Діагностичні тести, що використовуються під час обстеження хворого

№ н/п	Діагностичні тести	Техніка виконання. Що виявляє та визначає проба чи симптом	При якій патології
1.	Пальпація ураженої ділянки.	Виявлення щільності патологічного процесу,температури, тургору, тощо. Руки повинні бути добре помитими та висушені рушником. Пальпація виконується теплими руками. Натискування повинні бути плавними.	Різні хвороби шкіри.
2.	Визначення тактильної чутливості шкіри.	Проведіть по шкірі шматочком вати або гострим кутом паперу. Пацієнт при цьому закриває очі і відповідає: «колить», «не колить». Визначається стан тактильної чутливості.	Різні хвороби шкіри.
3.	Визначення больової чутливості шкіри.	Виконайте поколювання ін’єкційною голкою або гострим предметом. Поколювання чередуйте з прикладанням тупого предмету(сірника) до ділянки шкіри. Пацієнт при цьому закриває очі і відповідає: «болить», «не болить». Визначається стан больової чутливості.	Різні хвороби шкіри.
4.	Визначення температурної чутливості шкіри.	Прикладіть до вогнища ураження на шкіру пробірку з теплою водою (температура 40 - 50⁰ С) та холодною водою (температура 40 - 50⁰ С) по черзі або нагріті та охолоджені предмети (наприклад, металеві пластинки). Пацієнт при цьому закриває очі і відповідає: «тепло», «холодно». Визначається стан температурної чутливості (рецепції).	Різні хвороби шкіри.
5.	Симптом щипка або джгута.	Стисніть між пальцями складки шкіри або накладіть на кінцівку на 5 хвилин кровоспинний джгут. Визначається ламкість капілярів.	Різні хвороби шкіри.
6.	Тести з хімічними агентами (алерготести).	Взагалі існують такі типи тестів: А. Краплинний метод - досліджувану речовину краплями за допомогою піпетки нанесіть на шкіру передпліччя.. Нанесену речовину обведіть чорнилом. Результат визначається через 24 ,48 та 72 години. Б. Внутрішньошкірний (інтрадермальний) метод – шприцом з голкою в ділянку передньої поверхні передпліччя вводять 0,02 мл експериментального розчину, одночасно можна ставити декілька проб на відстані 5 см одна від одної, результат оцінюється через 15 хв., потім через 24 години; В. Скарифікаційний метод – скарифікатором робиться подряпина на ділянці передньої поверхні передпліччя і на місце подряпини наноситься 0,02 мл експериментальної речовини., результат оцінюється через 15 хв., потім через 24 години; Г. Компресний (аплікаційний) метод - на шматочок марлі (4 шари, розмірами 1х1 см) нанесіть одну краплю досліджуваної речовини в певній концентрації та прикладають його на передпліччя або лопаткову ділянку під компресний папір (розміром 4 х 4см) на 24 год. В останній час алерготести викликають нарікання на гіпер – реакції та важкі ускладнення. Тому їх не застосовують. Є велика кількість непрямих тестів, що виявляють алергію. Це єозінофілія крові та секрету верхніх дихальних шляхів (при бронхіальній астмі), серологічні методи Кумбса, гемаглютинації, аглютинації Фельнера, цитологічні феномени такі як реакція аглютинації лейкоцитів Флека, тест дегрануляції Шеллі, реакція лейкоцитозу, лейкопенічна проба, тромбоцитопенічний індекс та інші. Інформативними також є показники імунного статусу людини (24 пункти). Виконують такі реакції в спеціалізованих лабораторіях, наприклад в м. Одеса по вулицях Дворянська, вугол Садова є спеціалізований медичний центр імені професора Бориса Яковича Резніка (Клініка Резніка). При центрі є така лабораторія.	Алергічні дерматити.
7.	Ізоморфна реакція подразнення.	Деякі хвороби протікають з шкірними симптомами, які інколи не проявляються. Діагностувати їх можливо тоді, коли дослідники фізично діють на шкіру. До методів фізичного впливу відноситься ізоморфна реакція подразнення – це легке тертя, легке пощипування або надавлювання. Взагалі існує два види фізичної дії на шкіру: а) спонтанна реакція подразнення – на місцях, що самі по собі труться, мацеруються одежею, піддаються дії сонячної інсоляції – тоді дерматити проявляються самодовільно, спонтанно і тоді це типово для таких хвороб як екзема, нейродерміт, червоний плескатий лишай; б) штучна реакція подразнення – коли дослідник примусово викликає прояв шкірної хвороби – псоріаз, червоний плескатий лишай в прогресуючій стадії.	Різні хвороби шкіри.
