 |
|
Періодизація літературно-художнього процесу.
Літ. покоління – мінімальн. етап літ. розвитку, що визначається творч. діяльністю групи авторів – ровесників, сучасників, які утвердили один етап худ. розвитку, часовий масштаб якого дорівнює середньому часу творчого життя митця. Століття. За основу періодизації береться століття – відрізок часу, достатній для суттєвих змін у соціальн. житті та для прояву впливу цих змін на тип і зміст худ. мислення. Період – це історич. час панування в літ. розвитку психологічного типу героя і автора. Літ. період визначається панівним на цьому істор. етапі літ. напрямом. зміна періодів – це зміна домінуючих напрямів. Епоха. Поняття «літ. епоха» вживається як синонім літ. періоду, але їхні значення не завжди збігаються, бо під літ. епохою може розумітися літ. явище вищого порядку, ніж літ. період.
Литературный процесс является частью этого всеобщего движения мира, а конкретной составной частью художественного человечества, важнейшей категорией помогает понять художественный процесс, исторических этапов (худ. направление, худ. взаимодействие) внутренняя движущаяся сила – внутреннее противоречие. Существует и внешнее движение силы – социальная действительность, она действует на внутренних ситуациях искусства, тормозя одни тенденции и подталкивает другие. Писателям в конце 20 века, в России запретили писать как им хочется. Возникает новое направление искусства, происходящее в первую очередь на основе художественных традиций, изменяющихся под воздействием новых исторических реалий, под влиянием науки, философии, религии и др. материальных или духовных факторов.
Під літературним процесом найчастіше розуміють складний розвиток
художньої літератури, закономірності якого вивчаються історією
літератури та літературною критикою (елементами його є художні методи,
напрями, стилі, школи, типи творчості, жанри тощо). Однак, літературний
процес не завжди дорівнює літературному розвиткові (поступові) (не
правомірно говорити про „кращість" чи „гіршість" бароко чи класицизму,
реалізму чи романтизму тощо).Зміна тих чи інших художніх явищ (передусім художніх напрямів, як упорядкованих літературних тенденцій, що з'явилися приблизно в один і той самий час) в силу амбівалентної природи самої літератури (і мистецтва загалом) залежить від інтра- (втнутрішньо-) та
екстра-(поза-)естетичних факторів. Екстралітературним (суспільним)
чинником є світогляд, той методологічний фундамент, який породжує певну концепцію дійсності, певний спосіб її пізнання, розуміння суспільно-історичних закономірностей, місце людини в суспільстві та Всесвіті, а також ідейні переконання. Так чи інакше пов'язані із суспільним естетичні чинники (фактори). До них зараховують: 1) поетику як систему більш-менш нормативних правил, котрі виросли на філософському фундаменті того чи іншого літературного напряму і безпосередньо пов'язані з літературною творчістю; 2) спільність мотивів, тем, ідей, образів, сюжетних схем, що переважають у певному літературному напрям і 3) сукупність художніх засобів, регульованих поетикою літературного напряму.