Главная | Обратная связь

Класифікація правових норм

Значна кількість норм, що регулюють здійснення державного управління інформаційною сферою вимагає їх певної класифікації для більш системного дослідження і сприйняття. Така класифікація можлива за різними критеріями, зокрема, за: суб’єктом видання, юридичною силою, змістом, формою нормативного акта тощо. Найбільш доцільним для цілей нашого дослідження є систематизація за ознакою їх призначення в системі державного управління, а також за галузями і окремими напрямами державного управління в інформаційній сфері.

Залежно від призначення тієї чи іншої правової норми в регулюванні функціонування складових елементів системи державного управління інформаційною сферою ці норми можливо об’єднати в наступні чотири групи.

1. Норми, що закріплюють цілі, основні завдання та напрями діяльності держави в інформаційній сфері. Дана програмно-цільова група норм, до яких належать, зокрема, норми, закріплені в статтях 3, 10, 17 Конституції України, в ст. 6 Закону України «Про інформацію», в розділах IV, VI Закону України «Про Концепцію Національної програми інформатизації» від 04.02.1998 р., Законі України «Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007- 2015 роки» від 09.01.2007 р. та інші, має цілеспрямовуюче значення для функціонування всієї системи державного управління інформаційною сферою.

2. Норми, що визначають систему суб’єктів державного управління інформаційною сферою та їх адміністративно-правовий статус. До таких норм належать вже згадані норми Конституції України, що стосуються Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення. Правовий статус окремих органів державного управління інформаційною сферою визначається і нормами законів. Так, наприклад, Законом України «Про телекомунікації» визначений адміністративно-правовий статус Національної комісії з питань регулювання зв’язку. Законами України можуть визначатися окремі повноваження органів загальної компетенції стосовно управління інформаційною сферою. Зокрема, ст. 21 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» від 21.12.2006 р. серед його повноважень визначає проведення державної політики у сфері інформатизації, сприяння становленню єдиного інформаційного простору та ін.Важливе місце в зазначеній групі норм посідають також норми, закріплені в підзаконних нормативно-правових актах, передусім ті з них, що містяться в актах Президента України, Кабінету Міністрів України, якими визначається адміністративно-правовий статус міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, що здійснюють державне управління в інформаційній сфері (наприклад постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про Міністерство транспорту та зв’язку України» від 06.06.2006 р. № 789).

3. Норми, що регулюють порядок взаємодії суб’єктів державного управління інформаційною сферою з керованими ними суб’єктами інформаційних відносин в процесі реалізації прямих і зворотних управлінських зв’язків між ними. До цієї групи належать, передусім, норми, що детально регламентують процедури застосування різних методів державного управління в інформаційній сфері, визначають форми їх реалізації. Такі норми закріплені, наприклад, в статтях 23-37 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», які регламентують процедуру здійснення такого методу управління, як ліцензування в галузі телебачення і радіомовлення.
В Законі України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» від 16.11.1992 р. врегульований порядок здійснення обов’язкової державної реєстрації друкованих засобів масової інформації. Законом України «Про державну таємницю» в ст. 22 регламентовано порядок надання допуску громадян до державної таємниці. Застосування цілої низки заходів адміністративного примусу врегульовано нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення. В цих самих законах та інших нормативно-правових актах визначаються і вимоги до форми правових актів управління, що приймаються при застосуванні зазначених методів. До цієї ж групи можна віднести і ті норми, що містяться в Інструкції Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення про порядок здійснення перевірок телерадіоорганізацій та провайдерів програмної послуги України, затвердженій рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 24.01.2007 р. № 69, якою регламентована процедура проведення зазначеним органом перевірок з метою одержання необхідної інформації про функціонування суб’єктів підвідомчої йому галузі управління, тобто врегульована процедура забезпечення зворотного зв’язку в процесі державного управління цією галуззю.

4. Норми, що визначають адміністративно-правовий статус суб’єктів інформаційних відносин. Так, наприклад, ст. 39 Законом України «Про телекомунікації» на операторів телекомунікацій покладаються обов’язки: своєчасно надавати щорічно до центрального органу виконавчої влади в галузі зв’язку інформацію про свої телекомунікаційні мережі для відпрацювання мобілізаційних планів у межах, визначених Кабінетом Міністрів України; забезпечувати використання наданого номерного ресурсу в терміни, визначені Національною комісією з питань регулювання зв’язку; за власні кошти встановлювати на своїх телекомунікаційних мережах технічні засоби, необхідні для здійснення уповноваженими органами оперативно-розшукових заходів і забезпечувати функціонування цих технічних засобів, а також у межах своїх повноважень сприяти проведенню оперативно-розшукових заходів тощо.

Законом України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів» від 23.09.1997 р. право на державну адресну підтримку надається засобам масової інформації для дітей та юнацтва, спеціалізованим науковим виданням, що видаються науковими установами та навчальними закладами не нижче третього рівня акредитації, і засобам масової інформації, які цілеспрямовано сприяють розвитку мов та культур національних меншин України. Таким чином, йдеться про визначення тих адміністративних прав і обов’язків, які суб’єкти інформаційних відносин несуть у зв’язку з тим, що виступають об’єктами владно-організуючого впливу з боку держави, тобто учасниками управлінських відносин, що складаються в процесі державного управління інформаційною сферою.