8.	Проба на гідро- фільність.	Увести в епідерміс 0,2 мл ізотонічного розчину натрію хлориду. Стан водного обміну. Виявляє приховані набряки.	Різні хвороби шкіри.
9.	Визначення дермо- графізму.	Дермографізм - це реакція на подразнення дистальних рецепторів вегетативного відділу нервової системи. Тип дермографізму визначається також типом конституції (холерики, сангвініки, меланхоліки, флегматики) а також впливом патології на вегетативний відділ нервової системи (симпатичну та парасимпатичну). Методика проведення достатньо проста. Класифікують дермографізм як білий, червоний, уртикарний, стійкий червоний або змішаний , та м’язово – волосяний. Обстеження виконується таким чином. Діагност проводить по шкірі тупим предметом (тупим кінцем неврологічного молоточка, металевим шпателем, тупим кінцем шарикової ручки) по ділянці спини або живота. Натиснення повинні бути несильними та неболючими, але достатніми, щоб викликати відповідну реакцію та залишити слід на шкірі. Далі очікуємо та розцінюємо результат: а) білий дермографізм (ознака симпатикотонії) – з’являється через 15 – 40 с і зникає через 5 – 10 хв., характерний при корості, ексфоліативному дерматиті; б) червоний дермографізм(ознака ваготонії) – проявляється через 3-5хв у вигляді червоної смужки, що ледь виступає над рівнем шкіри, тримається протягом 15 – 20 хвилин також зустрічається у хворих на різні хвороби, свідчить про ураження парасимпатичного відділу нервової системи в) стійкий червоний або змішаний дермографізм, що швидко переходить в білий - проявляється через 3-5хв., зустрічається при атопічному дерматиті; г) уртикарний дермографізм – реакція виникає на слабкі механічні подразнення і зникає лише через 40 – 60 хв., це широкі, набряклі, різко виступаючі над рівнем шкіри полоски шкіри, спостерігаються при кропив’янці, та корості. д) дермографізм прискорений – реакція з’являється одразу через пів хвилини; е) дермографізм сповільнений - реакція розвивається через 8 – 15 хвилин; є) м’язово – волосяний дермографізм – реакція по типу «гусячої шкіри», це реакція на подразники з за діянням вегетативної нервової системи.	Різні хвороби шкіри.
10.	М’язово – волосяний рефлекс «гусячої шкіри».	Виявляється при проведенні чи прикладанні до шкіри холодного предмету. Тримається в нормі 5 – 10 с. і зникає без сліду. Відсутність його свідчить про розлад симпатичної іннервації. У хворих на іхтіоз з функціональним порушенням центральної та вегетативної нервової системи.	Іхтіоз.
11.	Загальний аналіз крові.	При шкірних хворобах він інформативний: а) лейкемічні хвороби, теж прояви на шкірі (петехіі та пурпура); б) герпетиформний дерматит Дюрінга – є значна єозінофілія в крові; в) пухирцеві висипання - прискоренне ШОЄ та лейкоцитоз, єозінофілія; г) пухирчатка – кількість еозинофілів знижена або в нормі. Детально дивись «Лабораторну справу».	Різні хвороби шкіри.
12.	ПЦР ПЛР (укр.) – діагностика.	Полімерна ланцюгова реакція. Автор методики – американський біолог, Нобелівський лауреат Кері Мюлліс. Рік винаходу - 1983 р. В основі методу лежить багаторазове здвоєння визначеної ділянки ДНК. В результаті напрацьовується кількість ДНК, достатніх для візуальної детекції в оптичній системі. Отримана інформація обробляється за допомогою комп’ютера. Метод дозволяє визначити штрих – код (бінарний код) будь – якого мікроба або вірусу що можуть паразитувати в у людини. Далі отримані штрих – коди порівнюються із штрих - кодами бази даних. Виявляється навіть одна клітина мікроба. Для обстеження потрібно лише 2 – 3 краплини будь – якого біологічного матеріалу ( рідини) людини. Діагностується абсолютно вся мікрофлора, як патогенна так і сапрофітна. Спеціалізована лабораторія дає результат у вигляді розпечатки із штрих – кодами збудників, що присутні в організмі людини. Цей метод є одним із небагатьох найінформативніших методів діагностики. Виконують ПЦР в спеціалізованих лабораторіях. Наприклад в м. Одеса по вулиці Дворянська вугол Садова є спеціалізований медичний приватний центр імені професора Бориса Яковича Резніка (Клініка Резніка). При центрі є така лабораторія.	Абсолютно всі інфекційні та вірусні хвороби, носійство, важко діагносто –вані інфекції, опорту- ністичні інфекції і т.д.
