 |
|
Урядування М. Тетчер у Великій Британії. «Тетчеризм»
На виборах 1951 р. перемогли консерватори, після чого обидві політичні партії поперемінно перемагали на виборах у 50-70-х рр. Держава, здійснюючи націоналізацію за лейбористів, несподівано замість очікуваних прибутків, починає нести збитки, втрачаючи позиції на світовому ринку.
У повоєнні роки Великобританія стала однією із провідних країн НАТО. Вона була і залишається ядерною державою. Її війська використовувалися у інтервенції проти Єгипту 1956 р., бомбардуваннях Сербії, недавньому поваленні режиму талібів в Афганістані тощо.
70-ті рр. стали для Великобританії часом нелегких випробувань, виходу із кризи. Виправляти помилки повоєнних лейбористських урядів випало Маргарет Тетчер (Робіне), яка стала прем'єром у віці 54 роки.
Марґарет Тетчер на посту прем'єр-міністра відзначалася твердістю у прийнятті рішень, непоступливістю у соціальних і політичних конфліктах, за що її почали називати "Залізна леді". Її політична програма соціально-економічних перетворень отримала назву "'тетчеризму" або "нового торизму".
Тетчеризм — політика консервативного правління Великої Британії на чолі з Маргарет Тетчер (1979–1990), що супроводжувалась приватизацією національних підприємств, монетаризмом у фінансово-економічній сфері, зменшенням фінансування освіти й охорони здоров'я.
Політика тетчеризму тісно пов'язана з соціально-економічними поняттями та категоріями неолібералізму та «шокової терапії». Поняття «тетчеризм», як і«рейганоміка», увійшло в економічну теорію, відображаючи нове розуміння економічної політики (у межах неолібералізму — концепції вільного, саморегулюваного управління господарською діяльністю).
На відміну від своїх попередників, уряд М. Тетчер втручання держави в економіку звів до мінімуму («Кращий уряд — це той, що менше керує!»). В основу економічної програми лягла теорія економічного лібералізму, зокрема його різновид — монетаризм. Основним фактором, що впливав на економіку стала грошова маса.
У рамках цієї програми було продано у приватну власність тисячі нерентабельних підприємств («Брітіш Ейрспейс» (1981), «Брітіш Телеком» (1984), «Ролс-Ройс» (1987), «Брітіш-Стіл» (1988) та інші). З ініціативи уряду стала здійснюватися перебудова базових галузей економіки, скорочуватися бюрократичний апарат, соціальні програми формувалися з можливостей економіки.
В рамках виконання цієї програми у 1980-роках частка державних капітовкладень в економіку скоротилася з 50% до 25%. Інфляція наприкінці 1980-х років знизилася до 3% на рік (у 1980 становила 16%), що відповідало рекомендаціям монетаристів. В середині 1980-х середні темпи економічного зростання Великобританії відповідали темпам розвинутих країн, зросла продуктивність праці. Зміцніла роль Лондона як одного з фінансових центрів світу.
. Кабінет Тетчер зробив кроки для значного послаблення британських тред-юніонів, прийнявши закони (1980, 1982, 1984 рр.), які зменшували права профспілок на страйки. Уряд Тетчер для економії коштів закрив десятки нерентабельних шахт і відмовився йти на компроміси зі страйкуючими шахтарями (страйк тривав у 1984-85 рр
У зовнішній політиці Тетчер орієнтувалася на тісну співпрацю зі США, збереження власного ядерного потенціалу, проведення активного курсу у Європейському Економічному співтоваристві при збереженні максимальної незалежності від об'єднаних керівних органів "Спільного ринку Уряд Тетчер рішуче відстоював інтереси Великої Британії на міжнародній арені, зокрема, не вагаючись застосував військову силу у конфлікті з Аргентиною через Фолклендські острови1.
На зламі 1980-90-х рр. економічна політика М.Тетчер зіткнулася із критикою як у партійному середовищі, так і в британському суспільстві загалом. Не отримавши підтримки на черговій конференції консерваторів у листопаді 1990 р., М.Тетчер подала у відставку і лідером партії стик Джон Мейдмсор. У 1992 р. королева Єлизавета II надала М.Тетчер титул баронеси.
Доходи середнього англійця хоч і виросли за роки її правління, але залишилися удвічі меншими, ніж доходи "бундеснімця»