Здавалка
Главная | Обратная связь

Незадоволення окремих країн післявоєнним поділом територій



Версальсько-Вашингтонська система мала в собі великі суперечності, нехтування інтересів багатьох держав. Країни-переможниці Антанти підписали мирні договори і тепер пред'являли жорсткі вимоги уже до інших держав, які вже повалили режими, винні у розв'язанні світового побоїща (Німеччина, Австрія та інші). А на молоді демократії покладалася провина за їхніх монархічних попередників.

Умови миру були несправедливими. Розміри репарацій набагато перевищували можливості переможених країн. Населення відчувало національне приниження, що створювало грунт для крайнощів націоналізму.

Представники нової Радянської Росії не були запрошені на конференції ні до Парижа, ні до Вашингтона. Більшовики захопили владу в найбільшій у світі країні і нарощували свою міць. Російські комуністи негативно оцінювали новостворену Версальську систему міжнародних відносин.

Аргументи прихильників нової системи

- Новий міжнародний порядок поклав край Першій світовій війні

- Розрядив повоєнну міжнародну напруженість

- Заклав основи міжнародної стабільності

- Встановив цивілізовані засади нового міжнародного права:

- право народів на самовизначення;

- відмову від війни як засобу вирішення міждержавних проблем

- Було створено Лігу Націй - першу всесвітню організацію

- Гарантовано цілісність Китаю

- Ряд країн здобули незалежність (Польща, Чехословаччина, Угорщина та ін.)

- Розпалися багаторічні колоніальні імперії

Аргументи критиків

- За помилки і злочини своїх попередників тепер відповідають демократичні уряди і народи Німеччини, Австрії, Угорщини, Болгарії

- Статті Версальського договору породили в Німеччині реваншизм

- Репарації є несправедливими і нереальними

- Визначення кордонів у Європі, як і довоєнне, було несправедливим

- Новий міжнародний порядок ігнорував Росію

- Традиційна система економічних зв'язків виявилася зруйнованою, країни боролись за ринки збуту товарів і ринки сировини

- Нестабільність у Європі зовсім не була усунута

Головні постанови Генуезької конференції.

(м. Генуя, Італія. Квітень-травень 1922р.)

29 країн-учасниць (з британськими домініонами - 34).

Мета: пошук шляхів для економічного відновлення Центральної і Східної Європи

У 20-ті роки було здійснено ряд кроків подолання найбільш вразливих місць Версальсько-Вашингтонської системи. Однією з слабостей Версальсько-Вашингтонської системи було виключення з неї Росії. Спроба ізолювати Росію із-за прихильності її лідерів до ідеї світової революції не мала успіху, а тільки вносила деструктивний елемент у міжнародні відносини.

На початку 20-х років, коли стало зрозумілим, що більшовики утвердились при владі, а плани світової революції нездійсненні, делегація Росії була запрошена на Генуезьку конференцію у 1922 р. На ній була зроблена спроба виробити спільні умови для нормалізації відносин з Радянською Росією та іншими радянськими республіками. Але протиріччя з питань виплати боргів подолати не вдалося. Країни Антанти виставили рахунок у розмірі 18 млрд. крб. У відповідь Радянська Росія пред'явила рахунок на 39 млрд. крб. за збитки від інтервенції країн Антанти. Делегація Росії категорично відмовлялася сплачувати борги Тимчасового уряду.

Конференція не змогла прийняти вагомого документа; було вирішено продовжити її роботу в Гаазі







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.