13.	Біопсія.	Видалення за допомогою голки шприца під час проколювання або скальпелем під час оперативного втручання малої маси живої тканини (рідини). Операція(біопсія) виконується з дотриманням усих правил стерильності, асептики та антисептики. Дуже інформативна при таких хворобах: а) червоний плескатий лишай; б) лепра; в) новоутворення шкіри та інші. Детально дивись «Терапію».	Різні хвороби шкіри.
14.	Азбо – Гензена симптом.	При надавлюванні на міхур, що не до кінця надірвався виникає відшарування вмістом (рідиною) пухиря навколишніх тканин. Візуально це проявляється у збільшенні пухиря.	Істинна пухирчатка
15.	Ауспіца проба.	Псоріатична тріада (симптоми або феномени): а) стеаринова пляма (проба Кебнера або ізоморфна реакція); б) термінальна (псоріатична) плівка; в) кров’яна роса (крапчаста кровотеча).	Псоріаз.
16.	Берньє – Мещерського симптом.	Зняти лусочки з поверхні вогнища при захворюванні червоним вовчаком. З’являється відчуття болю та печії. Болючість при скоблінні лусочок в осередку ураження.	Червоний системний вовчак. Еритематоз
17.	Брока проба. Пошарове зішкріб -бування.	Легко зскрібати скальпелем (скельцем) поверхню морфологічного елемента. Виявляє приховане лущення, термінальну плівку, характер кровотечі, приховані пухирці.	Пухирчатка Червоний плескатий лишай.
18.	Діаскопія (вітропресія). vitrum (лат) – скло, вітрина.	Надавлювання предметним склом або спеціальним пристроєм – діаскопом, на ділянку шкіри допомагає виявити патології. Буває, що істинний колір шкіри маскується гіперемією від реактивного запалення. Наприклад при вульгарному вовчаку загальний вигляд шкіри над яскравий. А при надавлюванні предметним скельцем проявляється істинний колір вовчаку - бурувато – жовтий з відливом.	Вульгарний вовчак. Багато хвороб шкіри.
19.	«Дамського каблучка» симптом.	Наявність шипика на ніжній поверхні лусочки. При швидкому видаленні (зриванні) шипика залишається лійкоподібний дефект, що нагадує вдавлення, подібне до сліду «дамського каблучка».	Еритематоз.
20.	Кебнера проба.	Механічне знімання лусочок з вогнища (бляшки) запалення. Через деякий час на тому ж місті відмічається новий ріст папул. Ця ознака називається ще симптомом або феноменом «стеаринової плями». Дивись проба Ауспіца.	Псоріаз.
21.	Лауссона проба.	Нанесення 50% мазі йодистого калію на вазеліні.. через 24 години на місці контакту виникає ерітема, печія та пощипування. Переносність препаратів йоду.	Дерматит Дюрінга.
22.	LE – клітини.	Беруть 10 мл венозної крові. Виставляють в термостат для утворення тромбу. Через 2 години згусток відділяють і протирають через тонке металеве сито. Отриману кашку центрифугують і з шару еритроцитів виготовляють мазки. Мазки фіксують за методом Романовського – Гімзи. Дивляться під мікроскопом. Виявляють патологічні клітини Тцанка. Для достовірності потрібно знайти 2 – 3 клітини Тцанка.	Червоний системний вовчак. Інші соматичні хвороби.
23.	Нікольського симптом.	Потерти візуально здорову шкіру по периферії пухиря або змістити покришку пухиря здорової шкіри. Відбувається відторгнення епідермісу. Порушення зв’язку між клітинами шипуватого шару. Існує три варіанти проведення симптому Нікольського: а) пінцетом знімається покришка пухиря; б) при протиранні шкіри між двома пухирями або ерозіями; в) при терті здорової шкіри далеко від вогнища запалення.	Пухирчатка. Герпети формний дерматит Дюрінга.
