1 квітня 1999 р. набув чинності договір між федеральною владою та інуїтами про утворення на площі 2 млн км2 - 1/5 території Канади із населенням близько 30 тис. осіб. (85% інуїти, що об'єднані у 28 громад) - автономного політичного утворення "Нунавут". Таким чином, Канада стала першою у світі країною, що надала своїм аборигенам автономію.
Ліберальна партії досить легко перемогти на чергових парламентських виборах 1997 р. та сформувати другий уряд більшості на чолі з Ж. Кретьєном. Проте вже незабаром економічне зростання було дещо пригальмоване збитками, завданими наслідками "льодовикової бурі", що пронеслася центральною Канадою (Онтаріо, Квебек) узимку 1998 р. Втім, уже з весни 1999 р. канадська економіка почала демонструвати швидке зростання, випередивши за темпами решту країн "великої вісімки".
На зламі ХХ-ХХІ ст. далекосяжні процеси відбулися у структурі канадської імміграції. У 1993 р. створено окремий Департамент громадянства та імміграції. Якщо одразу по війні головним джерелом імміграції були Західна Європа та США, то тепер - Азія, Африка та Латинська Америка.
У зовнішніх зносинах уряд Ж. Кретьєна проводив досить активну політику. Наприкінці 1993 р. підписано Північноамериканський договір про вільну торгівлю між Мексикою, Канадою і США (НАФТА
Уряд Ж. Кретьєна сприяв розвиткові двосторонніх відносин між Канадою і Україною, зокрема підписав канадсько-український Договір про дружбу і співробітництво (24 жовтня 1994 р.), угоду про співпрацю з офіційним Києвом в економічній та військовій сферах. Канада представляла інтереси України на саммітах країн "великої вісімки".
14 листопада 2003 р. Ж. Кретьєна, котрий вирішив відійти від великої політики, на посаді лідера Ліберальної партії заступив міністр фінансів Пол Мартін, батько якого свого часу був міністром закордонних справ в уряді П. Трюдо. Менш ніж за місяць -12 грудня - П. Мартін-молодший став новим прем'єр-міністром країни. У грудні 2003 р. створено спеціальний орган - Раду федерацій. П. Мартін обіцяв переглянути "програму вирівнювання платежів", звернувши більшу увагу на Атлантичні провінції.
У результаті виборів 28 червня 2004 р. Ліберальна партія провела до парламенту 135 своїх представників, Консервативна партія - 99, Квебекський блок - 54, НДП - 19, один депутат зареєструвався як незалежний. Порівняно з 2000 р. ліберали втратили 42 місця, тоді як Квебекський блок здобув додаткових 14 мандатів. Заручившись підтримкою НДП, П, Мартін сформував уряд меншості, що перешкоджало реалізації обіцяного напередодні виборів у повному обсязі.
На початку весни 2004 р. безробіття в Канаді склало 7,4%, а середня заробітна плата сягнула 600 дол. на тиждень
У липні 2005 р. Канада стала четвертою країною у світі, де було дозволено гомосексуальні шлюби
За урядування П. Мартіна Канада намагалася відігравати помітнішу роль в Азійсько-Тихоокеанському регіоні. Окремим пунктом стояли відносини з Як і в попередні роки, Оттава брала активну участь у миротворчих акціях під егідою ООН. У 2004 р. Канада підтримала революційні зміни в Україні, скерувавши на президентські вибори безпрецедентну в своїй історії кількість кваліфікованих спостерігачів.
Зважаючи на динамізацію життя на канадській Півночі і зростання ваги корисних копалин, передусім нафти і природного газу, Канада вдалася до закріплення свого суверенітету над північними територіями.
22 листопада 2006 р., з ініціативи С. Гарпера, канадський парламент прийняв безпрецедентне рішення, визнавши квебекців "нацією всередині єдиної Канади". За це рішення проголосувало 266 депутатів проти 16. Таким чином, консерватори за підтримки інших політичних сил зробили першу реальну спробу, з часу Шарлоттаунської конференції 1992 р., вирішити проблему Квебеку.
Для сучасної Канади характерні високі доходи на душу населення, один із найнижчих рівнів злочинності, позитивна динаміка приросту населення і згідно з "Програмою людського розвитку" ООН, Канада протягом більше п'ятнадцяти років займає перші місця.
63. Повоєнні реформи лейбористського уряду Великої Британії Е. Етлі *1945 -1951