Главная | Обратная связь

Грошове фінансування

Грошове фінансування означає, що для покриття дефіциту бюджету уряд отримує кредити центрального банку. Фактично мається на увазі випуск в обіг (емісію) додаткових грошових коштів. Таке фінансування використовується лише в крайніх випадках, тому що його використання спричиняє за собою вельми негативні наслідки для економіки. У результаті реалізації такого інструменту грошова маса національної валюти збільшується на величину, не забезпечену товарами і послугами. Як наслідок зростає інфляція, порушується нормальний механізм ціноутворення, що в підсумку спричиняє за собою падіння курсу національної валюти. Крім цього, негативним наслідком розкручування інфляції може стати прояв «ефекту Танзі». Суть цього явища полягає в тому, що платники податків починають свідомо відтягувати сплату податків до державного бюджету. За час відстрочки гроші частково знецінюються, фактичне податкове навантаження знижується, що в свою чергу знову ж зменшує доходи бюджету та посилює бюджетний дефіцит. Таким чином, фінансова система країни розхитується все більше.

Тому законодавство багатьох країн накладає жорсткі обмеження на використання такого методу фінансування бюджетних дефіцитів. У ряді країн кредитування уряду центральним банком заборонено.

Боргове фінансування

Боргове фінансування здійснюється шляхом випуску дохідних державних зобов’язань, які розміщуються і вільно рухаються на фондовому ринку, а після закінчення певного терміну погашаються державою. Оскільки гроші для покриття бюджетного дефіциту позичаються на ринку, приросту грошової маси не відбувається.

Таким чином, розрізняються наступні джерела боргового фінансування дефіцитів:

• - кредити банків та небанківських кредитних організацій;
• - кредити іноземних держав, міжнародних фінансових організацій;
• - державні позики, що здійснюються шляхом випуску цінних паперів від імені держави;
• - бюджетні кредити, які одержуються від інших рівнів бюджетної системи (як правило від вищих до нижчих);
• - надходження від продажу майна, що перебуває у державній власності: акції та частки в підприємствах, земельні ділянки і об’єкти природокористування, державні запаси дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння.

Перевага боргового фінансування очевидна. Однак існують і негативні сторони державного запозичення. Випущені державою цінні папери зазвичай розглядаються учасниками фондового ринку як вельми надійні. Купуючи державні зобов’язання, власники капіталу скорочують таким чином інвестиції в реальний сектор економіки. Це спричиняє зниження підприємницької активності, ставлячи під питання перспективи економічного зростання.

 

Джерела фінансування дефіциту бюджету

 

Для фінансування дефіциту бюджету використовуються різні джерела, які поділяються на внутрішні і зовнішні.

Внутрішні джерела

Фінансування дефіциту за рахунок внутрішніх джерел включає:

• - кошти, що надійшли від розміщення державних цінних паперів, номінованих у національній валюті;
• - бюджетні кредити;
• - кредити, надані кредитними організаціями, міжнародними фінансовими організаціями.

Інші джерела внутрішнього фінансування дефіциту бюджету:

• - надходження від продажу акцій та інших форм участі в капіталі, що перебувають у власності держави;
• - надходження від реалізації державних/регіональних/муніципальних запасів дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння;
• - курсова різниця;
• - інші джерела внутрішнього фінансування дефіциту бюджету.

Зовнішні джерела

До складу джерел зовнішнього фінансування дефіциту бюджету включаються:

• - кошти, що надійшли від розміщення державних позик, які здійснюються шляхом випуску державних цінних паперів від імені держави чи відповідного регіону, номінальна вартість яких зазначена в іноземній валюті;
• - кредити іноземних держав, міжнародних фінансових організацій, інших суб’єктів міжнародного права та іноземних юридичних осіб в іноземній валюті, включаючи цільові іноземні кредити (запозичення);
• - кредити кредитних організацій в іноземній валюті;
• - інші джерела зовнішнього фінансування дефіциту бюджету.