24.	Тцанка клітини.	Мазки – відбитки беруть з дна ерозій, свіжих пухирів після видалення покришки. Кірки знімаються тампоном, змоченим фізіологічним розчином. Забір матеріалу виконують кусочком стерильної гуми, також можна прикласти до єрозії знежирене предметне скло. Звичайно роблять декілька відбитків на 3 – 5 предметних скелець. Матеріал фіксують. Препарати красять по Романовському – Гімзі. Також обстеження можна проводити у імерсійній системі мікроскопу. Патологічно змінені клітини виникають як результат акантолізу шипуватого шару епідермісу.	Звичайна пухирчатка.
25.	Уїкхема сітка. Прояснення рогового шару епідермісу.	Змазати вазеліновим маслом (рослинною олією) елементи висипки («сітка Уїкхема»). Сітка чітко проявляється. В основі змін є нерівномірне стовщення зернистого шару епідермісу у вигляді симетричної сітки.	Червоний плескатий лишай.
26.	Ядассона. Йодна проба.	Визначає реакцію організму на переносимість препаратів йоду. Існує два варіанти обстеження: а) накладання на шкіру 50 % мазь калію йодиду на вазеліні (під компрес); б) приймання всередину 1 столової ложки 3 % розчину калію йодиду. Результат визначається через 24 – 48 годин. Увага! Небажано робити пробу в період загострення хвороби.	Герпети - формний дерматит Дюрінга.
27.	Тести з бактері – альними і грибковими агенти генами (алерготести).	Внутрішньошкірно вводять 0,1 мл грибкового (або бактеріального) антигену або розрихлюють роговий шар через краплю даного антигену(скарифікаційний метод). Виявляє алергійну реактивність організму до бактерій і грибків. Дивись вище.	Алергічні дерматити. Мікози.
28.	Арді симптом.	Пустули та гнійні кірочки на розгинальних поверхнях ліктів та ділянках поряд з ліктями. Візуально це проявляється у вигляді двох точок червоного кольору.	Короста
29.	Горчакова симптом.	Кров’янисті кірочки на ліктях та ділянках поряд з ліктями.	Короста
30.	Міхаєліса ромб.	Кров’янисті кірочки та імпетигінозні висипання на міжсідничних складках з переходом на копчик.	Короста
31.	З оцтовою кислотою проба.	Шкіру навкруги відхідника обробити 5% оцтовою кислотою. Після обробки чітко проявляються(контурують) дрібні генітальні бородавки.	Генітальні бородавки
32.	Діаскопія.	Натиснути скельцем або діаскопом на морфологічний елемент. Характерний колір інфільтрату («яблуневе желе»).	ТВС.
33.	Поспелова симптом. Проба зонта.	Натиснути ґудзиковим зондом на морфологічний елемент. Відбувається провалювання (утоплення) зонда в закриту виразку, заповнену гомогенним субстратом. Консистенція елементів, їх болючість.	ТВС. Туберку льозний вовчак.
34.	«Яблучного желе» феномен.	Це видавлювання крові з капілярів з послідуючим просвітленням люпом.	ТВС. Вульгарний вовчак.
35.	Бальцера проба.	Змазати 5% (2%) спиртовим розчином йоду уражену ділянку шкіри і спостерігати за зміною її забарвлення. Шкіра темніє. Ділянка більш розрихленої шкіри швидко напитується йодом і сильніше забарвлюється. Ділянку ураження також можна красити 1 – 2 % аніліновими барвниками. Ефект той же.	Висівко- подібний (різно- барвний) лишай.
36.	Берньє симптом. «Феномен стружки», або «симптом удару нігтем».	З’являється при відшаруванні верхніх лусочок рогового шару епідермісу за рахунок його розрихлення під час тертя. Загальний вигляд такий, ніби зішкрібаєте стружку. Удар нігтем по ураженій ділянці викликає появу великої кількості пилу, зруйнованого рогового шару епідермісу.	Висівко подібний лишай.
37.	Люмінес -ценція.	Дослідити уражене волосся або шкіру під лампою Вуда. Світіння (різні варіанти зеленого) та зміна кольору волосся чи шкіри.	Мікози.
38.	Забір патологічного матеріалу (волосся, лусочок).	Витягнути пінцетом змінене волосся або їх «пеньки», зшкребти лусочки з вогнища ураження. Цибулини волосин відмирають, еластинові волокна, що тримають волосину руйнуються, тому волосина легко виймаються.	Збудників грибкових захворювань шкіри і шкірних паразитів.
39.	З калію гідроксидом проба.	Зішкрібування елементів з вогнищ ураження (лусочки та змінена шкіру) та перенесення їх на предметне скло. Відправляємо в лабораторію для мікроскопії. При ураженні нігтів зішкрібування беремо з нігтьового ложа, переносимо на предметне скло. Далі на предметне скло до біоптату добавляємо краплину 10 – 15% розчину калію гідроксиду. Препарат трішки підігріваємо і дивимось під мікроскопом. В полі зору бачимо напівпрозорі, розділені перегородками гільчасті гіфи (спори грибниці) гриба, оточені кератоцитами.	Дерматофітії та дріжджі.
40.	Кебнера симптом.	Це штучно створена ізоморфна реакція подразнення шкіри для виявлення прихованої симптоматики. Ми тремо візуально здорову шкіру і при цьому колір шкіри змінюється на ненормальний (патологічний).	Червоний плескатий лишай в прогре- суючій стадії
41.	Зараження лабораторних тварин.	Достатньо інформативний метод. В дерматовенерології використовується широко. Наприклад, морські свинки заражаються для діагностики та підозрі на ТВС, щури заражаються для діагностики та підозрі на бластоматози. Детально дивись «Мікробіологію».	ТВС, бластоматози, інші хвороби.
42.	Бактеріо- скопічні методи.	Виявляються під мікроскопом : а) стрепто, стафілококи (в тому числі гонококи); б) гриби; в) дріджеподібні клітини; г) бліда трепонема; д) трихомонади; е) коростяний зудень; та багато інших інфекції. Детально дивись «Мікробіологію».	Дерматити мікробні, мікотичні та вірусні.
43.	Бактеріоло - гічні посіви.	Посіви на різні живильні середовища. Детально дивись «Мікробіологію».	Різні хво - роби шкіри.
44.	Біопсія.	Забір за допомогою голки шприца під час проколювання біоптату (рідини, лімфовузла) або відбір скальпелем під час оперативного втручання малої маси (декілька грамів) живої тканини (рідини). Операція (біопсія) виконується з дотриманням усих правил стерильності, асептики та антисептики. Дуже інформативна при таких хворобах: а) червоний плескатий лишай; б) лепра; в) новоутворення шкіри та інші. Детально дивись «Терапію».	Ч. П. Лишай, Лепра, Новоутво- рення шкіри.
45.	Тцанка проба.	Свіжий пухирець відкривають і акуратно вискоблюють тильною, тупою стороною скальпеля. Скальпель тримають перпендикулярно до шкіри, щоб уникнути розрив шкіри. Зібраний матеріал переносять на предметне скло. Забарвлюють методом Райта або Гімзи. При позитивному результаті в полі зору видно гігантські багатоядерні клітини. А при обстеженні в електронному мікроскопі всередині цих клітин видно віруси герпесу.	Вірусний герпес.
46.	Комплексні серологічні реакції.	КСР (комплекс серологічних реакції): а) RW з різними антигенами; б) РІБТ; в) РІФ; г) РПГА (реакція пасивної гемаглютинації). Детально дивись «Лабораторну справу».	Сифіліс.
47.	Тести, що провокують гонорею.	Провокативні тести різні: а) механічний – масаж сечівника на бужі; б) хімічний: – у чоловіків – введення 0,5% розчину срібла нітрату у сечівник; – у жінок – змащування шийки матки 1 – 2% розчином срібла нітрату або розчином Люголя; в) біологічний – введення 0,5 мл в/м гоновакцини; г) аліментарний – вживання кислої, солоної, гострої їжі та алкоголю(пива); д) термічний – прогрівання малого тазу індуктотермією; е) фізіологічний – загострення гонореї під час місячного циклу.	Гонорея.
48.	Тести, що визначають ВІЛ – інфекцію.	1. Серологічні методи. 2. Вірусологічні методи: – імунофлюоресценції; – реакція імуноблотингу; – реакція імунофлюоресценції; – реакція імунопреципітації. 3. ПЦР – діагностика. Розпізнавання вірусу за штрих – кодом.	ВІЛ – інфекція.